Рішення

від 09.12.2014 по справі 510/1848/14-ц

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1848/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.12.2014 Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

· при секретарі Пройка С.В.,

·

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Долинської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивачі на задоволенні позовних вимог наполягали, просили про розгляд справи без їх участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про народження ОСОБА_3; копія свідоцтва про укладання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; копія довідки Долинської сільської ради Ренійського району від 17.07.2014р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5, померлої 10.02.2010р.; копія заповіту ОСОБА_5 від 13.07.2001р., складеного на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_1; копія свідоцтва про народження ОСОБА_6; копія свідоцтва про шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6; копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 908081; копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.10.2014р. із кадастровим планом земельної ділянки; копія довідки відділу Держземагенства у Ренійському районі про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.10.2014р.;

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачі у справі є доньками нині померлої ОСОБА_5, якій за життя належала земельна ділянка розміром 2,64 га, розташована на території Долинської сільської ради Ренійського району, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту серії ЯБ № 908081 від 03.05.2006р. про право власності на земельну ділянку.

На випадок смерті ОСОБА_5 розпорядилась належним їй майном, 13.07.2001р., залишила заповіт на ім'я позивачів, яким заповідала їм вищевказану земельну ділянку в рівних частках кожній. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на вищезазначене майно. У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачі не звернулись до нотаріальної контори із заявою про її прийняття, однак на момент смерті матері, позивачі мешкали разом із нею. Пізніше, позивачі звернулись до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак їм в цьому було відмовлено з причин відсутності нормативно - грошової оцінки земельної ділянки. Після смерті ОСОБА_5 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельну ділянку, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачі фактично прийняли спадщину, що залишилася після померлої матері і вважають, що мають всі законні підстави для визнання за ними права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки їх доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивачі у справі є спадкоємцями за заповітом (ст. 1235 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачі прийняли спадщину фактично, оскільки їх воля, як спадкоємців за заповітом, була виражена у їх діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (користування земельною ділянкою).

Таким чином, позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявили про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачі є суб'єктами набуття права власності на земельну ділянку з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачами та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити їх вимоги щодо визнання за ними права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1235, 1268, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 в порядку спадкування за заповітом право власності на:

земельну ділянку розміром 2,64 га, із кадастровим номером 5124180500:01:001:0281, розташовану на території Долинської сільської ради Ренійського району, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту серії ЯБ № 908081 від 03.05.2006р. про право власності на земельну ділянку - на ? частину нерухомості за кожною з них,

- що належала ОСОБА_5, померлій 10.02.2010р.

Строк оскарження рішення в Апеляційний суд Одеської області через Ренійський районний суд Одеської області: 10 днів - з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.І. Дудник