Рішення

від 21.07.2015 по справі 907/685/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.2015 Справа № 907/685/15

За позовом приватного підприємства спеціалізованого ремонтно-будівельного управління «Закарпатліфтмонтаж» м.Уджгород

До відповідача: Ужгородської міської ради, м. Ужгород

Про визнання права користування земельною ділянкою площею 0,216Га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування виробничої бази, розташованої в м.Ужгороді, вул..Польова 4

Суддя господарського суду - Йосипчук О.С.

представники :

Позивача - Мигальчич Л.А. - представник

Відповідача - представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивачем заявлено позов про визнання права користування земельною ділянкою площею 0,216Га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування виробничої бази, розташованої в м.Ужгороді, вул..Польова, 4.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскільки він є власником нерухомості - майнового комплексу - виробничої бази в м.Ужгороді по вул..Польова, 4, відповідно до ст.120 ЗК України, від вправі претендувати на власність чи користування земельною ділянкою, на якій цей об'єкт нерухомості знаходиться.

Позивач вважає, що відповідач, який безпідставно відмовив у наданні дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,21Га та видачу технічної документації із землеустрою не визнав права позивача на земельну ділянку і створив перешкоди у реалізації цього права.

Відповідач, на неодноразові вимоги суду письмово пояснення по суті заявлених до нього вимог не подав та не направив свого представника у засідання суду.

Зважаючи на таке, судом розглянуто спір із урахування правил ст.4-3 та ст.75 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача спору, суд констатує наступне:

Як вбачається із матеріалів справи Позивач є єдиним власником майнового комплексу - виробничої бази, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Польова, 4, що підтверджується наступними документами.що підтверджується матеріалами справи, зокрема свідоцтвом про право власності № 690 від 27.07.2010р. договором купівлі-продажу № 701 від 25.06.2010р., витягом з державного реєстру правочинів № 8693794 від 25.06.2010р., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26842511 від 28.07.2010р., витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 676967 від 22.02.2013р., договором купівлі-продажу № 710 від 05.03.2012р., витягом з державного реєстру правочинів № 11075325 від 05.03.2012, витягом про державну реєстрацію прав № 33581293 від 23.03.2012р., договором купівлі-продажу від 20.03.2012р., договором купівлі - продажу №1121 від 06.04.2012 року, витягом з державного реєстру правочинів №11189447 від 06.04.2012р., витягом про державну реєстрацію прав №33581293 від 27.04.2012р.. договором купівлі - продажу №163 від 31.01.2013р., витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №227910 від 31.01.2013р., договором купівлі - продажу №169 від 01.02.2013р., витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №239476 від 01.02.2013р.

Зважаючи на свої права власника об'єкта нерухомості позивач звернувся з письмовою заявою №72 на ім'я міського голови м.Ужгорода, в якому просив припинити дію державного Акту на право постійного користування землею серії І І -ЗК №001025 від 05.05.2001р. на земельну ділянку площею 0,216 га, яка знаходиться за адресою: м.Ужгород, вул. Польова, буд. 4, який був виданий попередньому власнику даного майнового комплексу - виробничої бази, а саме - спеціалізованому ремонтно-будівельному управлінню "ЗАКАРПАТЛІФТ" та надати дозвіл Позивачу на складання проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки під майновим комплексом - виробничої бази, яка йому належить для укладення договору оренди з правом викупу. Однак, у задоволенні означеного клопотання власника нерухомості відповідач відмовив та прийняв Рішення Ужгородської міської Ради XVI I скликання VI сесії (3-тє пленарне засідання) №952 від 18.06.2013р., про відмову у наданні такого дозволу.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 16.01.2015р. по справі №907/1230/13 згадане вище рішення органу місцевого самоврядування було скасовано з посиланням на ст.124 Земельного кодексу України, якою врегульовано передачу в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, та ч.3 ст.134 Земельного кодексу України якою передбачено визначення правової долі землі в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України.

Обгрунтовуючи свої права на землекористування вище приведеним, позивач повторно звернувся до відповідача про переоформлення права користування спірною земельною ділянкою (Лист від 18.03.2015р.), яку останній залишив без задоволення та/чи відповіді.

Таким чином, виник спір про право на земельну ділянку, на якій розташовано придбаний позивачем майновий комплекс - виробнича база, в м. Ужгород, вул. Польова, 4

Згідно з приписами Земельного кодексу України унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, зокрема, за рішеннями органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша статті 116). Окрім того, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення, зокрема, відповідного органу місцевого самоврядування (частина перша статті 124).

Стаття 12 цього ж Кодексу відносить до повноважень, зокрема, міських рад у галузі земельних відносин розпорядження землями територіальних громад і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункти "а" і "в" зазначеної статті). Відповідно ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" відносить вирішення відповідно до закону питань земельних відносин до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, причому зазначені питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях такої ради. Слід зауважити, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади (до яких згідно із статтею 6 Конституції України належать і органи судової влади), їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухомість позивача, надання земельної ділянки здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 Земельного кодексу України, а саме: особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України ).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складання документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу , передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, передаються особам, зазначеним у ст. 92 цього Кодексу , на праві користування.

Згідно ст.66 ЗК України, до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Відповідно до Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Генеральним планом населеного пункту визначаються: потреби в територіях для забудови та іншого використання; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій; території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання.

Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України). Подібної практики притримується і Вищий господарський суд України постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" .

Статтею 120 ЗК України (в редакції від 25.10.2001) було передбачено перехід права користування земельною ділянкою до нового власника житлового будинку (будівлі, споруди), розташованого на цій земельній ділянці, на підставі договору оренди. З 20.06.2007 набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Цивільного кодексу України" від 27.04.2007 № 997-V, яким було змінено редакцію частин першої та другої статті 120 ЗК України. Зокрема, стаття 120 ЗК України (в редакції від 27.04.2007) не містила положення про договір оренди як про єдину підставу права користування земельною ділянкою, на якій знаходиться житловий будинок, будівля, споруда. Отже, з дати набрання чинності названим Законом передбачене статтею 120 ЗК України право власника нерухомого майна користуватися земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, може ґрунтуватися й на інших підставах, ніж договір оренди земельної ділянки.

За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З урахуванням викладеного в таких випадках положення статті 212 ЗК України застосуванню не підлягають.

Зважаючи на вище приведене, суд визнає вимоги позивача підставними і обгрунованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44-49, 75, 82, 84, 87 Господарського процесуального кодексу України

СУД ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

Визнати за приватним підприємством ремонтно-будівельне управління «Закарпатліфтмонтаж» (м.Ужгород, вул..Польова, 4 код 35335467) право користування земельною ділянкою площею ) 0,21 Га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування виробничої бази, розташованої в м.Ужгороді, вул..Польова, 4

2.Стягнути із Ужгородськорї міської ради (с.Ужгород, пл..Поштова, 3 код 04053699) на користь приватного підприємства ремонтно-будівельне управління «Закарпатліфтмонтаж» (м.Ужгород, вул..Польова, 4 код 35335467) суму 1218 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено та підписано 22.07.2015р.

Суддя Йосипчук О.С.