Рішення

від 13.07.2015 по справі 910/27545/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2015Справа №910/27545/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропріо-Рітейл» доМіжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» провиселення (усунення перешкод у здійсненні права користуванням майном)

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Маленко О.М. - представник за довіреністю б/н від 01.07.2014;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропріо-Рітейл» з вимогами до Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» про виселення з нежитлового приміщення, загальною площею 288,3 кв.м., яке знаходиться на третьому поверсі будинку № 48 літ А по вул. Хрещатик у м. Києві.

Обгрунтовуючи позовні вимог, позивач вказує на те, що відповідач неправомірно (без достатніх правових підстав) займає нежиле приміщення, загальною площею 288,3 кв.м., яке розташоване на третьому поверсі в буд. 48 літ. «А» по вул. Хрещатик у м. Києві, та право власності на яке належить позивачу на підставі Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.09.2008, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстровано в реєстрі за № 24275. У зв'язку з цим, позивач як власник майна обґрунтовує свої позовні вимоги на підставі статті 391 Цивільного кодексу України, тобто просить усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2014 (суддя Пінчук В.І.) порушено провадження у справі № 910/27545/14 та розгляд справи призначено до розгляду на 22.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 05.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2015, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, припинено провадження у справі № 910/27545/14.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 910/27545/14 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2015; матеріали справи повернуто до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2015 суддею Пригуновою А.Б. прийнято справу № 910/27545/14 до провадження; розгляд справи призначено на 03.06.2015.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 03.06.2015 справу № 910/27545/14 передано на повторний автоматичний розподіл, в результаті якого справу № 910/27545/14 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2015 суддею Отрош І.М. прийнято справу № 910/27545/14 до провадження; розгляд справи призначено на 22.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 13.07.2015.

13.07.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких позивач зазначив про припинення 10.07.2007 дії договору оренди нежитлового приміщення, загальною площею 288,3 кв.м., яке знаходиться на третьому поверсі будинку № 48 літ А по вул. Хрещатик у м. Києві, орендодавцем якого був відповідач, а тому у відповідача відсутні правові підстави ним користуватися.

У судовому засіданні 13.07.2015 представник позивача подав додаткові документи на виконання вимог ухвали суду; надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 13.07.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20666572 від 04.06.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення у зв'язку з тим, що відповідач за вказаною адресою не знаходиться.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 13.07.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 у справі № 13/55 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропріо-Рітейл» до Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» про виселення та стягнення збитків у розмірі 89154 грн. 00 коп. та за зустрічним позовом Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропріо-Рітейл» про визнання права користування і про визнання неукладеним договору оренди відмовлено у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Вказане рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2012.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 у справі № 13/55 встановлено, що на підставі розпорядження Київської міської держадміністрації від 02.02.1998 № 179 та ордеру № 1982 від 06.02.1998 МБФ «Духовна спадщина» (далі по тексту - «Фонду») було передано в орендне користування приміщення загальною площею 150,20 кв.м. на третьому поверсі в буд. 48 літ. «А»по вул. Хрещатик у м. Києві.

На підставі вказаного розпорядження та ордеру КП «Київжитлоексплуатація» уклало з Фондом 24.06.1998 договір оренди № 1/0715; розділом VI.2 договору оренди № 1/0715 встановлений строк дії договору з 06.02.1998 до початку реконструкції кварталу.

В подальшому на підставі рішення Київської міської ради від 29.11.2005 року № 551/3012 передані Фонду в оренду нежилі приміщення загальною площею 136,10 кв.м. на третьому поверсі в буд. 48 літ. «А» по вул. Хрещатик у м. Києві. На підставі цього КП «Київжитлоексплуатація» уклало з Фондом 29.11.2005 договір оренди № 10/2016. Строк дії договору за п.9.1. було встановлено до початку реконструкції кварталу, але до 27.11.2006. В подальшому, дія цього договору була продовжена автоматично, оскільки за рішенням Київської міської ради від 06.10.2005 № 39/3503 нежиле приміщення за площею 288,3 кв.м. по вул. Хрещатик 48-а підлягало приватизації шляхом викупу Фонду, про що свідчить лист Головного управління комунальної власності м. Києва від 26.10.2005.

10.07.2007 Фонд надіслав на адресу КП «Київжитлоексплуатація» лист, яким просив розірвати договір оренди № 1/0715 від 24.06.1998 та договір оренди № 10/2016 від 29.11.2005, тобто даним листом було засвідчено волевиявлення відповідача про припинення зазначених договорів оренди.

На підставі даного листа 15.07.2007 КП «Київжитлоексплуатація»було складено Акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідач передав нежиле приміщення площею 135,10 кв.м. КП «Київжитлоексплуатація»та Акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідач за первісним позовом передав нежиле приміщення площею 150,20 кв.м. КП «Київжитлоексплуатація».

Судом у справі № 13/55 встановлено, що після повернення майна з орендного користування КП «Київжитлоексплуатація» передало його в орендне користування Відкритому акціонерному товариству «Світанок»; в подальшому об'єкт оренди був приватизований ВАТ «Світанок» на підставі рішення Київської міської ради №62/723 від 08.02.2007.

Судом у справі № 13/55 встановлено, що 10.07.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Світанок» та Міжнародним благодійним Фондом «Духовна спадщина» було укладено Договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 288,3 кв.м, розташованого на третьому поверсі в буд. 48 літ. «А» по вул. Хрещатик у м. Києві.

Пунктом 6.1. Договору оренди від 10 липня 2007 передбачено, що останній укладено на невизначений строк до початку реставрації та реконструкції кварталу старої забудови, обмеженого будинками № 40-54 по вул. Хрещатик , № 2, 4 по бульвару Тараса Шевченка та № 1, 3 по вулиці Богдана Хмельницького у Шевченківському районі м. Києва.

У частині 2 статті 770 Цивільного кодексу України передбачено можливість сторін встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

В п. 5.1.2. Договору оренди від 10 липня 2007 року сторони встановили, що його дія припиняється у випадку відчуження приміщення, що є предметом цього договору(встановлено у справі № 13/55).

Судом встановлено, що 30.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Світанок» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пропріо-Рітейл» укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за № 24275, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Пропріо-Рітейл» набуло право власності на нежилі приміщення (літера А) з №1 (один) по №21 (двадцять один) (групи приміщень №14) площею 286,90 кв.м. та МКЗ площею 56,00 кв.м., загальною площею 342,90 кв.м ., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 48 (належним чином засвідчена копія договору знаходиться в матеріалах справи).

Судом встановлено, що право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропріо-Рітейл» на відповідні приміщення зареєстроване Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією реєстраційного посвідчення № 025355 від 27.10.2008.

Судом у справі № 13/55 встановлено, що дія Договору оренди від 10.07.2007 припинилася у зв'язку з відчуженням нежилого приміщення загальною площею 288,3 розташованого на третьому поверсі буд.48 літ. «А» по вул. Хрещатик у м. Києві.

При цьому, судом у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 у справі № 13/55 було встановлено, що відповідач продовжує займати нежиле приміщення загальною площею 288,3 кв.м., розташоване на третьому поверсі в буд. 48 літ. «А» по вул. Хрещатик у м. Києві, порушуючи тим самим, зокрема, право власності позивача .

Відмовляючи у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропріо-Рітейл» в частині виселення Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» із нежилого приміщення загальною площею 288,3 кв.м., розташованого на третьому поверсі в буд. 48 літ. «А» по вул. Хрещатик у м. Києві, суд у справі № 13/55 виходив з того, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту його прав стосовно вищевказаного майна, оскільки захист прав позивача можливий шляхом подання позову про усунення перешкод у користуванні майном, а не про виселення на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» про усунення перешкод у користуванні майном (нежилим приміщенням, загальною площею 288,3 кв.м., яке розташоване на третьому поверсі в буд. 48 літ. «А» по вул. Хрещатик у м. Києві) шляхом виселення відповідача із вказаного приміщення, на підставі ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 41 Конституції України визначено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право ; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Суд зазначає, що право власності - це передбачене й гарантоване законом право власника здійснювати володіння, користування та розпоряджання щодо належного йому майна на свій розсуд, якщо інше не передбачено законом. Тобто особам (фізичним або юридичним) заборонено порушувати таке право і створюва ти перешкоди в його здійсненні.

Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи (частина 1 статті 325 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд зазначає, що право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном шляхом подачі до суду негаторного позову.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).

Суд зазначає, що усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу, фактично передбачає покладення на відповідача обов'язку припинити дію, яка порушує право, та можливе лише щодо триваючого правопорушення. Якщо ж на момент подання негаторного позову вчинення перешкод у користуванні майном припинилося, то підстав для його задоволення немає.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди, чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод (наприклад, шляхом знесення неправомірно збудованих споруд, про припинення ремонтних робіт в сусідній квартирі, виселення громадян із належних йому на праві власності приміщень тощо).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на Товариство з обмеженою відповідальністю «Пропріо-Рітейл» чинним законодавством України покладений обов'язок довести, що його право на користування та розпорядження майном (нежилим приміщенням, загальною площею 288,3 кв.м., розташованого на третьому поверсі в буд. 48 літ. «А» по вул. Хрещатик у м. Києві) є порушеним саме на момент подання позову до суду.

Суд зазначає, що у судовому засіданні 13.07.2015 представник позивача долучив до матеріалів справи висновок за матеріалами перевірки від 12.07.2015, який складений старшим ДІМ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві старшим лейтенантом міліції Ібраїмовим М.А. та в.о. начальника СДІМ 4-го ВМ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, капітаном міліції, Дунаєвським О.М. (затверджений начальником Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві полковником міліції Р.І. Осипенком), з якого вбачається, що в ході перевірки при неодноразових виходах за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 48 (третій поверх) зазначене приміщення було зачинено, але при вході було розміщено інформаційну вивіску Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина».

При цьому, суд зазначає, що у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 2066657 від 04.06.2015 зазначено, що місцезнаходженням Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» є: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 48, тобто, відповідач знаходиться за адресою знаходження спірного приміщення.

Попри це, у спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 2066657 від 04.06.2015 не зазначено, що Міжнародний благодійний фонд «Духовна спадщина» знаходиться саме на третьому поверсі та займає нежитлове приміщення, загальною площею 288,3 кв.м.

Однак, у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 у справі № 13/55 встановлено, що на підставі Договору оренди нежитлового приміщення від 10.07.2007, який укладено між Відкритим акціонерним товариством «Світанок» та Міжнародним благодійним Фондом «Духовна спадщина», відповідачу було передано саме нежитлового приміщення загальною площею 288,3 кв.м, яке розташоване на третьому поверсі в буд. 48 літ. «А»по вул. Хрещатик у м. Києві.

Крім того, у справі № 13/55 суд встановив, що відповідач продовжує займати нежиле приміщення загальною площею 288,3 кв.м., розташоване на третьому поверсі в буд. 48 літ. «А» по вул. Хрещатик у м. Києві, порушуючи тим самим, зокрема, право власності позивача.

При цьому, судом враховано, що при розгляді справи № 13/55 Міжнародним благодійним фондом «Духовна спадщина» був поданий зустрічний позов про визнання права користування і про визнання неукладеним договору оренди, в якому відповідач просив визнати неукладеним договір оренди нежилого приміщення від 10.07.2007 між ВАТ «Світанок» та МДФ «Спадщина» з визнанням відсутності права у ТОВ «Пропріо-Рітейл» вимагати виселення МДФ «Спадщина» з орендованого приміщення, що розташоване на 3-му поверсі будинку 48 літ. А по вул. Хрещатик у м. Києві загальною площею 286,3 кв.м та просив визнати за МДФ «Спадщина» право на користування нежилим будинком 48 літ. А по вул. Хрещатик у м. Києві загальною площею 286,3 кв.м на підставі укладених договорів оренди з державним комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» №1/0715 від 24.06.1998 і за договором №10/2016 від 29.11.2005.

Тобто, при розгляді справи № 13/55 у суді першої, апеляційної та касаційної інстанціях відповідач стверджував, що займає нежиле приміщення загальною площею 288,3 кв.м., розташоване на третьому поверсі в буд. 48 літ. «А» по вул. Хрещатик у м. Києві на законних підставах.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з статтею 33 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами відсутності порушення ним права власності позивача та не спростовано твердження позивача, викладені у позовні заяві, що відповідач перешкоджає позивачу належним чином користуватися, розпоряджатися приміщенням загальною площею 288,3 кв.м., яке розташоване на третьому поверсі в буд. 48 літ. «А» по вул. Хрещатик у м. Києві.

При цьому, позивачем доведена наявність у нього речового права на майно (нежиле приміщення загальною площею 288,3 кв.м., яке розташоване на третьому поверсі в буд. 48 літ. «А» по вул. Хрещатик у м. Києві), а саме, право власності на вказане приміщення на підставі Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.09.2008, та вказаний факт встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 у справі № 13/55, тоді як відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що підтверджують наявність у нього права користування вказаним нерухомим майном (наявність будь-яких речових прав щодо вказаного приміщення на підставах, які передбачені законом).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, та встановивши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропріо-Рітейл» до Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» про усунення перешкод у користування майном (нежилим приміщенням, загальною площею 288,3 кв.м., яке розташоване на третьому поверсі в буд. 48 літ. «А» по вул. Хрещатик у м. Києві) шляхом виселення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Міжнародний благодійний фонд «Духовна спадщина» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 48; ідентифікаційний код: 00242476) із нежилого приміщення, загальною площею 288,3 кв.м., яке знаходиться на третьому поверсі в будинку 48 літера «А» по вулиці Хрещатик у місті Києві.

3. Стягнути з Міжнародного благодійного фонду «Духовна спадщина» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 48; ідентифікаційний код: 00242476) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пропріо-Рітейл» (01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2, літ. «Б», к. 3; ідентифікаційний код: 34880942) судовий збір у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 20.07.2015

Судя І.М. Отрош