Постанова

від 16.03.2010 по справі 2а-110/10/1170

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2010 року Справа № 2а-110/10/1170

Рядок звіту 6.19

16 березня 2010 року Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Чубари Н.В.

при секретарі: Коробченко Є.К.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1.,

від відповідача-1: ОСОБА_2,

від відповідача-2: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Кіровограді (надалі -ДПІ) до Державного реєстратора Кіровоградської міської ради (надалі -Державний реєстратор) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа Д»(надалі -ТОВ) про визнання запису про державну перереєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2010 року ДПІ звернулося до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора та ТОВ, в якому просить, визнати недійсним запис про державну перереєстрацію ТОВ «Константа Д» (ідентифікаційний код 33855920); зобов'язати державного реєстратора Кіровоградської міської ради зробити реєстраційну дію «внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах», якою ввести до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців інформацію про попереднє місцезнаходження ТОВ «Константа Д»; визнати неправомірними дії посадових осіб ТОВ «Константа Д», щодо надання недостовірних даних, а саме Державному реєстратору.

В обґрунтування позовних вимог ДПІ зазначила, що на її адресу надійшла інформація про те, що до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців державним реєстратором було внесено запис про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, щодо зміни юридичної адреси, а саме, попередня юридична адреса ТОВ була в м. Дніпропетровську, а відповідно до вказаного запису підприємство знаходиться за адресою: м. Кіровоград, вул. Тореза, 27-а. Під час перевірки вказаної адреси працівниками податкової міліції було встановлено, що за вказаною адресою ТОВ не знаходиться, що підтверджується актом від 24.12.2009 р. На думку ДПІ вказані обставини є підставою про визнання недійсним запису про державну перереєстрацію ТОВ та зобов'язання Державного реєстратора вчинити дії щодо введення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформації про попереднє місцезнаходження ТОВ.

В судовому засіданні представник ДПІ позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник Державного реєстратора в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених в письмових запереченнях (а. с. 35 - 36).

Представник ТОВ в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених в письмових запереченнях (а. с. 17 - 19).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.03.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 22.03.2010 р., про що сторонам оголошено в судовому засіданні після проголошення вступної та резолютивної частини постанови з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Абзацом 12 ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації та ліквідації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.

Стаття 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. № 509-XII, а саме ст. 10 встановлює вичерпний перелік функцій податкових органів, який не підлягає розширеному тлумаченню.

Здійснюючи функції визначені ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»податкові органи наділені правами, які визначені ст. 11 вказаного Закону. Виходячи зі змісту вказаної норми, податкові органи у правовідносинах унормованих Законом України «Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (надалі -Закон № 755-IV) наділені лише правом на звернення у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Застосування податковим органом вказаної адміністративно-господарської санкції має наслідком втрату юридичною особою цивільної правоздатності у зв'язку з ухваленням судового рішення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи (ст. 33 Закону № 755-IV).

В даному випадку ДПІ ставиться вимога про визнання недійсним запису про державну перереєстрацію ТОВ та зобов'язання Державного реєстратора зробити реєстраційну дію «внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах», якою ввести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформацію про попереднє місцезнаходження ТОВ.

Тобто вказані вимоги не мають наслідком припинення юридичної особи та виключення її з державного реєстру.

В свою чергу, органи державної влади відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, враховуючи норми ст. ст. 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»суд приходить до висновку, що податкові органи не вправі звертатись до суду з вищевказаними вимогами.

Крім того, суд зазначає наступне.

Законом № 755-IV не передбачено визнання за рішенням суду недійсною реєстраційної дії «внесення змін до відомостей про юридичні особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах».

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно ст. 19 Закону № 755-IV, якою врегульовано порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, правом подачі державному реєстратору відповідних реєстраційних карток наділені особи уповноважені діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), при цьому положення вказаної статті Закону не передбачають внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі на підставі рішення суду.

Отже, вимога ДПІ про зобов'язання Державного реєстратора зробити реєстраційну дію «внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах», якою ввести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців інформацію про попереднє місцезнаходження ТОВ. не ґрунтується на нормах Закону № 755-IV та прямо суперечить йому, а тому не підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд зазначає, що в даному випадку ДПІ невірно обрано спосіб реалізації власних повноважень в разі встановлення факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи посадовими особами ДПІ встановлено, що за юридичною адресою ТОВ не знаходиться, що підтверджено відповідним актом від 24.12.2009 р. (а. с. 7).

Відповідно до ст. 38 Закону № 755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Згідно ч. 8 ст. ст. 19 Закону № 755-IV (в редакції чинній на момент здійснення позивачем перевірки ТОВ щодо знаходження за юридичною адресою) якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У повідомленні зазначаються підстава його надіслання, остання дата одержання державним реєстратором реєстраційної картки від юридичної особи або найменування органу державної податкової служби, який надіслав повідомлення про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, та дата цього повідомлення.

Державний реєстратор залишає реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу без розгляду та повідомляє про це заявника у випадках і в порядку, встановлених частиною п'ятою цієї статті.

У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

З урахуванням вказаних норм ДПІ слід було направити державному реєстратору повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням для внесення в Єдиний державний реєстр запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, що і стало б підставою для звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи, в межах повноважень визначених Законом України «Про державну податкову службу».

Також суд зазначає, що вимога ДПІ про визнання неправомірними дій посадових осіб ТОВ, щодо надання недостовірних даних, а саме державному реєстратору не підлягає задоволенню, оскільки Закон України «Про державну податкову службу в Україні»не наділяє органи податкові служби правом оскаржувати неправомірні дії посадових осіб юридичних осіб -платників податків, а тому таке звернення суперечить положенням ст. ст. 50, 104 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного в судовому засіданні не встановлено підстав для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 22.03.2010 р.

Суддя -підпис ОСОБА_4

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_4