Справа № 461/5723/14 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.
Провадження № 22-ц/783/3986/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. А.
Категорія:54
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого судді: Шашкіної С.А.
Суддів: Копняк С.М., Савуляк Р.В.
При секретарі: Глинському О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 27 березня 2015 року,-
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кальварія»", з участю третьої особи - ОСОБА_4 та, уточнивши позовні вимоги, просила визнати незаконним і скасувати рішення загальних зборів ТзОВ «Кальварія» викладені в протоколі від 30 квітня 2014 року, наказ ТзОВ «Кальварія» про звільнення з посади директора від 30 квітня 2014 року та поновити її на посаді директора ТзОВ «Кальварія», виплатити заборгованість по відрядженню в розмірі 23 482, 36 грн., компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 707, 36 грн. та середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5 269,00 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог вказала, що рішення про звільнення її із займаної посади директора було прийнято з грубим порушенням законодавства про працю та вимог Статуту Товариства, оскільки відповідач не вимагав від неї жодних пояснень про вчинене нею порушення, останнім не було проведено розрахунку, не повідомлено про нараховані суми належні при звільненні, не видано копію наказу про звільнення. Крім того, звільнення проведено в період, коли вона перебувала у відпустці.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кальварія» подало в суд зустрічний позов до ОСОБА_2, з участю третьої особи - ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманих коштів. В обґрунтування заявлених позовних вимог зустрічного позову посилались на те, що ОСОБА_2, зловживаючи своїм службовим становищем незаконно було собі нараховано та частково компенсовано витрати за відрядження, яке відбувалось в період з 12 по 25 березня 2014 року, однак остання перебувала у такому відрядженні не в інтересах Товариства, ці витрати були їй компенсовані ОСОБА_5 організацією «Форум видавців». Відтак просило стягнути з ОСОБА_2 незаконно отримані кошти за відрядження у розмір 13 812, 04 грн. та судовий збір у розмірі 243, 60 грн.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 27 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальварія" до ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 (місце реєстрації: 79005, м.Львів, вул.Коцюбинського,9/6; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кальварія" (місцезнаходження юридичної особи: 79008, м. Львів, вул. Галицька, 20; ідентифікаційний код юридичної особи: 13808175) незаконно отримані кошти за відрядження в березні 2014 року в розмірі 13 812,04 (тринадцять тисяч вісімсот дванадцять) гривень 04 копійки.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_2 подавши апеляційну скаргу через свого представника ОСОБА_3. В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи. Вказує, що ні в наказі про звільнення, ні в запереченнях відповідача не зазначено яка значна матеріальна шкода заподіяна товариству, який її розмір та як її розрахували. Також наказ про звільнення не відповідає рішенню загальних зборів: в протоколі - відкликати директора, в наказі - звільнити за одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Даний наказ не містить посилання на факт яким обґрунтовується звільнення. Суд першої інстанції не взяв до уваги твердження позивачки про її звільнення в час, коли вона перебувала у відпустці з 24 квітня по 20 травня 2014 року (в рішенні суду зазначено невірно з 24 березня 2014 року). Крім того, надані відповідачем докази щодо одночасного представництва позивачкою інтересів ТзОВ «Кальварія» та БФ «Фундація видавництва «Кальварія»» взяті до уваги судом безпідставно. Крім того, нею в суді першої інстанції було заявлено клопотання про виклик свідка, який міг би підтвердити чи спростувати факти, що мають значення для повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, проте таке судом розглянуте не було. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки та її представника на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника відповідача та третьої особи на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до положень ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно зі ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. При цьому кожна зі сторін зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
На думку колегії суддів ухвалене у справі рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам відповідає не в повній мірі, ухвалене за відсутності належних та допустимих доказів підставності зустрічних позовних вимог, а відтак підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Загальних зборів учасників ТзОВ «Кальварія», яке оформлено протоколом № 12 від 22 грудня 1995 року, вирішено призначити ОСОБА_2 на посаду директора Товариства (том 1, а.с. 6).
02 грудня 1995 року на виконання вищезазначеного рішення Загальних зборів учасників ТзОВ «Кальварія» позивачка приступила до виконання обов'язків директора Товариства (том 1, а.с. 7).
14 березня 2014 року ревізором ТзОВ «Кальварія» - ОСОБА_4 було складено акт про виявлення одноразового грубого порушення директором ТзОВ «Кальварія» своїх трудових обов'язків. Вказане порушення полягало у тому, що ОСОБА_2 не підписувала договори з контрагентами, що призвело до заподіяння значної матеріальної шкоди товариству (том 1 а.с. 120). Підставою для складення відповідного акту стало звернення потенційного контрагента ТзОВ «Кальварія» - ОСОБА_6 до засновника товариства - ОСОБА_4 із заявою, в якій остання просила посприяти укладенню договору з товариством, оскільки ОСОБА_2 запропонувала укласти такий договір із ТзОВ «ОСОБА_7 Кальварія», яке є іншою юридичною особою і ніякого відношення до відповідача немає. (том 1, а.с. 117).
Згідно із ч.1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Так, 14 березня 2014 року відповідачем було направлено за зареєстрованим місцем проживання позивачки повідомлення про необхідність надати пояснення, що підтверджується описом вкладень та поштовою квитанцією, які знаходяться в матеріалах справи (том 1, а.с. 141). Однак, позивачем всупереч вищенаведеному не було надано пояснень по факту вчиненого порушення, про що відповідачем складено акт про відмову позивачки у наданні пояснень (том 1, а.с. 121).
Рішенням Загальних зборів учасників ТзОВ «Кальварія», яке оформлено протоколом від 30 квітня 2014 року вирішено відкликати ОСОБА_2 із займаної посади директора Товариства, на підставі якого видано наказ про звільнення, датований 30 квітня 2014 року (том 1, а.с. , 54, 91).
Посилання апелянта на невідповідність рішення зборів змісту наказу судом вірно не прийнято до уваги як підставу для поновлення на роботі, оскільки рішення зборів про відкликання ОСОБА_2 фактично прийнято за участю учасника Товариства ОСОБА_4, якому належить 66, 67 % голосів і саме ним, після прийняття обов'язків керівника, видано наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади директора, що фактично означає, що і рішенням зборів і відповідним наказом було прийнято рішення про припинення трудових обов'язків ОСОБА_2, як директора ТзОВ.
Рішення зборів та наказ про звільнення ОСОБА_2 ґрунтуються на вищезазначеному акті про виявлення одноразового грубого порушення трудових обов'язків, що складений 14.03.2014 року ревізором ТзОВ «Кальварія», такий нічим не спростований та ґрунтується на зверненні ОСОБА_6, директора Департаменту маркетинга ТОВ «КНАУФ Сервіс Україна» (том 1, а.с.117).
Як вбачається із заяви ОСОБА_6, вона зверталась до ОСОБА_2 з приводу замовлення книги у ТзОВ «Кальварія», однак ОСОБА_2 повідомила про можливість зробити замовлення книги лише у ТОВ «ОСОБА_7 Кальварія» (том 1, а.с.117). В матеріалах справи відсутні докази щодо зацікавленості ОСОБА_6 у даному спорі. Пояснення ОСОБА_6 частково ствердила ОСОБА_2, з пояснень якої в суді апеляційної інстанції, вбачається, що у 2013 році нею дійсно було засновано ТЗОВ «ОСОБА_7 Кальварія», тобто Товариство з подібною назвою до назви відповідача, яке також займається видавничою діяльністю, тобто таким же видом діяльності, як і відповідач. Як вбачається з відповідної довідки, позивачка виконує функції керівника даного Товариства, як єдиний його учасник (том 2, а.с.99). Як ствердив ОСОБА_4, він, з метою захисту інтересів ТзОВ «Кальварія» вимушений був звертатись до відповідних служб, після чого назва ТзОВ «ОСОБА_7 Кальварія» була змінена на ТЗОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_2».
Як вбачається з листа, підписаного ОСОБА_2, як директором ТзОВ «Кальварія», голові Державного комітету телебачення та радіомовлення України від 29 квітня 2014 року за № 15-04/2014, позивачка зверталась до комітету та зазначала про передачу авторського права з ТзОВ «Кальварія» на ТОВ «ОСОБА_7 Кальварія» на твір ОСОБА_8 «Будьмо самими собою», у зв'язку з чим просила внести зміни в програму «Українська книга» на 2014 рік (том 1, а.с. 48).
Згідно із п. 5.7. Статуту ТзОВ «Кальварія» (в редакції 2001 року), директор здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства на основі єдиноначальності, в рамках компетенції і прав, визначених Статутом і рішенням зборів учасників.
Відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності.
Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано шкоду).
Посилання позивача на те, що її звільнення проведено в той час, коли вона перебувала у відпустці з 24 квітня 2014 року по 20 травня 2014 року не стверджено належними доказами, зокрема, відсутній наказ про відпустку, крім того, у табелі виходу на роботу за період з 24 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року, підписаного належним керівником станом на 30 квітня 2014 року, відсутні дані щодо перебування позивачки у відпустці на той час. Факт виконання ОСОБА_2 своїх обов'язків, як директора ТзОВ «Кальварія», стверджується фактом підписання нею вищезазначеного листа від 29 квітня 2014 року за № 15-04/2014, адресованого голові Державного комітету телебачення та радіомовлення України. Посилання позивачки на те, що її перебування у відпустці станом на 30 квітня 2014 року може ствердити свідок ОСОБА_9 не є належним доказом цього факту та спростовується вищенаведеними письмовими доказами.
Встановлено, що позивачці направлялось повідомлення про проведення зборів 30 квітня 2014 року (том 1, а.с.41).
Зважаючи на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що не підписання ОСОБА_2, всупереч покладених на неї обов'язків п. 5.7. Статуту Товариства, договорів з потенційним контрагентом, в результаті чого, було завдано шкоду відповідачу (оскільки не уклався договір на суму 80 000,00 гривень) є одноразовим грубим порушення директором своїх трудових обов'язків, що стало підставою для звільнення останньої за п. 1 ст. 41 КЗпП України та що відповідачем було дотримано процедури повідомлення, проведення та прийняття рішення Загальними зборами учасників ТзОВ «Кальварія» щодо звільнення позивачки з посади директора.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Як ствердила позивачка в суді апеляційної інстанції, нею отримані від ТзОВ «Кальварія» виплати за невикористані дні відпусток
Що стосується рішення суду в частині зустрічного позову, то колегія суддів вважає, що таке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кальварія» до ОСОБА_2 про стягнення 13 812 гривень 04 копійки незаконно отриманих коштів та судового збору зважаючи на наступне.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 13 812 гривень 04 копійки незаконно отриманих коштів за відрядження суд першої інстанції виходив з того, що з долучених відповідачем до матеріалів справи доказів вбачається, що ОСОБА_2 ОСОБА_5 організацію «Форум видавців» були покриті витрати за відрядження, і крім того, у таких відрядженнях позивачка представляла інтереси Благодійного фонду «Фундація видавництва «Кальварія»», який ніякого відношення до відповідача немає.
Однак колегія суддів не погоджується з даним висновком районного суду зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, з 12 по 25 березня 2014 року ОСОБА_2 перебувала у відрядженні у м. Париж, Бордо (Франція) та в м.Лейпциг (Німеччина) у зв'язку із участю ТзоВ «Кальварія» у міжнародних книжкових виставках. Дані обставини підтверджуються довідкою від 24 березня 2014 року про присутність директора ТзОВ «Кальварія» ОСОБА_2 на книжковому ярмарку в Парижі з 21 по 24 березня 2014 року та повідомленням від 25 жовтня 2014 року про присутність директора ТзОВ «Кальварія» ОСОБА_2 в фокусній програмі «Транзит: Польща-Україна-Білорусь» на Лейпцизькому книжковому ярмарку 13-16 березня 2014 року із зазначенням в каталозі виставки про ТзОВ «Кальварія».
Під час вказаного відрядження позивачка понесла витрати у розмірі 37 294, 40 гривень, з яких 13 812,04 гривень їй було компенсовано ТзОВ «Кальварія».
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КЗпП України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядження.
Згідно із ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Матеріалами справи стверджено, що відповідно до наказу ТзОВ «Кальварія» від 24.12.2013 року позивачка з 12 по 25 березня 2014 року перебувала у відрядженнях у м. у м. Париж, Бордо (Франція) та в м.Лейпциг (Німеччина), де брала участь у міжнародних книжкових виставках і як представник ТзОВ «Кальварія», і як представник Благодійного Фонду «Фундація видавництва «Кальварія»». Частково кошти на ці відрядження були їй компенсовані ОСОБА_5 організацією «Форум видавців». При наявності доказів часткової оплати понесених витрат за відрядження, на думку колегії суддів відсутні підстави як для стягнення усіх коштів з ТзОВ «Кальварія», так і для стягнення з ОСОБА_2 частини коштів, які вона отримала на це відрядження від ТзОВ «Кальварія».
Відтак, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення на користь позивачки 23 482 грн. 36 коп., а рішення суду в частині стягнення з неї 13 812 грн. 04 коп. отриманих коштів на відрядження підлягає скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 27 березня 2015 року в частині задоволення зустрічного позову скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кальварія» до ОСОБА_2 про стягнення 13 812 гривень 04 копійки незаконно отриманих коштів та судового збору відмовити.
В решті рішення Галицького районного суду м.Львова від 27 березня 2015 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді:
Суд | Апеляційний суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 09.07.2015 |
Оприлюднено | 28.07.2015 |
Номер документу | 47209099 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд Львівської області
Шашкіна С. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні