Ухвала

від 14.07.2015 по справі 2а-14894/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-14894/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Интерхім" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Интерхім" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 жовтня 2011 року №0001022320, №0001032320, №0001042320, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Интерхім" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 жовтня 2011 року №0001022320, №0001032320, №0001042320.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2015 року у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Интерхім" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 жовтня 2011 року №0001022320, №0001032320, №0001042320 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16 вересня 2011 року по 19 вересня 2011 року ДПІ у Подільському районі м. Києва, правонаступником якої на час розгляду справи є ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Интерхім» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Лавіконт-М» за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт від 26 вересня 2011 року №366/23-205/20040711, в якому встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 427251,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року - 427251,00 грн.; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 319966,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року - 281650,00 грн., березень 2011 року - 38316,00 грн., та завищено бюджетне відшкодування на загальну суму 21835,00 грн., в тому числі за березень 2011 року - 21835,00 грн.

На підставі акту перевірки від 26 вересня 2011 року №366/23-205/20040711 ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 жовтня 2011 року №0001032320, згідно якого за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 319968,00 грн., у тому числі 319966,00 грн. за основним платежем та 2,00 грн. штрафних фінансових санкцій; №0001022320, згідно якого за порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 427252,00 грн., у тому числі 427251,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. штрафних фінансових санкцій; №0001042320, згідно якого за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 21836,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару або в разі якщо придбаний товар не призначений для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З вищенаведеними нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Лавіконт-М» (постачальник) було укладено договір №55 від 24 грудня 2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, згідно Специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Назва та кількість товару зазначені у Специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Кількість товару, що постачається по даному договору, може бути змінена за домовленістю сторін. Якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника (п.2.1,2.2).

Відповідно до п. 3.1 - п. 3.5 договору №55, постачальник здійснює поставку товару покупцю до 31 березня 2011 року, вільний від будь-яких прав та третіх осіб, на умовах DDP. Датою поставки партії товару визнається дата, вказана в накладній про прийняття товару покупцем. Разом з товаром постачальник зобов'язаний передати покупцю такі документи: рахунок-фактуру на товар, який відвантажується, виходячи із цін, зазначених у специфікації; видаткові та податкові накладні; паспорт та сертифікат якості виробника на кожну одиницю (або партію) товару. Прийомка товару здійснюється покупцем: по якості - у відповідності з документами, що підтверджують якість товару та «Инструкции о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству» затвердженого постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7; по кількості - у відповідності з товарно-супровідними документами та «Инструкции о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству», затвердженого постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №П-6. Покупець має право відмовитись від прийняття товару у разі невідповідності його якості або технічним характеристикам. Постачальник забезпечує за власний рахунок усунення претензій, що виникають у покупця у зв'язку з нестачею, недоліками, невідповідністю вимогам по якості товару.

На підтвердження реальності виконання умов вищевказаного договору позивачем надано Специфікації: №2 - №5, видаткову накладну від 02 лютого 2011 року №120 за товар (а саме: сорочка формена тип А «Фланелівка» з сукна матроського, чорного кольору; штани з лацбантом з сукна матроського, чорного кольору; бушлат з сукна матроського, чорного кольору), видаткову накладну від 11 березня 2011 року №14 за товар (а саме: плаття робоче темно-синього кольору з тканини бавовняної змішаної зр. 3070); податкові накладні від 02 лютого 2011 року №2, від 11 березня 2011 року №14.

Основними видами економічної діяльності позивача є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань, на підтвердження необхідності укладення договору із ТОВ «Лавіконт-М» №55 від 24 грудня 2010 року, було надано договір від 28 грудня 2010 року № 286/3/10/50 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), уколений між Міністерством оборони України (замовник) та Акціонерним товариством "Интерхім" (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався у 2010 році поставити Міністерству оборони України товар, одяг верхній з тканини чоловічий та хлопчатий, а замовник зобов'язувався забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень Договору.

Також, сторонами 29 грудня 2010 року укладено додаткову угоду №1 до договору від 28 грудня 2010 року № 286/3/10/50 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (в тому числі для миротворчих підрозділів Збройних Сил України), якою було внесено зміни в п.1.2 умов даного Договору, а саме: ціна товару, передбаченого до поставки за договором, його номенклатура, характер, технічні та якісні характеристики, а також конструктивні, технологічні, експлуатаційні та інші вимоги до товару, строки (терміни) виконання договору, визначаються специфікацією №1

Згідно пояснень генерального директора позивача, який обіймав дану посаду в період 01 липня 2003 року по 05 серпня 2011 року, згідно договору №55 від 24 грудня 2010 року щодо купівлі у ТОВ «Лавіконт-М» військового одягу (сорочки, штани, бушлати, плаття) згідно специфікаціям, вказаний товар придбавався для виконання умов договору №286/3/10/50 від 28 грудня 2010 року, весь товар був закуплений у ТОВ «Лавіконт-М» та поставлений до Міністерства оборони України та виконаний у повному обсязі. Крім того, позивач вимушений був звернутися до Господарського суду м. Києва - щодо стягнення з Міністерства оборони України боргу за поставлену продукцію за вказаним контрактом, і отримав накази Господарського суду м. Києва №4/259 від 22 липня 2011 року на суму 2084367,00 грн., №4/247 від 11 липня 2011 року на суму 136080,00 грн. Вибір постачальника здійснювався через інтернет-мережу, а саме, на сайтах виробників та гуртових постачальників такого роду товару.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на акті ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 27 травня 2011 року №4000/23-5/37208894 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лавіконт-М» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року», в якому встановлено, що операції ТОВ «Лавіконт-М» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на вищевказаний акт податкового органу, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Крім того, висновки відповідача ґрунтуються на порушенні співробітниками Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби кримінальної справи №53-3773 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Лавіконт-М», тобто за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності ТОВ «Лавіконт-М».

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи не є належними доказами поставки ТОВ «Лавіконт-М» товару, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для підтвердження правомірності включення витрат на виконання оплати за поставлений товар до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, надані позивачем документи та пояснення, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентом.

Крім того, в матеріалах справи відсутні дані поставлення на склад позивача товару і ким і коли даний товар поставлявся і в якому обсязі, а з наданих позивачем видаткової накладної не є можливим встановити коли і ким поставлявся товар і яким чином він обліковувався.

З рахунків-фактури, не можливо встановити місце відвантаження товару та місце доставки вищезазначеного товару на склад позивача, чи на юридичну адресу позивача чи на іншу адресу.

Також, в матеріалах справи відсутні довіреності на отримання товару; паспорт та сертифікат якості виробника на кожну одиницю (або партію) товару, товарно-транспортні накладні, докази поставлення на склад товару та його обліку. Будь-яких доказів оплати за придбаний товар позивачем також надано не було.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості товару та, відповідно, необхідність та доцільність використання його в господарській діяльності позивача і правомірність формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Товариством не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних товарів та причинного зв'язку між придбаними товарами та отриманням економічної вигоди, а також наміру придбання позивачем товару для його подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на те, що спірний товар було придбано саме для Міністерства оборони України, оскільки договір між позивачем та ТОВ «Лавіконт-М» було укладено саме 24 грудня 2010 року, а з Міністерства оборони України 28 грудня 2010 року, що в свою чергу свідчить про те, що позивач не міг знати на перед про укладання в майбутньому договору з Міністерством оборони України саме на даний товар.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень від 07 жовтня 2011 року №0001022320, №0001032320, №0001042320, які прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а позивачем не доведено виконання господарських зобов'язань за договором з ТОВ «Лавіконт-М», реальність надання послуг (поставки товару) позивачу, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ИНТЕХІМ" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 20.07.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.