Постанова

від 11.01.2011 по справі 3/1822-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2011 р. Справа № 3/1822-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Грязнов В.В.

при секретарі Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - не з"явився

Від відповідача1 - представник ОСОБА_1 дов.б/н., від 10.01.2011р.

Від відповідача2- представник ОСОБА_2 дов.№201/А від 17.12.2010р.

Від третьої особи- не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Подільський бройлер" на рішення господарського суду Хмельницької області від 29.11.10 р. у справі № 3/1822-10 (суддя Вибодовський О.Д.).

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Подільський бройлер"

до відповідача №1 ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Еколінія"

відповідача №2 ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_4 Топфер Інтернешенал (Україна)"

Третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство "Рускус"

про про визнання недійсним договору № 13/10; визнання недійсною складської квитанції на зерно № 33

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29 листопада 2010 року у справі №3/1822-10 в позові ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Подільський бройлер" с. Маків Дунаєвецького району до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Еколінія" с. Петрівське Дунаєвецького району, до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_4 Топфер Інтернешенал (Україна)" м. Київ, за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору - приватне підприємство „Рускус", м.Дніпропетровськ про визнання недійсним договору №13/10 на надання послуг по прийманню, очищенню, сушінню, довготривалому зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції, укладений між ТОВ „ОСОБА_4 Топфер Інтернешенал (Україна)" та ТОВ "Еколінія" в частині передачі на зберігання 580,093 тон ріпаку 1 класу, визнання недійсною складської квитанції на зерно №33 від 27.07.2010 р. щодо прийняття на зберігання 380,093 тон ріпаку 1 класу ТОВ „Еколінія" від ТОВ „ОСОБА_4 Топфер Інтернешенал (Україна)" відмовлено.

Скаржник (позивач) ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Подільський бройлер" просить скасувати рішення місцевого господарського суду, позов задоволити.

Скаржник вважає, що дане рішення господарського суду Хмельницької області від 29.11.2010 року є незаконним, оскільки при його прийнятті судом було допущено неправильне застосування норм матеріального права, порушено норми процесуального права, а також суд неповністю з"ясував обставини, що мають значення для справи.

Вказує, що судом першої інстанції не оцінено того факту, що частина вказаного ріпаку в розмірі 519,294 тони (яка є предметом оспорюваного правочину) належить ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Подільський бройлер", так як вона була у нього викрадена шляхом шахрайства і вибула з володіння ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ''Подільський бройлер" не з його волі, а в подальшому, продана Відповідачу 2. По даному факту Дунаєвецьким РВ УМВС порушено кримінальну справу і постановою від 09.08.10. дане майно визнано речовим доказом та приєднано до кримінальної справи. У зв'язку із цим, укладений договір №1З/10 на надання послуг по прийманню, очищенню, сушінню, довготривалому зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції, укладений між ТОВ "ОСОБА_4 Топфер Інтернешенал (Україна)" та ТОВ "Еколінія" в частині передачі на зберігання 580,093 тон ріпаку 1 класу порушує права позивача та не відповідає положенням законодавства, з огляду на наступне.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього. Згідно із ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник Має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника, або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, як випливає з вище наведеного, Відповідач 2 не набув права власності на вище вказане майно, а його власником є позивач, проте, суд не надав належної правової оцінки цьому факту.

В силу ст.ст. 24, 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" право на укладення договорів складського зберігання зерна та передачу зерна на зберігання надається власникам такого зерна.

Скаржник в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду не з"явився. Подав письмове клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги в зв"язку з тим, що представник перебуває на лікувані.

Відповідачі надали письмові заперечення на апеляційну скаргу. Вважають відсутніми підстави для задоволення позову. Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що неявка скаржника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Явка представників сторін обов"язковою не вимагалась.

В процесі перегляду оскарженого рішення за наявними у справі доказами Рівненським апеляційним господарським судом встановлено:

11.06.2010 р. між ОСОБА_3 з обмеженого відповідальністю „ОСОБА_4 Топфер Інтернешенал (Україна)" м. Київ та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю „Еколінія" с. Петрівське Дунаєвецького району укладено договір №13/10 на надання послуг по прийманню, очищенню, сушінню, довготривалому зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції. Згідно складської квитанції №33 від 27.07.2010р. ТОВ „Еколінія" прийнято на зберігання від ТОВ ,АСТІ Україна" ріпак 1 класу, урожаю 2010 року заліковою вагою 580093 кг.

Посилаючись на приписи ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України позивач просить визнати недійсним договір №13/10 від 11.06.2010року. Також позивач вказує, що при переоформленні зерна порушено вимоги наказу Міністерства аграрної політики №661 від 13.10.08р. „Про затвердження Інструкції про проведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах". Просить визнати недійсною складську квитанцію на зерно №33 від 27.07.2010 р. щодо прийняття на зберігання 380,093 тон ріпаку 1 класу ТОВ „Еколінія" від ТОВ „ОСОБА_4 Топфер Інтернешенал

(Україна)".

Відмовляючи в позові господарський суд Хмельницької області виходив з наступного:

Згідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Частиною 1 ст.203 цього Кодексу визначено основні критерії чинності правочину, а саме зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.ст. 203, 204 Цивільного кодексу України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте, з урахуванням ст.4 Цивільного кодексу України, зміст правочину має відповідати Цивільному кодексу України, іншим законам України , які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу, актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією України, постановам Кабінету Міністрів України, актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом. Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

У позовній заяві та у заяві про уточнення позовних вимог позивач вказує, що частина вказаного ріпаку в розмірі 519,294 тони належить, ТОВ „Подільський бройлер" та викрадена шляхом шахрайства. Тому, як стверджує позивач ТОВ „АСТІ Україна" не набув права власності на вищевказане майно.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач -2 передав відповідачеві-1 на зберігання 580,093тон ріпаку 1 класу. Вказаний ріпак відповідач -2 придбав у ПП „Рускус". В свою чергу ПП "Рускус" придбало даний ріпак у ТОВ „Подільський бройлер" -519,294 тони та у ТОВ "Краєвид"-60,799 тон.

Згідно п.2.1 ч.2 Розділу 5 Інструкції „Про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах", затвердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.2008р., переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або у присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказується культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.

Із наявних в матеріалах справи доказів видно, що ТОВ „Подільський бройлер" та СФГ „Краєвид" у відповідності до вказаної норми було надано ТОВ „Еколінія" відповідні заяви власників №173 від 27.07.2010р та №12 від 27.07.2010р. відповідно, в яких чітко виставлена вимога власників зерна переоформити зерно ріпаку у відповідних кількостях на ПП „Рускус". Що також підтверджується письмовими поясненнями працівників ТОВ „Еколінія" (в.о. головного бухгалтера ОСОБА_5, бухгалтера ОСОБА_6, зав.мат. та склад ПММ ОСОБА_7, бухгалтера по з/п ОСОБА_8А.).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасуванню не підлягає. При прийнятті оскаржуваного рішення не були порушені норми матеріального та процесуального права. З"ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду виходить з наступного:

11 червня 2010 року між Відповідачем-1 та Вщповідачем-2 був укладений договір №13/10 на надання послуг по прийманню, очищенню, сушінню, довготривалому зберіганню та відвантаженню сільськогосподарської продукції (надалі - Договір).

Згідно Договору Відповідач-2 передав Відповідачеві-1 на зберігання 580, 093 тон ріпаку 1 класу. Зазначений товар, як і вказано у позові, був придбаний Відповідачем-2 у ПП "Рускус".

В свою чергу ПП «Рускус»придбало дане зерно у Скаржника - 519,294 тони та у ТОВ «Краєвид»- 60, 799 тон.

Скаржник у апеляційному поданні, оскаржуючи прийняте рішення посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржником не наводиться та не доводиться жодних норм які начебто порушені судом та норм, порушення яких було б підставою для скасування або зміни рішення. Скаржник не надав будь-яких доказів заволодіння зерном шляхом шахрайства. Правочин може бути визнаний недійсним у випадку невідповідності його вимогам закону.

У відповідача 2 право власності на ріпак 1 класу, який знаходиться на зберіганні у Відповідача 1 виникло на законних підставах, а саме відповідно до договору №519/1-54747 від 26.07.2010 року укладеного з ПП "Рускус".

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивачем не доведено, що договір №519/1-54747 від 26.07.2010 року який укладений з ПП "Рускус", в судовому порядку визнано недійсним, також не наводиться закону який би прямо встановлював недійсність вищезазначеного правочину.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до п. 1. ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у

письмовій формі.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.

В ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За таких обставин доводи позивача, що у ТОВ "АСТІ" не виникло права власності на товар який знаходиться на зберіганні у Відповідача 1 є необгрунтованими.

Як було встановлено судом першої інстанції ріпак першого класу вибув із власності ТОВ

"Подільській бройлер" з його власної волі, в підтвердження даної обставини є те, що позивач листом від 27.07.2010 звернувся до ТОВ "Еколінія" з вимогою переоформити ріпак першого класу на ПП "Рускус". Окрім того, позивачем були повернуті складу зберігання його складські документи на зерно та в установленому порядку погашені.

Позивачем не надавалось будь-яких документів, які б могли підтвердити, що позивач є законним власником ріпаку першого класу, який знаходиться на зберіганні у ТОВ "Еколінія". Також, позивачем в установленому порядку не подавалось будь-яких позовів про визнання права власності на ріпак.

Як підтверджується доказами у справі переоформлення зерна від одного власника іншому відповідало Розділу п"ятому Інструкції "Про проведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах", заивердженої наказом Мінагрополітики від 13.10.2008 року.

Керуючись ст.ст.101, 103, 104, 105 ГПК України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю ''Подільський бройлер" на рішення господарського суду Хмельницької області від 29 листопада 2010 року по справі №3/1822-10 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 29 листопада 2010 року по справі №3/1822-10 залишити без змін.

3. Матеріали справи 3/1822-10 повернути в господарський суд Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Грязнов В.В.