Рішення

від 21.07.2015 по справі 910/13857/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015Справа №910/13857/15

За позовом міжнародного благодійного імені Ярослава Мудрого фонду сприяння розвитку української національної школи

до АТ "Банк "Фінанси та Кредит"

про стягнення 326 918,35 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Саух О.В.(дов. від 20.01.2015)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору про здійснення розрахунково-касового обслуговування № 29847 від 06.10.2011 та договору банківського вкладу № 1592 від 18.07.2013 у розмірі 326 918,35 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.06.2015 порушено провадження у справі №910/13857/15 та призначено до розгляду на 18.06.2015.

Представник відповідача в судове засідання 18.06.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 18.06.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 07.07.2015.

Представник відповідача в судове засідання 07.07.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 07.07.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 21.07.2015.

14.07.2015 через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить:

1. Зобов'язати відповідача повернути з депозитного рахунку № 26101159024019 на розрахунковий рахунок № 26005015902401 в сумі 150 000,00 грн.

2. Зобов'язати відповідача виконати платіжне доручення № 75 від 10 липня 2015 року шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку № 26005015902401 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на розрахунковий рахунок № 26000300835116 в ТВБВ № 126 АТ «Ощадбанк» м. Київ, МФО 322669 на суму 217 725, 32 грн.

3. Стягнути з Відповідача суму пені у розмірі 35 414,66 грн, суму трьох відсотків річних у розмірі 1 914,79 грн та суму інфляційних 71 863,58 грн.

4. Стягнути з Відповідача на користь Позивача 9 538,37 грн. сплаченого судового збору.

21.07.2015 в судове засідання прибув представник позивача і дав додаткові пояснення по справі, свої уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 21.07.2015 представник відповідача не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2011 між міжнародним благодійним імені Ярослава Мудрого фондом сприяння розвитку української національної школи (далі позивач, клієнт) і ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"(в подальшому банк, відповідач) було укладено договір № 29847 на розрахунково-касове обслуговування (далі договір), на підставі якого банком відкрито позивачу поточний рахунок № 26005015902401.

Відповідно до розділу 2 договору Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування Рахунку в операційний день Банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами. Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без його доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п. 4.1. договору за розрахунково-касове обслуговування рахунку клієнт сплачує банку винагороду у розмірах та строки, визначені діючими тарифами банку згідно додатку 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 5.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

За положеннями п. 7.1.2. ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з п. 1.37 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Відповідно до п.8.1. ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Згідно із п.1.12. «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22, банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний:

взяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком;

надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку»;

вжити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Як свідчать матеріали справи, 10.07.2015 товариством було подано, а банком зареєстровано платіжне доручення № 75 (копія в матеріалах справи) на перерахування коштів на інший поточний рахунок в розмірі 217 725,32 гривень.

Проте, відділенням банку, з яким від імені останнього і був укладений договір, не було здійснено перерахування коштів у встановлений законом строк.

До того ж, всупереч вимог п. 1.12. Інструкції НБУ №22, Банк не повідомив позивача про причини невиконання платіжного доручення.

Відповідно до п. 1.9. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках.

Станом на дату подання платіжного доручення № 75 на рахунку позивача знаходилося 217 725,32 грн., однак в порушення вимог закону та умов договору відповідач не здійснював розрахунково-касове обслуговування рахунку позивача та обмежив право позивача на розпорядження належними йому грошовими коштами.

Відповідно до п. 3.3.1. та п. 3.3.2. договору банк зобов'язується відкрити клієнту рахунок на підставі документів, поданих ним згідно з чинним законодавством України, в тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України та вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами.

Крім того, публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" та міжнародний благодійний імені Ярослава Мудрого фонд сприяння розвитку української національної школи 18.07.2013 уклали договір банківського вкладу "Класичний" № 1592, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу суму грошових коштів (вклад) у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а банк зобов'язався виплачувати позивачу таку суму та нараховані на неї проценти.

Відповідно до п. 1.2 зазначеного договору вклад складається з вкладних траншів, що розміщені клієнтом згідно з умовами цього договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана клієнтом на вкладний рахунок в порядку та умовах, передбачених цим договором та додатками до нього, укладеними в рамках цього договору і які є його невід'ємною частиною.

Строк дії договору у п. 1.3 встановлено до 17.07.2014.

У п. 1.4 договору банківського вкладу "Класичний" № 1592 від 07.11.2014 сторони погодили, що в додатках, які укладаються на підставі цього договору, визначаються наступні умови: номер транзитного рахунку, який відкривається клієнту для розміщення транзитного траншу; сума коштів, які перераховуються на вкладний рахунок (сума вкладного траншу); строк, на який розміщується транш; процентна ставка, яка нараховується на вкладний транш, розмір ставки у разі дострокового витребування вкладеного траншу за ініціативою клієнта та при наявності згоди банку; термін виплати процентів; іншу умови.

Відповідно до додатку № 1592-2 від 07.11.2014 до договору банківського вкладу "Класичний" № 1592 від 07.11.2014, позивач перерахував на вкладний рахунок Банку грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн.

Згідно п. 2 додатку № 1592-2 від 07.11.2014 до договору банківського вкладу "Класичний" № 1592 від 07.11.2014 сума грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн. надана позивачем відповідачу на сирок до 07.02.2015.

Згідно з п. 3.1 договору банківського вкладу "Класичний" № 1592 від 07.11.2014 при закінченні строку розміщення вкладного траншу, його повернення здійснюється банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта, що вказаний у розділі 7 цього договору або ж на інший поточний рахунок, вказаний у листі клієнта.

Відповідно до п. 5.4 договору банківського вкладу "Класичний" № 1592 від 07.11.2014 клієнт зобов'язаний надати банку письмову вимогу щодо повернення вкладу не пізніше, ніж за один банківський день до дати закінчення строку повернення вкладу.

07.02.2015 позивач звернувся до відповідача з листом № 15/007, в якому просив повернути кошти в розмірі 200 000,00 грн. на розрахунковий рахунок № 26005015902401 не пізніше 09.02.2015.

Проаналізувавши описані документи, суд дійшов висновку, що позивач вчасно та правомірно заявив вимогу до відповідача про повернення 200 000,00 грн.

Станом на час розгляду справи відповідач не подав суду документів, що свідчать про повернення вкладеного траншу або ж надання мотивованих письмових пояснень невиконання своїх зобов'язань.

У ч. 1 та ч. 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України вказується, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання взятого на себе зобов'язання.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається , крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Як встановлено ч. 2 ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи відповідач не виконує своїх зобов'язань ні за договором на розрахунково-касове обслуговування, ні за договором банківського вкладу, не здійснює його розрахунково-касове обслуговування, та незаконно обмежує право позивача на розпорядження належними йому грошовими коштами, вказане є підставою для покладення на відповідача зобов'язання виконати платіжне доручення позивача в межах залишків коштів на рахунку.

Всього сума позовних вимог(основного боргу) позивача за невиконаним відповідачем договору на розрахунково-касове обслуговування складає 217 725,32 грн.

Таким чином, суд зазначає наступне:

Грошові кошти в сумі 217 725,32 грн. є власністю позивача, а не банку.

Правовий режим коштів на поточному рахунку має особливий статус на відміну від інших видів договорів та рахунків.

Клієнт не обмежений у праві розпоряджатись своїми коштами, крім випадків передбачених законодавством. Постанови державного виконавця чи рішення суду про арешт або про заборону користуватись позивачу коштами на своєму рахунку не існує, а тому Банк грубо порушує права свого Клієнта.

Грошові кошти на поточних рахунках банків не мають ознак строковості.

Знаючи про законність вимог позивача, відповідач неправомірно утримує ці кошти і повертати їх законному власнику не збирається.

Щодо природи договору на розрахунково-касове обслуговування.

Сам поточний (банківський) рахунок є законодавчо встановленим способом зберігання коштів клієнтів, а можливості такого рахунку є засобом розрахунків з підприємствами, бюджетом тощо.

Гроші, що знаходяться на поточному рахунку, відкритому на підставі Договору № 29847 від 06.10.2011 та договору банківського вкладу № 1592 від 18.07.2013 належать позивачу.

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії і мають найвищу юридичну силу, то Основний Закон Держави має пріоритет у застосуванні перед ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Ніхто і ніяким чином не має права позбавляти особу користуватись, розпоряджатись і володіти своєю власністю. Відтак, дії відповідача суперечать Конституції і є протиправними.

В ч.1 ст.321 ЦК України сказано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права.

Крім того, за ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - ЗУ "Про банки і банківську діяльність"), клієнт банку - це будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Зі змісту Глави 72 ЦК України, зокрема ст. 1066-1068 ЦК України, випливає, що за своєю суттю Договір банківського рахунку № 29847 від 06.10.2011 є договором про надання послуг. Відтак, зобов'язання Банку виконувати доручення Клієнта, включаючи розпорядження на переказ коштів, не є грошовим чи майновим зобов'язанням, бо клієнт доручає банку виконати операцію своїми коштами, а не коштами банку.

Таким чином, відповідач, як Банк, не має перед позивачем зобов'язань майнового (грошового) характеру, а його зобов'язанням є лише послуга, надання якої відповідач взяв на себе.

За надання послуг відповідач отримував з позивача передбачену договором комісійну винагороду.

Також суд зазначає, що час розгляду справи в суді не впливає на обов'язок особи дотримуватись взятих на себе зобов'язань, які не були виконані вчасно, що підтверджується наступним.

Правовідносини, що виникли з договору, зобов'язують Банк здійснювати обслуговування Клієнта, а не передавати свої кошти чи майно. Встановлені ч. 5 ст. 36 ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження не поширюються щодо обслуговування поточних операцій. Ці обмеження стосуються виключно кредиторів банку, вкладників (депозити тощо), примусового стягнення майна і коштів, що належить банку, грошових зобов'язань, штрафних санкцій тощо.

В той же час ч.6 цієї статті, навпаки, вказує про відсутність будь-яких обтяжень щодо договорів банківського рахунку.

Приписами ст. 1060Цивільного кодексу України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання узв'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, вимоги позивача про:

1) зобов'язання відповідача повернути з депозитного рахунку № 26101159024019 на розрахунковий рахунок № 26005015902401 в сумі 150 000,00 грн.;

2) зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення № 75 від 10.07.2015 шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку № 26005015902401 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на розрахунковий рахунок № 26000300835116 в ТВБВ № 126 АТ «Ощадбанк» м. Київ, МФО 322669 на суму 217 725, 32 грн., підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 1914,79 грн. 3 % річних та 71 863,58 грн. інфляційних втрат у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором банківського вкладу.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з банку інфляційних втрат та З % річних за порушення зобов'язання з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 25 грудня 2013 року розглянув справу № 6-140 цс 13, предметом якої був спір про стягнення з банку на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних за несвоєчасне повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту).

При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого за змістом ст.ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки з допомогою платіжної банківської картки). У випадку перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому ж банку, однак не надання вкладнику можливості використання цих коштів зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним і до банку слід застосувати відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачену ч.2 ст. 625 ЦК України.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором банківського вкладу "Класичний" № 1592 від 18.07.2013, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за перерахунком суду, підлягають стягненню три відсотки річних в розмірі 1914,79 грн. та 71 863,58 грн. інфляційних втрат.

Що стосується позовних вимог про стягнення пені в сумі 35 414,66 грн., то суд відмовляє в задоволенні даних позовних вимог, оскільки стягнення пені не передбачено договором банківського вкладу "Класичний" № 1592 від 18.07.2013.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача в дохід державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов міжнародного благодійного імені Ярослава Мудрого фонду сприяння розвитку української національної школи задовольнити частково.

2. Зобов'язати публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) повернути з депозитного рахунку № 26101159024019 на розрахунковий рахунок № 26005015902401 грошові кошти, що належать Міжнародному благодійному імені Ярослава Мудрого фонду сприяння розвитку української національної школи(01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, буд. 6А, код ЄДРПОУ 20062836) в сумі 150 000,00 грн.

3. Зобов'язати публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) виконати платіжне доручення Міжнародного благодійного імені Ярослава Мудрого фонду сприяння розвитку української національної школи(01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, буд. 6А, код ЄДРПОУ 20062836) № 75 від 10 липня 2015 року шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку № 26005015902401 в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на розрахунковий рахунок № 26000300835116 в ТВБВ № 126 АТ «Ощадбанк» м. Київ, МФО 322669 на суму 217 725,32 грн.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) на користь Міжнародного благодійного імені Ярослава Мудрого фонду сприяння розвитку української національної школи(01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, буд. 6А, код ЄДРПОУ 20062836) 1914 (одна тисяча дев'ятсот чотирнадцять) грн. 79 коп. трьох відсотків річних, 71 863 (сімдесят одна тисяча вісімсот шістдесят три) грн. 58 коп. інфляційних втрат та 5 830 (п'ять тисяч вісімсот тридцять) грн. 07 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

8. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 22.07.2015