Рішення

від 16.07.2015 по справі 464/4778/15-ц

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/4778/15-ц

пр.№ 2/464/1402/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.07.2015 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Борейка С.В.

з участю: секретаря судових засідань ОСОБА_1-В.В.,

а також представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 «ВЕНБЕСТ» в особі Львівської філії ОСОБА_5 «ВЕНБЕСТ», третя особа ОСОБА_6 про стягнення збитків , -

в с т а н о в и в :

позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 10 000 грн. завданих збитків за договором №0476Л-ТО від 10 грудня 2009 р. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що між нею (замовник), та відповідачем ОСОБА_5 «ВЕНБЕСТ» в особі директора Львівської філії ОСОБА_5 «ВЕНБЕСТ» (виконавець) укладено договір №0476Л-ТО від 10 грудня 2009 р. про надання послуг з охорони об'єкта. Відповідно до п.2.1 договору замовник передає, а виконавець приймає під охорону за допомогою пульта централізованого спостереження об'єкт - особняк, що розташований за адресою: с.Сокільники, вул.Успенська. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.9.1 договору) - 10 грудня 2009 р. Строк договору починає свій перебіг з моменту, визначеному у п.9.1 договору, та діє протягом календарного року. Якщо за 15 днів до закінчення дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовжений на той же термін, без обмеження кількості разів продовження дії договору (п.9.3 договору). При цьому, у відповідності до п.2.3 договору початок надання послуг виконавцем вважається дата, що вказана в акті вводу в експлуатацію охоронної сигналізації - 10 грудня 2009 р. Тобто, у даному випадку станом на 2013 р. договір діяв, оскільки жодна із сторін не заявляла про його припинення. Відповідно до п.2.2 договору охорона об'єкта здійснюється шляхом спостереження за станом засобів сигналізації на об'єкті та негайного виїзду ГМР (групи мобільного реагування) при їх спрацюванні з метою затримання сторонніх осіб, що незаконно проникли на об'єкт, в період охорони. Виконавець зобов'язаний при виявленні ГМР «ВИКОНАВЦЯ» ознак проникнення сторонніх осіб на об'єкті, вжити заходи щодо їх затримання, здійснювати охорону місця пригоди, сповіщати про замовника, при необхідності сповістити чергову частину РУ ГУ МВС України в м.Львові, організувати пошук «по гарячих слідах» зловмисників та майна (п.4.2.2 договору). Разом з тим, 22 червня 2013 р. приблизно о 23.30 год. невідома особа в с.Сокільники (Пустомитівського району Львівської області) по вул.Успенська, 46 шляхом взлому металопластикового вікна проникла в будинок, звідки таємно викрала золоті вироби, чим завдала матеріальну шкоду на загальну суму 115 000 грн. Вчинення крадіжки підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150270000740. На даний час не встановлено та не притягнуто до кримінальної відповідальності винних осіб. Вважає, що крадіжка з будинку, який перебував під охороною відповідача, сталась з вини саме охоронної фірми, яка не забезпечила недоторканність об'єкта охорони згідно з умовами договору та вимогами чинного законодавства, порушивши таким чином взяті на себе зобов'язання за договором. При цьому, як передбачено п.5.2.1 договору виконавець несе перед замовником відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по договору за збитки, завдані зловмисниками, які проникли на об'єкт в період охорони, шляхом зламування, відкриття або руйнування заблокованих технічними засобами сигналізації вікон, дверей та інших конструкцій, та вчинили крадіжку майна, що зберігалось на об'єкті, якщо буде встановлена вина виконавця у її допущенні в межах завданих збитків, але не більше 10 000 грн. Отже, враховуючи умови договору, а також вимоги ст.629 ЦК України, якою передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки в межах суми 10 000 грн., яка і підлягає стягненню на її користь в судовому порядку.

Позивач ОСОБА_4 подала суду письмове пояснення на заперечення відповідача, в яких вказала наступне. Пункт 3.2.6 договору №0476Л-ТО від 10 грудня 2009 р. (позивач зобов'язувався «зберігати грошові кошти, цінні папери, ювелірні вироби, мобільні телефони та інші малогабаритні речі в сейфах (металевих шафах) (п.3.2.6 договору)» розташований в розділі 3. «Права та обов'язки замовника», та його недотримання не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування збитків за даним договором. Наслідки невиконання сторонами умов договору передбачено в розділі 5 «Відповідальність сторін», де визначено підстави відповідальності як замовника, так і виконавця, а також окремо передбачено підстави звільнення виконавця від відповідальності за збитки. Сторонами не погоджено, що наслідком незберігання ювелірних виробів у сейфі (металевій шафі) має наслідком звільнення виконавця від відповідальності за завдані збитки. Крім того, виконавцем не забезпечено недоторканність майна, яке охороняється, оскільки невідомі особи проникли на об'єкт охорони, звідки викрадено майно, що є порушенням ст.978 ЦК України. Крім того, договір підписано 10 грудня 2009 р., а викрадених ювелірних виробів в наявності на момент підписання договору не було (відповідач несе відповідальність «п.5.2.2 за викрадення антикварних речей та ювелірних виробів, якщо «замовник» передав «виконавцю», до підписання цього договору, нотаріально посвідчений, складений компетентними фахівцями опис з оцінкою вартості антикварних речей та ювелірних виробів»). При цьому, договір кожного року вважався продовженим і кожного разу не підписувався сторонами, а його умовами, які погоджувалися сторонами, не передбачено при його продовженні складення згаданого опису (опис складається до підписання договору). Вважає доводи відповідача про те, оплата за надані послуги в червні місяці 2013 р. здійснена нею 27 червня 2013 р., не відповідають дійсності. Так, відповідачем в підтвердження вказаного надано копію меморіального ордеру від 27 червня 2013 р., однак такий не може підтверджувати сплату нею коштів за договором охорони 27 червня 2013 р., оскільки її підпису там немає. Крім того, плата за договором вносилася вчасно, жодних претензій зі сторони відповідача з цього приводу жодного разу з часу укладення договору не висувались. Таким чином, просить суд не приймати до уваги заперечення відповідача та заявлений позов про відшкодування збитків в сумі 10 000 грн. задоволити в повному обсязі. У судове засідання позивач не з'явилася, справу просить розглядати за її відсутності.

Представником позивача ОСОБА_2 подано суду письмові пояснення на заперечення відповідача, якими доповнив пояснення позивача наступним. Відповідачем надано меморіальний ордер №k8/R/26 від 27 червня 2013 р., ніби-то, в підтвердження невчасної сплати позивачем, як цього вимагає договір між сторонами №0476Л-ТО від 10 грудня 2009 р., оплати за послуги охорони за червень 2013 р. Меморіальний ордер не підтверджує внесення коштів, оскільки у разі внесення до каси банку готівкових коштів згідно із Інструкцією ведення касових операцій банками України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 1 червня 2011 р. №174 (розділ ІV глава І п.1.1 в редакції на час виникнення спірних правовідносин), підтвердженням внесення коштів є заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, рахунки на сплату платежів, а також сліп, квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями, та документи для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі, установлені відповідною платіжною системою. Меморіальний ордер у переліку відсутній. Згідно з п.1.19-1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій по списанню коштів з рахунка платника та внутрішньобанківських операцій. Детальніше про меморіальний ордер міститься в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22 із наступними змінами. Таким чином, меморіальний ордер не міг бути оформлений за ініціативою клієнта по готівковій операції та не є допустимим доказом внесення готівкових коштів від фізичних осіб. При цьому, меморіальний ордер не містить підпис позивача, який би підтверджував внесення ним готівки до каси банку. Також, у згаданому меморіальному ордері код платника (ЄДРПОУ) 20025456 , згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, належить «ПАТ «КБ Надра». Тобто платником жодним чином не може виступати позивач. Відомості про код одержувача (ЄДРПОУ) 35254744 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні. При цьому, згідно з відомостями згаданого реєстру код відповідача (ЄДРПОУ) 30310579 , що і зазначено і в довіреності представника відповідача. Відтак, одержувачем за даним меморіальним ордером ні в якому разі не може виступати відповідач. Отже, наданим відповідачем меморіальним ордером не можна взагалі підтвердити факт здійснення платежу саме 27 червня 2013 р. позивачем в рахунок оплати за послуги за червень 2013 р. на користь (на рахунок) відповідача. Крім того, також звертає увагу на те, що на меморіальному ордері від 27 червня 2013 р., наданому відповідачем, міститься штамп відділення №1332 ПАТ «КБ «Надра», розташованого по пр.Червоної Калини, 85 «а» в м.Львові (згідно з відомостями про відділення ПАТ «КБ «Надра»), від 21 листопада 2014 р. Однак, на самому меморіальному ордері від 27 червня 2013 р. зазначено «внутр.банк/операц.каса\Зелена». На вул.Зелена, 28 в м.Львові знаходиться зовсім інше відділення - №1359 ПАТ «КБ «Надра» (відомості про відділення ПАТ «КБ «Надра»). Тобто існує очевидний сумнів в його достовірності. Враховуючи наведені вище доводи та доводи позивача, просить позов задоволити, а покликання відповідача вважати безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення цивільно-правової відповідальності за договором. До письмових пояснень додано витяги з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відомості про відділення ПАТ «КБ «Надра». У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представником відповідача ОСОБА_3 подано суду письмове заперечення на позов, покликаючись на те, що відповідач не погоджується з наявністю права у позивача на відшкодування шкоди, заподіяної під час проникнення невідомої особи (осіб) до будинку №46 по вул..Успенській в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області, що мало місце 22 червня 2013 р. Підставами для такого твердження є: 1. позивач при укладенні договору зобов'язувався «зберігати грошові кошти, цінні папери, ювелірні вироби, мобільні телефони та інші малогабаритні речі в сейфах (металевих шафах) (п.3.2.6 договору)». Цього позивачем виконано не було; 2. позивач також погодився на те, що відповідач несе відповідальність «п.5.2.2 за викрадення антикварних речей та ювелірних виробів, якщо «замовник» передав «виконавцю», до підписання цього договору, нотаріально посвідчений, складений компетентними фахівцями опис з оцінкою вартості антикварних речей та ювелірних виробів». Такого опису не було представлено; 3. між позивачем та відповідачем також досягнута домовленість щодо матеріальної відповідальності відповідача, а саме: «п.8.3. Оплата за цим Договором здійснюється на умовах передплати і проводиться щомісячно, в термін перших п'яти банківських днів поточного місяця. Якщо «замовник» має заборгованість по оплаті послуг охорони, «виконавець» не несе перед «замовником» матеріальну відповідальність». Оплата за надані послуги в червні місяці 2013 р. здійснена позивачем 27 червня 2013 р. На підставі викладеного позов просить залишити без задоволення. До письмових заперечень додано копію меморіального ордеру №k8/R/26 від 27 червня 2013 р. У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив.

Третя особа ОСОБА_6 подав суду письмове пояснення на позов, в яких зазначив, що 22 червня 2013 р. приблизно о 23.30 год. сталася крадіжка з будинку №46 по вул.Успенській в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області. Зокрема після злому металопластикового вікна невідома особа проникла у будинок, звідки викрала золоті вироби його сім*ї. Дану особу затримано не було та винуватця крадіжки до даного часу не встановлено. При цьому, на момент крадіжки будинок було взято під охорону відповідача згідно з договором охорони №0476Л-ТО від 10 грудня 2009 р., укладеним між позивачем, яка є його матір*ю, та відповідачем. Так, згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150270000740 попередня правова кваліфікація вчиненого кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України, він є потерпілим по даному кримінальному провадженні та внаслідок скоєного йому завдано матеріальну шкоду на загальну суму 115 000 грн. Крім цього, хочу пояснює, що на момент укладення договору охорони - 10 грудня 2009 р. золотих виробів, які було викрадено 22 червня 2013 р., ще не було в наявності, такі поступово придбавалися значно пізніше. Щодо незберігання таких виробів в сейфі, то, враховуючи умови договору та те, що відповідач не забезпечив недоторканність об'єкта охорони - будинку, який було обкрадено, то вказане не може бути підставою для відмови у стягненні збитків за договором. На підставі згаданого, прошу позов ОСОБА_4 про стягнення з відповідача 10 000 грн. завданих збитків за договором охорони задоволити. У судове засідання третя особа не з'явилася, просить справу розглядати у її відсутності.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та з'ясувавши її дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку, з огляду на таке.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, з врахуванням положень ст.ст.57-59 ЦПК України.

Згідно зі ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. При цьому дані докази повинні бути належними та допустимими, як це передбачено ст.ст.58-59 ЦПК України.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Як передбачено у ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 ЦК України), а відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За договором охорони, що в свою чергу є спеціальним видом зберігання, охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату (ст.978 ЦК України).

Так, 10 грудня 2009 р. між позивачем ОСОБА_4 (замовник) та відповідачем ОСОБА_5 «ВЕНБЕСТ» в особі директора Львівської філії ОСОБА_5 «ВЕНБЕСТ» (виконавець) укладено договір №0476Л-ТО про надання послуг з охорони об'єкта, згідно з яким п.(2.1 договору) замовник передає, а виконавець приймає під охорону за допомогою пульта централізованого спостереження об'єкт - особняк, що розташований за адресою: с.Сокільники, вул.Успенська.

Під час дії даного договору (такий продовжувався у відповідності до п.9.3 договору), 22 червня 2013 р. приблизно о 23.30 год. невідома особа в с.Сокільники (Пустомитівського району Львівської області) по вул.Успенська, 46 шляхом зламування металопластикового вікна проникла в будинок, який перебував під охороною відповідача, звідки таємно викрала золоті вироби, чим завдала третій особі по справі ОСОБА_6 (потерпілий по даному кримінальному провадженню) матеріальну шкоду на загальну суму 115 000 грн. Вчинення крадіжки підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно з яким правова кваліфікація вчиненого кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України, кримінальне провадження №12013150270000740, відомості про яке внесено 23 червня 2013 р. На даний час не встановлено та не притягнуто до кримінальної відповідальності винних осіб.

Вказані обставини визнані сторонами та особами, які беруть участь у справі, в порядку ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Право особи на відшкодування збитків, завданих у результаті порушення її цивільного права закріплено у ст.22 ЦК України. В даній статті передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Аналогічні положення викладено у ст.623 ЦК України (боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки) та у ст.906 ЦК України (збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором).

Так, згідно із умовами зазначеного вище договору №0476Л-ТО від 10 грудня 2009 р. сторонами погоджено, що виконавець несе перед замовником відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по договору за збитки, завдані зловмисниками, які проникли на об'єкт в період охорони, шляхом зламування, відкриття або руйнування заблокованих технічними засобами сигналізації вікон, дверей та інших конструкцій, та вчинили крадіжку майна, що зберігалось на об'єкті, якщо буде встановлена вина виконавця у її допущенні в межах завданих збитків, але не більше 10 000 грн. (п.5.2.1 договору). Тобто, договором обмежено максимальну суму відшкодування збитків та такий розмір становить 10 000 грн.

Так, відповідач, як виконавець за договором охорони, не заперечує своєї вини у незабезпеченні недоторканності майна, яке охороняється - будинку №46 по вул.Успенській в с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області, що викладено у письмових запереченнях його представника. Таким чином відповідач фактично визнав свою вину щодо неналежного виконання умов договору охорони №0476Л-ТО від 10 грудня 2009 р. та допущення проникнення сторонніх осіб на об'єкт в період охорони шляхом зламування вікна та крадіжки майна потерпілого, що зберігалось на об'єкті, у наведеному вище розмірі. При цьому відповідач не погоджується з наявністю права у позивача на відшкодування шкоди, заподіяної під час проникнення невідомої особи (осіб) до даного будинку, що мало місце 22 червня 2013 р. Розглядаючи дані доводи як підстави заперечення позову, суд встановив наступне.

Покликається відповідач на те, що позивач при укладенні договору зобов'язувався «зберігати грошові кошти, цінні папери, ювелірні вироби, мобільні телефони та інші малогабаритні речі в сейфах (металевих шафах) (п.3.2.6 договору)», чого позивачем виконано не було. Однак вказане не може бути підставою для відмови в позові про відшкодування збитків, оскільки, аналізуючи умови укладеного договору охорони, сторонами в ньому не погоджено наслідки невиконання даного обов'язку замовника, зокрема не міститься положення про те, що наслідком незберігання ювелірних виробів у сейфі (металевій шафі) тягне за собою звільнення виконавця за завдані замовнику збитки. При цьому суд звертає увагу на те, що в договорі чітко передбачено підстави відповідальності і замовника і виконавця за договором, передбачено також підстави звільнення виконавця від відповідальності за збитки. Також відповідачем не надано доказів того, що невиконання позивачем вказаного обов'язку за договором призвело до невиконання відповідачем свого обов'язку щодо забезпечення недоторканності майна, що охороняється, як це передбачено ст.978 ЦК України. Судом встановлено та відповідачем не заперечено, що відповідачем допущено проникнення невідомої особи на об'єкт охорони, звідки викрадено майно.

Відповідач доводить також те, що позивач також погодився на те, що відповідач несе відповідальність «п.5.2.2 за викрадення антикварних речей та ювелірних виробів, якщо «замовник» передав «виконавцю», до підписання цього договору, нотаріально посвідчений, складений компетентними фахівцями опис з оцінкою вартості антикварних речей та ювелірних виробів», такого опису не було представлено.

При цьому позивач покликається на те, що договір підписано 10 грудня 2009 р., а викрадених ювелірних виробів в наявності на момент підписання договору не було. При цьому, договір кожного року вважався продовженим і кожного разу не підписувався сторонами, а його умовами, які погоджувалися сторонами, не передбачено при його продовженні складення згаданого опису (опис складається до підписання договору). Вказане узгоджується із поясненнями третьої особи (потерпілим) про те, що на момент укладення договору охорони (10 грудня 2009 р.) золотих виробів, які було викрадено 22 червня 2013 р., ще не було в наявності, такі поступово придбавалися значно пізніше. Оскільки відповідачем протилежного не доведено, а доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях, тому, враховуючи умови укладеного договору охорони, доводи останнього про відсутність нотаріально посвідченого опису з оцінкою вартості ювелірних виробів не можуть слугувати підставою для відмови в позовних вимогах про відшкодування збитків.

Відповідач вказує також на те, що між позивачем та відповідачем досягнута домовленість щодо матеріальної відповідальності відповідача, а саме: «п.8.3. Оплата за цим Договором здійснюється на умовах передплати і проводиться щомісячно, в термін перших п'яти банківських днів поточного місяця. Якщо «замовник» має заборгованість по оплаті послуг охорони, «виконавець» не несе перед «замовником» матеріальну відповідальність». Оплата за надані послуги в червні місяці 2013 р. здійснена позивачем 27 червня 2013 р.

Так, в підтвердження наведеного відповідачем надано суду меморіальний ордер №k8/R/26 від 27 червня 2013 р.

Згідно із Інструкцією ведення касових операцій банками України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 1 червня 2011 р. №174 (розділ ІV глава І п.1.1 в редакції на час виникнення спірних правовідносин), підтвердженням внесення готівкових коштів до каси банку є заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, рахунки на сплату платежів, а також сліп, квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями, та документи для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі, установлені відповідною платіжною системою. Меморіальний ордер у переліку відсутній. Згідно з п.1.19-1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій по списанню коштів з рахунка платника та внутрішньобанківських операцій. Правила використання під час здійснення безготівкових розрахунків за допомогою таких платіжних інструментів як меморіальний ордер встановлюються в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. №22 із наступними змінами.

З аналізу пояснень позивача вбачається, що така не здійснювала оплату за договором охорони безготівковими розрахунками. Відповідач вказаного відповідними доказами не спростував, враховуючи, що сам покликається на оплату послуг охорони за червень 2013 р. - 27 червня 2013 р. Відтак, суд не приймає доводи відповідача в заперечення позову в цій частині та крім того, вважає підставними доводи представника позивача про те, що згаданому меморіальному ордері код платника (ЄДРПОУ) 20025456, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, належить ПАТ «КБ Надра». При цьому, банк платника також зазначено ПАТ «КБ Надра». Відтак, платником за меморіальним ордером від 27 червня 2013 р., який відповідачем представлено в підтвердження невчасної оплати позивачем оплати послуг з охорони, жодним чином не може виступати позивач ОСОБА_4, доказом наведеного вказаний меморіальний ордер не є.

Інших доводів та покликань в заперечення позову відповідачем не наведено, такі судом не розглядаються.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За умовами ч.ч.1, 2 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Оцінивши викладені вимоги закону, аналізуючи обставини справи, а також враховуючи вимоги ст.530 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, та ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами, суд приходить до висновку про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором охорони та наявність в його діях порушення умов даного договору. Таким чином, цивільне право ОСОБА_4 є порушене, а тому в судовому порядку з відповідача на її користь підлягає стягненню 10 000 грн. завданих збитків за договором охорони №0476Л-ТО від 10 грудня 2009 р.

При цьому, відповідачем всупереч вимогам ст.ст.10, 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона (в даному випадку відповідач) зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, з наданням належних та допустимих доказів, як цього вимагають положення ст.ст.58-59 ЦПК України, не доведено підстав для звільнення його від цивільно-правової відповідальності та не покладення обов'язку по відшкодуванню збитків. Натомість позивачем та його представником вказані положення закону щодо доведеності своїх позовних вимог виконані.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст.11 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позов є підставним, обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Вирішуючи розподіл судових витрат та враховуючи, що позивач в порядку п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави в порядку ст.88 ЦПК України підлягає до стягнення 243,60 грн. судового збору.

На підставі ст.ст.11, 15, 22, 509, 530, 610, 611, 623, 626, 628, 629, 901, 906, 978 ЦК України та керуючись ст.ст.3, 10, 11, 57-61, 88, 179, 208, 212-215, 218 ЦПК України, с у д , -

у х в а л и в :

позов задоволити.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» на користь ОСОБА_4 10 000 грн. завданих збитків за договором №0476Л-ТО від 10 грудня 2009 р.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНБЕСТ» на користь держави 243,60 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, у відсутності яких таке прийняте, - в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання такої рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий С.В.Борейко