Рішення

від 18.06.2015 по справі 908/2656/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/77/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2015 Справа № 908/2656/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд.18)

до відповідача: Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" (83015, Донецька область, м. Донецьк, вул. Ватутіна, буд.33-А)

про стягнення 377453,37 грн.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

Від позивача: Стариченко М.М. (дов. № 15 від 16.02.15)

Від відповідача: Васильченко О.І. (дов. № б/н від 19.11.14)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 377453,37 грн., з яких: сума 967,54 грн. - основний борг за договором поставки № W124/09/11 від 20.09.2011р., сума 250046,68 грн. - основний борг за договором купівлі-продажу № 110 від 02.01.2013р., сума 66423,21 грн. - штраф, сума 189,67 грн. - пеня, сума 5479,31 грн., сума 54346,96 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2656/15, судове засідання призначено на 21.05.2015р. У судовому засіданні 21.05.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 11.06.2015р., потім - до 18.06.2015р.

18.06.2015р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

21.05.2015р. до суду від ТОВ "Бізнес Центр Фармація" надійшла заява про часткову відмову від позову, в якій позивач зазначив, що відмовляється від частини позову на суму 1384,73 грн., яка складається з: суми 967,54 грн. основного боргу, суми 189,67 грн. пені, суми 19,87 грн. - 3% річних, суми 207,65 грн. інфляційних втрат, що виникли на підставі договору поставки № W124/09/11 від 20.09.2011р.

У судовому засіданні 21.05.2015р. представник позивача підтримав подану до суду заяву про часткову відмову від позову.

Розглянувши заяву про відмову від позову в частині стягнення суми 967,54 грн. основного боргу, суми 189,67 грн. пені, суми 19,87 грн. - 3% річних, суми 207,65 грн. інфляційних втрат, що виникли на підставі договору поставки № W124/09/11 від 20.09.2011р., враховуючи, що відмова позивача від позову не суперечить законодавству і фактичним обставинам справи, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд вважає за необхідне прийняти відмову від позову, провадження у справі № 908/2656/15 в частині стягнення суми 967,54 грн. основного боргу, суми 189,67 грн. пені, суми 19,87 грн. - 3% річних, суми 207,65 грн. інфляційних втрат, що виникли на підставі договору поставки № W124/09/11 від 20.09.2011р., на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинити. При цьому, суд бере до уваги, що наслідки відмови від позову роз'яснені позивачу у судовому засіданні.

11.06.2015р. до суду від позивача надійшли письмові уточнення, в яких позивач зазначив розрахунки пені, 3% та інфляційних нарахувань. Розрахунки 3% та інфляційних залишились незмінними, що стосується пені, то позивач здійснив новий розрахунок за яким нарахування пені зменшилось. Отже, даними уточненнями позивач фактично зменшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму 250046,68 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 110 від 02.01.2013р., суму 31266,69 - пені, суму 5459,44 грн. - 3% річних, суму 54139,31 грн. - - інфляційних втрат.

Заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить приписам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду спору є позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 340912,12 грн., з яких: сума 250046,68 грн. - основний борг за договором купівлі-продажу № 110 від 02.01.2013р., сума 31266,69 - пеня, сума 5459,44 грн. - 3% річних, сума 54139,31 грн. - інфляційні втрати.

Позивач підтримав позовні вимоги, з урахування поданих до суду заяв, зазначивши про наступне. На виконання умов договору купівлі-продажу № 110 від 02.01.2013р. позивач 22.05.2014р. та 26.05.2014р. поставив відповідачу товар на загальну суму 263733,58 грн. Відповідач, в свою чергу, оплату за отриманий ним товар здійснив частково в розмірі 13686,90 грн. Несплаченою залишилась сума 250046,68 грн. У зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 526, 530, 655, 677 ЦК України, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 250046,68 грн. заборгованості, суму 31266,69 пені, суму 5459,44 грн. - 3% річних та суму 54139,31 грн. інфляційних втрат.

Відповідач 21.05.2015р. подав до суду заяву, в якій зазначив, зокрема, наступне. По-перше, ПП "Фірма "Фармацея" не заперечує факт отримання товару за договором купівлі-продажу № 110 від 02.01.2013р., проте повідомляє про неможливість виконання зобов'язання з погашення заборгованості через скрутний фінансовий стан, який склався на підприємстві. У зв'язку з чим, відповідач просить у разі задоволення позовної заяви ТОВ "Бізнес Центр Фармація" відстрочити виконання рішення строком до 21.05.2016р. По-друге, відповідач зазначив, що позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу за порушення строків оплати. Обґрунтовуючи нарахування штрафу позивач посилається на п. 7.1 договору № 110 від 02.01.2013р., яким передбачено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Однак, відповідач вважає, що розраховані позивачем кошти згідно з п. 7.1 договору за своєю правовою природою є пенею. А отже, згідно з приписами чинного законодавства розмір пені не може перевищувати подвійної обліковою ставки НБУ та нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Здійснивши власний розрахунок пені, відповідач просить зменшити її розмір до 3127,05 грн.

18.06.2015р. до суду від відповідача надійшла заява про відмову від заявленого клопотання в частині відстрочення виконання рішення та керуючись ст. 22 ГПК України, просить не розглядати дане клопотання під час вирішення справи № 908/2656/15.

У судовому засіданні 18.06.2015р. представник відповідача підтримав заяву про залишення без розгляду клопотання про відстрочку судового рішення.

Суд залишив клопотання про відстрочку судового рішення у справі № 908/2656/15 без розгляду.

В судовому засіданні 18.06.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.01.2013р. між ТОВ "Бізнес Центр Фармація" (продавець, позивач у справі) та ПП "Фірма "Фармацея" (покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу № 110, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю визначені цим договором лікарські засоби, товари медичного призначення, а покупець - прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах передбачених динним договором (п. 1.1).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає передачі за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення визначаються в видаткових накладних на товар на кожну партію товару.

Згідно з п. 2.3 договору моментом передачі товару є момент підписання видаткової накладної уповноваженою особою покупця та проставляння відтиску печатки.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку, в національній валюті, протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інше не вказано в видатковій накладній на товару.

Розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України, шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця, який вказано у рахунку-фактурі (п. 5.3).

Відповідно до п. 9.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін, та діє до 31.12.2013р. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну сума 263733,58 грн. Факт поставки підтверджується видатковими накладними № 10416-ТОВ від 22.05.2014р. на суму 218440,48 грн. та № 10466-ТОВ від 26.05.2014р. на суму 45293,10 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Відповідач, в свою чергу, свої договірні зобов'язання не виконав, оплату за отриманий товар здійснив частково в розмірі 13686,90 грн. Несплаченою залишилась сума 250046,68 грн. Факт отримання товару та наявної заборгованості також не заперечується самим відповідачем.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 340912,12 грн., в т.ч.: 250046,68 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 110 від 02.01.2013р., 31266,69 грн. пені, 5459,44 грн. - 3% річних та 54139,31 грн. інфляційних втрат (з урахуванням часткової відмови у позові та зменшення розміру позовних вимог), є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного .

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі №110 купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов'язком відповідача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи копій видаткових накладних № 10416-ТОВ від 22.05.2014р. на суму 218440,48 грн. та № 10466-ТОВ від 26.05.2014р. на суму 45293,10 грн., які підписані та скріплені печатками обох сторін, позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на загальну суму 263733,58 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами повноваженого представника покупця на зазначених накладних.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалося вище, умовами п. 5.1 договору сторони визначили, що розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку, в національній валюті, протягом 30 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інше не вказано в видатковій накладній на товару.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором.

Слід зазначити, що факт поставки позивачем товару, об'єми та його вартість, а також розмір несплаченої вартості товару відповідачем не оспорюється.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 250046,68 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 23.06.2014р. по 13.03.2015р. в розмірі 5459,44 грн. та інфляційні втрати за загальний період з 23.06.2014р. по 13.03.2015р. в розмірі 54139,31 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає за необхідне скоригувати його в частині визначення періоду, оскільки 3% річних за видатковою накладною №10466-ТОВ від 26.05.2014р. повинні нараховуватися з 26.06.2014р., період нарахування річних за видатковою накладною № 10416-ТОВ від 22.05.2014р. суд залишає, як то визначено позивачем. Так, за загальний період з 23.06.2014р. по 13.03.2015р. - 3 % річних становлять 5459,44 грн.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, суд вважає за необхідне скоригувати його в частині визначення періоду нарахування інфляційних втрат з урахуванням приписів п. 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» яким визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. Не виходячи при цьому за межі зазначеного позивачем максимального розміру інфляційних нарахувань .

Так, інфляційні на суму повинні нараховуватися з липня 2014р. по березень 2015р. Загальна ж сума інфляційних втрат, при цьому, залишається у визначеному позивачем розмірі - 54139,31 грн. Таким чином, до стягнення підлягає сума 5459,44 грн. - 3% річних та сума 54139,31 грн. інфляційних втрат.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 31266,69 грн. 10480,27 грн. за загальний період з 23.06.2014р. по 12.12.2014р.

Пунктом 7.1 договору сторони визначили, що за порушення строків оплати товару відповідач сплачує продавцю штраф в розмірі 0,1% від неоплаченого товару, за кожен день прострочення.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 230 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно ж до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, встановлена сторонами господарська-правова відповідальність за порушення строків оплати у вигляді штрафу, за своєю правовою природою є пенею. Слід зазначити, що розрахунок розміру пені позивачем здійснено в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період, що не перевищає шість місяців. Крім того, як позивач, так і відповідач зазначили, що в даному випадку підлягає застосуванню саме штрафна санкція у вигляді пені.

Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним, однак перевіривши розрахунки суд також вважає за необхідне скоригувати його в частині визначення періоду, оскільки, пеня за видатковою накладною № 10466-ТОВ від 26.05.2014р. повинна нараховуватися з 26.06.2014р., період нарахування пені за видатковою накладною № 10416-ТОВ від 22.05.2014р. суд залишає, як то визначено позивачем. При цьому, суд не виходить за межі визначеного позивачем періоду нарахування пені. Так, за загальний період з 23.06.2014р. по 23.12.2014р. сума пені становить 31052,81 грн. Таким чином, до стягнення підлягає 31052,81 грн. пені.

Отже, в цілому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (з урахуванням прийнятої судом часткової відмови від позову).

Також, враховуючи прийняття заяви позивача щодо зменшення розміру позовних вимог, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Також, згідно п. 2.2.2 п. 2.2 цієї ж статті за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру належить до сплати - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

З урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, судом розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача суми в загальному розмірі 340912,12грн., тобто, предметом розгляду даної справи є вимога майнового характеру, за яку належить до сплати - 2 відсотки ціни позову, що складає 6818,24 грн.

Згідно платіжного доручення № 786 від 16.03.2015 р. та платіжного доручення № 758 від 12.03.2015 р. позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено суму 7550,01 грн. судового збору. В частині прийнятої судом часткової відмови від позову судовий збір залишається за позивачем, отже, сума зайво сплаченого судового збору складає 703,12 грн.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; .

За таких обставин, судовий збір в сумі 703,12 грн., зайво сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Центр Фармація» платіжним дорученням № 786 від 16.03.2015 р. підлягає поверненню позивачу.

В своїй заяві від 21.05.2015 р. відповідач заявив клопотання на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до суми 3127,05 грн. В обґрунтування своєї заяви відповідач посилається на знаходження підприємства у важкому фінансовому становищі, що підтверджується балансом підприємства за 2014 рік, тому суд має право на застосування п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити у винятковому випадку розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Як на істотну обставину вказує на проведення АТО на території, на якій здійснюється господарська діяльність підприємства.

Розглянувши клопотання Приватного підприємства «Фірма «Фармацея» проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, виходячи з наступного.

Згідно із п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню з боку сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу...

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання , незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Зважаючи на значний термін прострочення (зобов'язання по оплаті не виконано відповідачем з 22.05.2014 р., тобто, майже рік), а також враховуючи те, що розмір пені не є надмірно великим порівняно з сумою заборгованості та терміном прострочення, суд не вважає даний випадок винятковим і не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Керуючись ст.ст. 22, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову від позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" в частині позовних вимог про стягнення суми 967,54 грн. основного боргу, суми 189,67 грн. пені, суми 19,87 грн. - 3% річних, суми 207,65 грн. інфляційних втрат, що виникли на підставі договору поставки № W124/09/11 від 20.09.2011р.

Провадження у справі № 908/2656/15 в частині позовних вимог про стягнення суми 967,54 грн. основного боргу, суми 189,67 грн. пені, суми 19,87 грн. - 3% річних, суми 207,65 грн. інфляційних втрат, що виникли на підставі договору поставки № W124/09/11 від 20.09.2011р. - припинити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" (Київська область, м. Вишгород) до Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" (м. Донецьк) задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Фармацея" (83015, Донецька область, м.Донецьк, вул. Ватутіна, буд.33-А; код ЄДРПОУ 20358175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд.18; код ЄДРПОУ 30177378) суму 250046 (двісті п'ятдесят тисяч сорок шість) грн. 68 коп. основного боргу, суму 5459 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 44 коп. - 3% річних, суму 54139 (п'ятдесят чотири тисячі сто тридцять дев'ять) грн. 31 коп. інфляційних втрат, суму 31052 (тридцять одну тисяча п'ятдесят дві) грн. 81 коп. пені, суму 6811 (шість тисяч вісімсот одинадцять) грн. 42 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати ухвалу про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Центр Фармація" (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд.18, код ЄДРПОУ 30177378) суми 703 (сімсот три) грн. 12 коп. зайво сплаченого платіжним дорученням № 786 від 16.03.2015 р. судового збору.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 23.06.2015р.