Постанова

від 21.07.2015 по справі 924/1392/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа№ 924/1392/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Ковальчук Н.О.

представників сторін: від відповідача - Козяр Д.О.

розглянувши Публічного акціонерного товариства

апеляційну скаргу "Всеукраїнський акціонерний банк"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 27.03.2015 року.

у справі № 924/1392/14 (суддя: Прокопенко Л.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гікон"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі відділення № 6 Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м. Хмельницький

про стягнення 200 грн. неправомірно списаних коштів, 2368,7 грн. пені за несвоєчасне перерахування коштів, 1184,16 грн. індексу інфляції, 194,65 грн. 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.03.2015 року у справі №924/1392/14 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний Банк" ( 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гікон" (29000, м. Хмельницький, вул. Молодіжна, 3/2, код ЄДРПОУ 22774191) 200 (двісті) грн. неправомірно списаних коштів, пеню в розмірі 2368 (дві тисячі триста шістдесят вісім) грн. 70 коп., інфляційні втрати в розмірі 1184 (одна тисяча сто вісімдесят чотири) грн. 16 коп., 3% річних в розмірі 194 (сто дев'яносто чотири) грн. 65 коп., судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Києва від 27.03.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Представником позивача на адресу Київського апеляційного господарського суду надіслано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому позивач просить здійснити розгляд справи №924/1392/14 в режимі відеоконференції, проведення якої доручити господарському суду Хмельницької області.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 30.06.2015 року представник позивача не з'явився. Розгляд справи відкладено на 21.07.2015 року.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 24.02.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 26005220000154 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Позивач зазначає, що 26 лютого 2014 року подав Відповідачу, в особі відділення №6 платіжне доручення № 118 на перерахування коштів контрагенту в сумі 637173 грн. 00 коп. Але дані кошти не були перераховані, так як банком було знято 28 лютого 100 грн. за обслуговування поточного рахунку, хоча обслуговування тільки почалось 26 лютого. Банк ставив відмітки, що він отримав платіжне доручення та виконав його.

Позивачем 05 березня 2014 року було подано платіжне доручення на перерахування коштів контрагенту на суму 51200,00 грн. Відповідач поставив відмітку на екземплярі Позивача, але кошти не перерахував вчасно, такі ж ситуації повторились. 07 березня 2014 року, 20 березня 2014 року, 31 березня 2014 року.

Окрім того, як зазначав позивач Відповідач не перерахував кошти 31 березня, хоча поставив відмітку, що виконав дане платіжне доручення, воно було виконано 04 квітня 2014 року, і списано гроші за обслуговування в розмірі 100 грн. за квітень.

Позивач зазначав, що після вище зазначених випадків та ігнорування відповідачем запитів позивача був змушений перестати обслуговуватись у відповідача та відкрити рахунок у іншому банку.

23.07.2014 року позивачем знову було подано до банку платіжне доручення на суму 403,43 грн. Позивач зазначав що відповідач не провів сумк платежу, проте знову зняв 100 грн. за банківське обслуговування, яке не було здійснено.

Позивач був змушений змінити платіжне доручення на меншу суму і зробив нове платіжне доручення №376 від 05 серпня 2014 року, яким перераховував кошти до бюджету - податку з доходів фізичних осіб в сумі 303,43 грн,. але і це платіжне доручення банк не виконав вчасно, дані кошти списані 13 серпня 2014 року. .

Як вказував у позовній заяві позивач банком не правомірно було списано кошти в розмірі 200 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (п. 30.1 ст. 30 зазначеного Закону).

Процедури щодо виведения неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452- VI від 23.02.2012р. (із змінами та доповненнями), який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Наслідки призначення уповноваженої особи на ліквідацію банківської установи визначені в статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема:

З дня призначення уповноваженої особи Фонду:

банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку, а також не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

Згідно ч. 3 cтатті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 лютого 2015 року № 35 продовжено термін здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» по 20 березня 2015 року (включно).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 19.03.2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВіЕйБі Банк», виконавчою дирекцією Фонду тарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 20.03.2015 року № 63 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВіЕйБі Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 року по 19.03.2016 року включно.

Судова колегія, з урахуванням пояснень сторін, обставин справи та наявних матеріалів справи, вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

За змістом частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Тому, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останньому тимчасової адміністрації.

На момент винесення рішення судом першої інстанції здійснювалась процедура ліквідації ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".

Крім того, виходячи зі змісту ст.ст. 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку), у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів, передбачених у ч. 2 ст. 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості, передбаченій ст. 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

При цьому слід звернути увагу на те, що позивач не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2015 року у справі №924/1392/14 підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2015 року у справі №924/1392/14 скасувати.

3. В позові відмовити.

4. Справу № 924/1392/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 22.07.2015 року.