Рішення

від 16.07.2015 по справі 910/12995/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2015Справа №910/12995/15 За позовом дочірнього підприємства Акціонерного товариства Науково-дослідного Інституту радіотехнічних вимірювань " Фірма "Радмір"

до Державної Установи "Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України"

про стягнення 1 060 000,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Єкимова О.В.(дов. від 03.06.2015)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору про закупівлю товарів № 21/30-13 від 02.10.2013 у розмірі 1 060 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.05.2015 порушено провадження у справі №910/2327/15-г та призначено до розгляду на 11.06.2015.

Представник відповідача в судове засідання 11.06.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 11.06.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 25.06.2015.

Представник відповідача в судове засідання 25.06.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 25.06.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 16.07.2015.

Представник позивача з'явився в судове засідання 16.07.2015, надав пояснення по суті справи позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 16.07.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2013 між дочірнім підприємством Акціонерного товариства Науково-дослідного Інституту радіотехнічних вимірювань Фірма «Радмір» (надалі - ДП AT НДІРВ Фірма «Радмір», позивач, учасник за договором) та Державною установою «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМИ України» (надалі - відповідач, замовник за договором) було укладено договір № 21/30-13 про закупівлю товарів (надалі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. до Договору ДП AT НДІРВ Фірма «Радмір» зобов'язувалось передати у власність відповідача медичне устаткування, а саме - прилад ультразвуковий скануючий ULTIMA PA expert у кількості 2 комплекти по ціні 530 000,00 грн. за одиницю, загальною вартістю 1 060 000 (Один мільйон шістдесят тисяч) гривень.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.6, 5.7,6.3.1, 6.3.2. Договору ДП AT НДІРВ Фірмою «Радмір» було здійснено постачання вищезазначеного медичного устаткування у передбаченій Договором кількості та у передбачене договором місце поставки, тобто безпосередньо за адресою відповідача.

Факт здійснення поставки вищезазначеного медичного устаткування позивачем та факт його одержання відповідачем підтверджується накладною № 316 від 04.12.2013 та довіреністю серія ЯПА № 549913 від 04.12.2013 (копії вказаних документів в матеріалах справи).

Крім того, 04.12.2013 прилади ультразвукові скануючи ULTIMA PA expert у кількості 2 комплекти, які поставлені позивачем згідно договору, були введені в експлуатацію. Зазначене підтверджується технічними актами від 04.12.2013 (копії зазначених документів в матеріалах справи).

Згідно з пунктом 4.2. та пунктами 6.1.1 та 6.4.1 договору, відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість продукції у порядку передбаченому цим договором. Таким чином відповідач повинен був сплатити до 31.12.2013 - 1 060 000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.2. Договору оплата вартості поставленого товару проводиться шляхом оплати фактично поставленої продукції на підставі видаткової накладної (копія видаткової накладної в матеріалах справи).

Однак відповідач, всупереч взятим на себе зобов'язанням, не здійснив оплату одержаного від позивача устаткування до сьогодні, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 1 060 000 (один мільйон шістдесят тисяч) гривень.

З огляду на те, що відповідач не вжив жодних заходів, спрямованих на погашення вищезазначеної заборгованості, позивач направив до відповідача претензію № 674 від 17.12.2014, у якій вимагав негайно перерахувати на свій розрахунковий рахунок суму заборгованості за договором (копія вказаної претензії та докази її одержання відповідачем в матеріалах справи). Проте, відповідач залишив претензію без відповіді, сума заборгованості ним станом на 18.05.2015 не погашена.

Отже, борг відповідача за поставлену продукцію станом на день розгляду справи становить 1 060 000 (один мільйон шістдесят тисяч) гривень.

Таким чином, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти позовних вимог про стягнення основного боргу.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 1 060 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги дочірнього підприємства Акціонерного товариства Науково-дослідного Інституту радіотехнічних вимірювань "Фірма "Радмір" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДІКУС ПЛЮС" (02088, м. Київ, вул. Леніна, буд. 29, кв. 37, код ЄДРПОУ 38806286) на користь дочірнього підприємства Акціонерного товариства Науково-дослідного Інституту радіотехнічних вимірювань "Фірма "Радмір" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 271, код ЄДРПОУ 24487685) основний борг в сумі 1 060 000 (один мільйон шістдесят тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 21 200 (двадцять одна тисяча двісті) грн. 00 коп.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення -20.07.2015