Рішення

від 14.07.2015 по справі 912/1153/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2015Справа №912/1153/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уден-Україна»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Уден-Україна» (надалі також – позивач) звернулось до суду з позовною заявою про розірвання Договору на розрахунково-касове обслуговування №3620/60774-8 від 27.10.2011р. та зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі також – відповідач) здійснити перерахування залишку коштів по рахунку в розмірі 141 799,66 грн. на рахунок позивача №2600400018218 у АТ «Укрексімбанк».

Під час перебування справи в провадженні позивачем неодноразово було уточнено позовні вимоги та кінцевою заявою заявлено наступні вимоги: розірвати Договір на розрахунково-касове обслуговування №3620/60774-8 від 27.10.2011р. та зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі також – відповідач) здійснити перерахування залишку коштів по рахунку в розмірі 138 581,66 грн. на рахунок позивача №2600400018218 у АТ «Укрексімбанк».

Судом, у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги позивача.

Позовні вимоги в справі мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором на розрахунково-касове обслуговування №3620/60774-8 від 27.10.2011р. в частині своєчасного перерахування коштів.

Відповідачем відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надано, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 30.03.2015р. в справі було порушено провадження, присвоєно №912/1153/15-г та призначено до слухання.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 12.05.2015р. справу №912/1153/15-г було направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Листом від 13.05.2015р. матеріали справи №912/1153/15-г було надіслано до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Проведеним 18.05.2015р. автоматизованим розподілом судових справ між суддями в Господарському суді міста Києва, дана справа була розподілена на суддю Морозова С.М.          Ухвалою від 20.05.2015р. справа №912/1153/15-г була прийнята до провадження суддею Морозовим С.М., судове засідання призначено на 23.06.2015р.

Судове засідання 23.06.2015р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. на тривалому лікарняному.

У зв'язку з виходом 13.07.2015р. судді Морозова С.М. з лікарняного, справа №912/1153/15-г ухвалою від зазначеної дати була призначена до слухання на 14.07.2015р.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Від позивача до суду надійшла заява про можливість розгляду справи за відсутності повноважного представника в судовому засіданні.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це – складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 14 липня 2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2011 року між відповідачем (банк за Договором) та позивачем (клієнт за Договором) було укладено Договір на розрахунково-касове обслуговування №3620/60774-8 (надалі - Договір), умовами якого передбачено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті №26005060774001 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку згідно тарифів банку в порядку і на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Згідно п. 3.3.2. Договору, банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком і клієнтом.

Банк зобов'язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків у визначений час з 9:00 до 17:00 крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів (п. 3.3.3. Договору).

Умовами п. 5.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє протягом невизначеного строку (п. 8.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем змінено вид товариства на тип, зокрема на публічне.

Так, згідно п. 1. 4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 зазначено, що господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи.

Згідно ст. 5 та п. 5 ч. 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства», зміна виду акціонерного товариства на тип, зокрема, із відкритого на публічне не є його реорганізацією.

Як стверджує позивач, відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо здійснення переказу коштів відповідно до умов Договору.

Так, позивач звернувся до відповідача з платіжним дорученням №21 від 03.02.2015р. про списання коштів для сплати єдиного внеску, проте відповідач всупереч положенням Договору розрахункові операції не виконав.

Відповідно до банківської виписки за період з 01.05.2015р. по 16.06.2015 р. на поточному рахунку позивача наявні грошові кошти у розмірі 138 581,66 грн.

Позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача листи та претензії з вимогою виконання його платіжних вимог або повернення коштів, що перебувають на рахунку, шляхом переведення їх на рахунок в АТ «Укрексімбанк».

Проте, відповідач доручення позивача не виконав, грошові кошти не перерахував.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення переказу коштів, просить суд розірвати Договір та зобов'язати відповідача залишок грошових коштів позивача в сумі 138 581,66 грн. перерахувати на рахунок позивача, відкритий у АТ “Укрексімбанк”.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором банківського рахунку.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України передбачено, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту (ч. 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1091 Цивільного кодексу України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 8.4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону (ч. 1 ст. 1092 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення умов договору та п. 8.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" вчасно не виконав доручень позивача про переказ грошових коштів у розмірі 69 254, 51 грн. згідно платіжних доручень.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Однак, відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо переказу коштів у передбачені законодавством України строки, а тому, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 1 ст. 1075 Цивільного кодексу України передбачає можливість розірвання договору банківського рахунка на вимогу клієнта у будь-який час.

Отже, укладаючи договір банківського рахунка, позивач розраховував на належне виконання банком своїх зобов'язань за договором, у тому числі щодо своєчасного та повного виконання платіжних доручень позивача.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що безпідставне невиконання банком зазначеного вище розрахункового документу є неналежним розрахунково-касовим обслуговуванням позивача та вважається істотним порушенням договору.

З огляду на викладене, позовні вимоги про розірвання Договору №3620/60774-8 на розрахунково-касове обслуговування від 27.10.2011р. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України, залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно з пп. 20.6 п. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 р., з наступними змінами та доповненнями, банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком (вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

З урахуванням того, що банк не має права встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження права позивача розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд (ч. 3 ст. 1066 Цивільного кодексу України), суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов'язання відповідача перерахувати залишок грошових коштів позивача на рахунку №26005060774001 у сумі 138581,66 грн. на рахунок позивача №2600400018218, відкритий у АТ «Укрексімбанк».

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №912/1153/15-г підлягають задоволенню в повному обсязі та розірванню Договору №3620/60774-8 на розрахунково-касове обслуговування від 27.10.2011р. і зобов'язанню відповідача перерахувати залишок грошових коштів позивача на рахунку №26005060774001 у сумі 138 581,66 грн. на рахунок позивача №2600400018218, відкритий у АТ «Укрексімбанк»..

Судовій збір позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в розмірі 1 218,00 грн., покладається на відповідача.

Разом з тим, під час судового розгляду буду встановлено, що позивачем було недоплачено судовий збір в необхідному розмірі за заявлену вимогу майнового характеру, а саме зобов'язання здійснити перерахування коштів з рахунка на рахунок (за подання позовної заяви майнового характеру судовий збору встановлюються у розмірі 2 % ціни позову – 1 827, 00 грн., за подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати - 1 218, 00 грн.).

Так, відповідно до п. 2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: - зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); - у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Отже, суд вважає за необхідне, стягнути суму недоплаченого судового збору у розмірі 2 771, 62 грн. з відповідача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Розірвати Договір №3620/60774-8 на розрахунково-касове обслуговування від 27.10.2011р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856; адреса: 04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Уден-Україна» (код ЄДРПОУ 37628148; адреса: 25014, м. Кіровоград, вул. Заміська, 5 А).

3. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856; адреса: 04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60) залишок грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Уден-Україна» (код ЄДРПОУ 37628148; адреса: 25014, м. Кіровоград, вул. Заміська, 5 А) на рахунку №26005060774001 у розмірі 138 581,66 грн. (сто тридцять вісім тисяч п'ятсот вісімдесят одна гривна 66 копійок) перерахувати на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Уден-Україна» №2600400018218 у філії Акціонерного товариства «Укрексімбанк» в м. Кіровограді, МФО 323389.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856; адреса: 04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уден-Україна» (код ЄДРПОУ 37628148; адреса: 25014, м. Кіровоград, вул. Заміська, 5 А) суму судового збору в розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 копійок).

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856; адреса: 04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60) на користь Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) судовий збір в сумі 2 771,62 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят одна гривна 62 копійки).

6. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.07.2015р.

Суддя                                                                                                     С.М. Морозов