Ухвала

від 17.07.2015 по справі 804/4895/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"17" липня 2015 р. справа № 804/4895/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М. Чумака С. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі № 804/4895/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Укроптторг» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 07.04.2015 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000092203 від 18.03.2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.03.2015 року № 0000092203.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до ст. 120 КАС України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами п.2 ч.1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК Укроптторг» є юридичною особою, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 39429333. ТОВ «ТПК УКРОПТТОРГ» зареєстровано 21.02.2013 року в Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 21.02.2013 року № 12241020000056746, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.02.2013 року № 04621334927 ( а.с. 74,75 т.1).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 19.02.2015 року по 25.02.2015 року ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ТПК УКРОПТТОРГ» з питань дотримання вимог податкового, митного та іншого законодавства по відображенню у бухгалтерському та податковому обліках фінансово-господарських операцій та взаєморозрахунків із ТОВ «БОРТ ТРЕЙД» за період з 01.10.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами вказаної вище перевірки відповідачем було складено акт від 04.03.2015 року за № 1115/04-62- 22-3/38598544, в якому зафіксовані наступні порушення:

- пп. 14.1.201 п. 14.1. ст. 14, п. 185.1. ст. 185, п. 198.3.ст. 198 п. 201.1. п. 201.6., п. 201.7. ст. 201 ПК України, ТОВ «ТПК УКРОПТТОРГ» неправомірно занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього у сумі 2654766,00 грн., у тому числі за листопад 2014 року у сумі 2654766,00 грн., у зв'язку з не можливістю підтвердження сформованого податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БОРТ ТРЕЙД» за листопад 2014 року (а.с. 10-41 т.1).

18.03.2015 року на підставі акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення за формою «Р» № 0000092203 про застосування до ТОВ «ТПК УКРОПТТОРГ» збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем у розмірі 2654766,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 663691,50 грн. (а.с. 42 т.1).

Згідно акту перевірки для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності господарських відносин з ТОВ «БОРТ ТРЕЙД» за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року позивачем було надано наступні документи: податкові накладні, акти виконаних робіт, договори, банківські виписки, тощо.

Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності господарських відносин з ТОВ «БОРТ ТРЕЙД» за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 року було використано дані Інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», АС «ДнепрТАХИнфо», АРМ «Архів електронної звітності» вибірковим методом.

Відповідно до підсистеми «Перегляд результатів співставлення» ІАІС «Податковий блок» за період з 01 жовтня 2014 року по 31 грудня 2014 рок встановлено, що позивачем -ТОВ «ТПК УКРОПТТОРГ» відображено взаємовідносини з ТОВ «БОРТ ТРЕЙД».

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що надане документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентами свідчить про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами. Висновки відповідача про те, що позивач порушив положення ПК України у частині правильності визначення суми податкового кредиту, суд визнав безпідставними, не підтвердженими законодавством та фактичними обставинами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає, що відповідно до пункту 5.2 розділу II «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 (далі по тексту - Порядок № 984), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: 1) чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; 2) зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; 3) у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Суд звертає увагу на ту обставину, що, визначаючи порушення, податковий орган вказує на пп.14.1.201 п. 14.1. ст. 14 ПК України, який був виключений на підставі закону № 71-УІІІ від 28.12.2014 року, а на час його дії - надає визначення поняттю державним грошовим лотереям, які не мають жодного відношення до предмета перевірки.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового кодексу України).

Об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Матеріалами справи підтверджується і про це зазначено також в акті перевірки, що ТОВ «ТПК УКРОПТТОРГ» було укладено з ТОВ «БОРТ ТРЕЙД» договори: № 1-11/2014 від 01.11.2014 року, № 2-11/2014 від 01.11.2014 року, № 3-11/2014 від 01.11.2014 року, № 4-11/2014 від 01.11.2014 року, № 5-11/2014 від 01.11.2014 року, № 6-11/2014 від 01.11.2014 року, № 7-11/2014 від 01.11.2014 року, № 8-11/2014 від 01.11.2014 року, № 9-11/2014 від 01.11.2014 року, № 10-11/2014 від 01.11.2014 року на виконання робіт з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-водопостачання, водовідведення і зливової каналізації (а.с. 44 - 73 т.1).

На виконання вказаних господарських операцій ТОВ «БОРТ ТРЕЙД» виписано на адресу ТОВ «ТПК УКРОПТТОРГ» податкові накладні, складені акти надання полуг (виконаних робіт), акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с.84-250 т.1, а.с.1-250 т.2, а.с.1-250 т.3, а.с.1-250 т.4, а.с.1-250 т.5, а.с.1-250 т.6, а.с.1-200 т.7).

Оплату по вказаним договорам проведено у безготівковій формі через розрахункові рахунки підприємств відповідно до банківських виписок (платіжних доручень), наданих до перевірки (а.с.213-220 т.7).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій до перевірки були надані копії відповідних договорів, податкових накладних за перевіряємий період, актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ - 2в за перевіряємий період, актів надання послуг за перевіяємий період, які підтверджують формування показників податкової звітності ТОВ «ТПК УКРОПТТОРГ» та вказують на реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських опреацій між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період.

Апелянтом не спростовано того факту, що всі податкові накладні, видані ТОВ «БОРТ ТРЕЙД», були зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказаний контрагент позивача є платником податку на додану вартість та сплачує його.

Отже, ТОВ «ТПК УКРОПТТОРГ» включило до податкового кредиту з податку на додану вартість кошти за договорами, укладеними з ТОВ «БОРТ ТРЕЙД», відповідно до приписів статті 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит є дата отримання платником податку товару (послуг), що підтверджено податковою накладною).

Таким чином, весь обсяг документів, наданих позивачем при перевірці, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що сплачені на виконання угод.

Суд зазначає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Посилання відповідача на порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва відносно контрагента позивача за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою ст. 205, ст. 212 Кримінального кодексу України, не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарської операції, оскільки постанова не містить жодного посилання на господарські відносини з позивачем, або на рішення суду, яким договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК УКРОПТТОРГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БОРТ ТРЕЙД» визнано нікчемним.

Посилання апелянта на порушення кримінального провадження відносно контрагента позивача колегією суддів до уваги не примається, оскільки це не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки норма частини четвертої ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову. Тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до відповідальності), а не щодо інших осіб.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України в листі від 14.11.2012 р. за № 2379/12/13-12.

Окрім цього,колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п.44.1 ст.44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

В акті перевірки відповідач вказує про відсутніть в актах виконаних робіт даних про зміст і обсяг господарської операції, також зазначає про відсутність в актах виконаних робіт інформації щодо одиниці виміру господарської операції, обсягу наданих послуг та посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення тощо.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що акти виконаних робіт, долучені до матеріалів справи, оформлені у відповідності з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.1., 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.99 року № 88.

Отже, колегія суддів вважає, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, закріплений у ст. 4 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку про відсутність реальності господарських операції між позивачем та його контрагентом. І в акті перевірки, і в апеляційній скарзі відповідач детально аналізує акти перевірок контрагентів позивача з іншими контрагентами та зазначає, що контрагенти - постачальники позивача проводили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням вигоди третім особам, в тому числі контрагенту - ТОВ «ТПК УКРОПТТОРГ»; правочини, укладені ТОВ «БОРТ ТРЕЙД» з його контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Проте, відповідачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано жодного доказу в підтвердження вказаних висновків, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Посилання апелянта на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні як першої так й апеляційної інстанцій.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи та апеляційній скарзі відповідача відсутні будь - які докази наявності обвинувального вироку в кримінальній справі або відомостей щодо визнання в судовому порядку угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом нікчемною або недійсною.

Таким чином, податковим органом без належних доказів та підстав в акті перевірки позивача зазначено про відсутність реальності робіт (послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, що є тільки припущенням. Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення № 0000092203 від 18.03.2015 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі №804/4895/15 залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі №804/4895/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Судді: М.М.Гімон

С.Ю.Чумак