Постанова від 14.07.2015 по справі 910/459/15-г

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2015 р. Справа№ 910/459/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Павленко О.О. - представник;

від відповідача: Даниленко О.В. - представник;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 11.03.2015р.

у справі № 910/459/15-г (суддя Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна"

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 382 793, 93 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргон"

про стягнення неустойки, ціна позову 246 598, 13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Каргон" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеппілон Укрїна» про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 48105,19 грн., три проценти річних з простроченої суми 5576,53 грн., пеню 32141,23 грн., а також понесені ним по справі судові витрати, у т.ч. 11400 грн. витрат по оплаті юридичних послуг.

Відповідач в процесі розгляду справи подав зустрічний позов в якому вказував, що всупереч умов укладеного між ним і позивачем договору підряду № 161012/1 від 28 листопада 2012 р. останній прострочив виконання робіт, у зв»язку із чим на підставі ст. 611 ЦК України просив задовольнити позов, стягнувши з позивача на свою користь 246598,13 грн. неустойки, передбаченої п. 2.7 договору, а також понесені ним по справі судові витрати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.03.2015р. у справі № 910/459/15-г позовні вимоги задоволено частково, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргон" м. Києва 278064,69 грн. боргу, 48105,19 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 5576,53 грн. три проценти річних з простроченої суми, 6307,23 грн. витрат по оплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна" м. Києва відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Каргон» частково, стягнути з ТОВ «Хеппілон Україна» на користь ТОВ «Каргон» суму заборгованості за Договором підряду № 161012/1 від 28.11.2012р. в розмірі 246 064,68 грн., відмовити ТОВ «КАРГОН» в задоволенні позовних вимог про стягнення суми збитку внаслідок інфляції за час прострочення в розмірі 48 105,19 грн. та трьох процентів річних в розмірі 5 576,53 грн.

Апелянт просить суд зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеппілон Україна» задовольнити частково, стягнути з ТОВ «Каргон» на користь ТОВ «Хеппілон Україна» неустойку за несвоєчасне виконання робіт за Договором підряду № 161012/1 від 28.11.2012р. в сумі 31 267,31 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не з'ясував повністю обставини, що мають значення для справи, а саме судом невірно встановлено суму проведеної оплати на користь ТОВ «КАРГОН» за договором підряду.

Апелянт зазначає, що місцевому господарському суду надавались платіжні доручення з відміткою банку та підписом директора ТОВ «Хеппілон Україна», які свідчать про здійснення оплати ТОВ «Хеппілон Україна» на користь ТОВ «КАРГОН» на загальну суму 3 424 958,43 грн., включаючи платіжне доручення №170 від 21 червня 2013р. на суму 10 000,00 грн., однак суд необгрунтовано не визнав як належний доказ проведення оплати, а отже збільшив суму дійсної заборгованості ТОВ «Хеппілон Україна» перед ТОВ «КАРГОН».

Крім того, відповідачем було надано суду реєстр платіжних документів ТОВ «Хеппілон Україна» з оплати підрядних робіт за Договором підряду № 161012/1 від 28.11.2012 за період з 28 листопада 2012 року по лютий 2015 року із зазначенням сум оплати по кожному платіжному дорученню, підсумки сум по роках та загальну суму оплачених грошових коштів. Згідно вказаних платіжних документів ТОВ «Хеппілон Україна» сплатило на користь ТОВ «КАРГОН» 3 424 958,43 грн. з яких 227 640,00 грн. ТОВ «КАРГОН» було повернуто ТОВ «Хеппілон Україна». Таким чином, на рахунку ТОВ «КАРГОН» залишилась оплата за виконані роботи за Договором підряду №161012/1 від 28.11.2012р. у розмірі 3 197 318, 43 грн.

Апелянт звертає увагу суду на те, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що залишок неоплачених робіт становить 279 064,69 грн., а в резолютивній частині зазначає іншу суму, а саме 278 064,69 грн., однак дійсний розмір заборгованості становить 246 064,68 грн.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права при вирішенні зустрічної позовної заяви ТОВ «Хеппілон Україна» до ТОВ «КАРГОН». Апелянт звертає увагу суду на те, що ТОВ «КАРГОН» неодноразово порушувало строки виконання робіт за договором, що підтверджується датою підписання сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт, а отже висновок місцевого суду по те, що відповідачем не надано доказів прострочення позивачем виконання робіт за договором є необгрунтованим.

Колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою суду від 07.07.2015 було відкладено розгляд справи та зобов"язано сторони скласти акт звірки взаєморозрахунків, який надати в судове засідання. Однак сторонами вимоги ухвали не виконано, як пояснив представник позивача у зв"язку з перебуванням бухгалтера у відпустці, відповідачем в односторонньому порядку був складений акт звірки.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.

28.11.2012р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна" було укладено договір підряду № 161012/1, відповідно до умов якого позивач (підрядник) за завданням відповідача (замовника) власними та/або залученими силами зобов'язався виконати комплекс робіт на об'єкті будівництва торгового центру "Оушен плаза" у складі готелю, офісних будівель, багатофункціонального торгового центру, паркінгу, розміщеного за адресою: Київ, вул. Горького, 176, лот 324, приміщення ДРЦ "Хеппілон" загальною вартістю 1447261,25 грн., а останній - прийняти та оплатити ці роботи на умовах договору.

Додатковими угодами до цього договору №№ 1- 12 за листопад 2012-травень 2013 років сторони збільшили ціну договору до 3447163,10 грн.

Умови оплати робіт за договором визначені розділом 4 договору та додатковими угодами та передбачають повну оплату робіт по їх виконанні підрядником.

Строк дії договору відповідно до умов п. 11.4 договору встановлений з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за ним.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у справі копіями вищевказаного договору, додаткових угод до нього.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 837ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Поясненнями представників сторін, актами прийому-передачі обладнання №№ 0000004, 0000005 від 31 грудня 2012 р., 0000013 від 19 квітня 2013 р., 0000014 від 25 квітня 2013 р., 0000015 від 26 квітня 2013 р., 0000019, 0000023 від 31 травня 2013 р., 0000020 від 29 липня 2013 р., 0000021 від 30 липня 2013 р., 0000024 від 31 липня 2013 р., 0000022 від 30 серпня 2013 р., 0000026 від 30 вересня 2013 р., 0000030 від 30 жовтня 2013 р., актами здачі-приймання робіт №№ 0000025 ОУ-0000008 від 22 березня 2013 р., 0000012, ОУ-000007, ОУ-000010, ОУ-0000011 від 29 березня 2013 р., ОУ-0000009, ОУ-0000017, ОУ-0000018 від 30 квітня 2013 р., ОУ-0000043 від 29 листопада 2013 р., актом прийому-передачі послуг оренди № 0000012 від 29 березня 2013 р. підтверджується факт належного виконання позивачем робіт за договором загальною вартістю 3 443 383,11 грн.

Передача обладнання за договором вартістю 19150 грн. оформлена сторонами актом прийому-передачі обладнання № 0000003 від 1 грудня 2012 р., тому включення в ціну виконаних робіт видаткової накладної № РН-0000003 від 31 грудня 2012 р. є безпідставним.

Поясненнями представників сторін, платіжними дорученнями №№ 3, 10, 12 від 4 грудня 2012 р., № 20 від 7 грудня 2012 р., №79 від 5 березня 2013 р., № 94 від 14 березня 2013 р., №102 від 19 березня 2013 р., №64 від 4 квітня 2013 р., №№106, 107 від 9 квітня 2013 р., №176 від 18 квітня 2013 р., №119 від 19 квітня 2013 р., №9 від 13 травня 2013 р., №34 від 17 травня 2013 р., №46 від 20 травня 2013 р., №52 від 22 травня 2013 р., №60 від 23 травня 2013 р., №81 від 27 травня 2013 р., № 99 від 30 травня 2013 р., №126 від 5 червня 2013 р., № 222 від 3 липня 2013 р., № 287 від 23 липня 2013 р., № 298 від 26 липня 2013 р., №№ 332, 333 від 7 серпня 2013 р., № 386 від 22 серпня 2013 р., № 468 від 12 вересня 2013 р., № 500 від 23 вересня 2013 р., № 508 від 24 вересня 2013 р., № 512 від 25 вересня 2013 р., № 518 від 30 вересня 2013 р., № 543 від 3 жовтня 2013 р., № 551 від 8 жовтня 2013 р., № 574 від 9 жовтня 2013 р., № 585 від 15 жовтня 2013 р., № 615 від 22 жовтня 2013 р., № 647 від 29 жовтня 2013 р., № 652 від 30 жовтня 2013 р., № 662 від 31 жовтня 2013 р., № 604 від 6 листопада 2013 р., № 705 від 13 листопада 2013 р., № 729 від 20 листопада 2013 р., № 769 від 27 листопада 2013 р., № 772 від 28 листопада 2013 р., № 787 від 6 грудня 2013 р., № 840 від 19 грудня 2013 р., № 843 від 20 грудня 2013 р., № 862 від 24 грудня 2013 р., № 863 від 25 грудня 2013 р., № 874 від 27 грудня 2013 р., № 69 від 16 січня 2014 р., № 108 від 24 січня 2014 р., № 123 від 30 січня 2014 р., № 305 від 30 квітня 2014 р., № 450 від 8 травня 2014 р., № 1160 від 3 листопада 2014 р., № 1206 від 17 листопада 2014 р., № 156 від 3 лютого 2015 р., 223 від 10 лютого 2015 р., № 170 від 21.06.2013 стверджується факт оплати відповідачем цих робіт у розмірі 3 424 958, 43 грн. включаючи платіжне доручення № 170 від 21.06.2013 на суму 10 000, 00 грн. оригінал якого було надано суду для огляду під час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повернуто відповідачу оплату у розмірі 227640, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 276 від 10.04.2013 на суму 17640, 00 грн. та № 263 від 08.04.2013 р. на суму 210 000, 00 грн. Таким чином, враховуючи повернення позивачем оплачених відповідачем коштів, відповідачем було оплачено позивачу за виконані роботи 3 197 318, 43 грн.

Згідно ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст.525 ЦК України не допускається.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що відповідач в порушення умов договору підряду № 161012/1 від 28.11.2012р. виконані позивачем роботи повністю не оплатив, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 246 064 грн. (3443383,11грн. - 3197318,43 грн.).

Позивачем також заявлена вимога про стягнення індексу інфляції за період з 14.05.2014 року по 12.01.2015 року, який згідно розрахунку позивача становить 48105,19 грн., а також 3% річних за аналогічний період, що за розрахунком позивача складає 5576,53 грн.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції на весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином законом чітко встановлений обов"язок боржника, який прострочив виконання зобов"язання, на вимогу кредитора відшкодувати інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи те, що відповідачем допущено прострочку виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати за виконані роботи, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ» колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення індексу інфляції підлягають частковому задоволенню у розмірі 42663, 38 грн. та 3% річних у розмірі 4 934, 78 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 32141, 23 грн. за період з 14.05.2014 р. по 13.11.2014 р.

Оскільки умовами укладеного договору підряду не передбачено забезпечення виконання зобов'язання відповідача оплатити роботи неустойкою, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення вимоги про стягнення пені.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 11400, 00 грн. витрат на юридичний супровід.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст. 48 ГПК України витрати, що піддягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Відшкодування зазначених витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов»язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданою стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Враховуючи викладене, колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення витрат пов»язаних з юридичним супроводженням задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів несення ним витрат по оплаті зазначених послуг у зв'язку з розглядом даної справи.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргон" 246598,13 грн. неустойки передбаченої п. 2.7 договору обґрунтовані простроченням останнім виконання робіт за спірним договором, які апелянтом були зменшені до 31 267, 31 грн.

Згідно умов п. 2.7 договору у випадку порушення з вини підрядника строків виконання робіт, визначених даним договором, замовник має право письмовою претензією вимагати від підрядника оплати неустойки у розмірі 0,1% від вартості робіт, строк виконання яких порушено, за кожний календарний день прострочи, але не більше 10% від загальної суми договору.

Відповідно до ч.1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Каргон" зобов'язань за договором підряду підтверджується відсутністю зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна" претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору, а також актами прийому-передачі робіт підписаних директорами сторін та скріплених печатками в яких зазначено, що роботи виконані вчасно, якісно і відповідно до умов договору.

На підставі вищевикладеного, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні зустрічного позову, оскільки апелянтом не надано суду доказів, які б підтверджували прострочення позивачем виконання передбачених робіт за договором або спростовували правильність висновків місцевого суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову та могли б бути підставами для його скасування в цій частині.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегією встановлено, що позивачем при поданні позову недоплачено судовий збір, оскільки відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як вбачається із змісту позовних вимог, загальна сума заявлена позивачем до стягнення складає 727 775, 28 грн., а отже за подання позовної заяви майнового характеру позивач мав сплатити 14 555, 00 грн., однак платіжним дорученням № 738 від 12.09.2014 сплачено судовий збір у розмірі 7 354, 50 грн., квитанцією № 72-2442 від 12.01.2015р. доплачено судовий збір у розмірі 151, 25 грн., що в цілому складає 7 505, 75 грн.

Таким чином, за подання позовної заяви майнового характеру з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргон" до Державного бюджету України підлягає стягненню 7049,25 грн. (14555, 00 грн. - 7 505, 75 грн.) недоплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Дослідивши обставини справи, колегія приходить до висновку, що місцевим судом не було повністю досліджено матеріали справи, що призвело до прийняття помилкового рішення в частині арифметичних розрахунків.

Оцінюючи вищевикладені обставини колегія приходить до висновку, що рішення місцевого суду підлягає зміні а апеляційна скарга частковому задоволенню, у зв'язку з чим на підставі ст.49 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна" на рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2015р. у справі № 910/459/15-г задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 11.03.2015р. у справі № 910/459/15-г змінити, викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції.

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна" (03191, м. Київ, вул. Композитора Лятошинського, 14-А, код 38217009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргон" (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99, оф. 104, код 38241508) 246 064, 68 грн. боргу, 42 663, 38 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 4 934, 78 грн. три проценти річних з простроченої суми, 5 872, 95 грн. витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна" відмовити».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргон" (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99, оф. 104, код 38241508) до Державного бюджету України (ГУ ДКСУ у м.Києві, ЄДРПОУ 37993783, код 820019 р/р 31215206783001, код класифікації доходів бюджету 101;22030001; 38241508) 7049, 25 грн. недоплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргон" (03680, м. Київ, вул. Виборзька, 99, оф. 104, код 38241508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеппілон Україна" (03191, м. Київ, вул. Композитора Лятошинського, 14-А, код 38217009) 826,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

Матеріали справи № 910/459/15-г повернути до Господарського суду м.Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

Ю.Б. Михальська