Вирок

від 29.11.2010 по справі 1-171-10

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-171-10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2010 року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Савіцького Л.П.,

при секретарі - Сегень Ю.Ю., за участю прокурора - СупрунаО.О., адвоката - ОСОБА_1, потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників потерпілих ОСОБА_5 0.1.

та адвоката ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішині кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_7, народженого ЗО квітня 1984 року в с. Щурівці Гайсинського району Вінницької області, українця, з освітою середньою, не одруженого, приватного підприємця, проживаючого по вул. Миру, б кв. 25 в м. Нетішині Хмельницької області, не судимого, громадянина України, у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИВ:

що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 після розірвання шлюбу неодноразово відновлювали сумісне проживання та припиняли його. В останні півроку разом вони не жили, однак ОСОБА_7 бувшу дружину переслідував, мотивуючи це своїми почуттями любові до неї, ревнощами та намаганням відновити з нею подружні стосунки. ОСОБА_3 просила його залишити її в спокої, надала йому доручення на керування належним їй автомобілем «ЗАЗ ДЕУ», побоюючись його, проста подруг проводити її з роботи до гуртожитку на вул. Курчатова, 1 в м. Нетішині.

19 червня 2010 року біля 04 години, ОСОБА_7 на вказаному автомобілі під під’їхав до

приміщення гуртожитку, де проживала ОСОБА_3 Побачивши останню з подругою ОСОБА_8, яка її проводжала до місця проживання та мала ночувати в неї, ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_3 з ним поговорити, не пропускав їх до гуртожитку, однак ОСОБА_8 запропонувала йому розійтись по нормальному, взявши його за руки, вимагаючи припинити такі дії. Однак ОСОБА_7 ОСОБА_8 відштовхнув і став наздоганяти втікаючу ОСОБА_3 Надалі діючи всупереч волі ОСОБА_3, усвідомлюючи незаконність своїх дій, застосовуючи до останньої фізичну силу та ударивши в обличчя, від чого вона відчула різкий біль, утримуючи її за тулуб, долаючи її опір, ОСОБА_7 насильно заштовхнув бувшу дружину в салон автомобіля на заднє сидіння, зв'язав ноги і руки синтетичною мотузкою, зачинивши дверцята.

З потерпілою ОСОБА_3, яка будучи позбавлена волі ОСОБА_7, останній виїхав на автошлях Городище-Рівне-Старокостянтинів в напрямку м. Славута, а згодом заїхав в лісовий масив неподалік с. Лисиче, де останню, незаконно, створюючи перепони у вільному пересуванню, утримував з 04 години до 18 години 19 червня 2010 року.

Під час скоєння вказаних дій ОСОБА_7 неодноразово висловлював на її адресу погрози щодо позбавлення її життя. При цьому ОСОБА_7 зазначав, що дочекається часу, коли з гаражного кооперативу підуть сторонні особи, і він, в його гаражному приміщенні позбавить себе та ОСОБА_3 життя щляхом удушення відпрацьованими газами автомобіля. Знаходячись наодинці з бувшим чоловіком, будучи насильно зв 'язаною та вивезеною за межі міста, потерпіла при вказаних конкретних обставинах реально сприймала його погрози на її вбивство, як такі, що можуть здійснитися і просила звільнити її та відпустити, запевняючи, що не буде звертатися в правоохоронні органи.

Крім цього, 25 липня 2010 року о 01 годині ночі ОСОБА_7 після закінчення роботи на таксі, пішов до місця проживання своєї бувшої дружини ОСОБА_3 на вул. Курчатова, 1 в м. Нетішині Зайти в кімнату № 209, розташовану на 2 поверсі, він не зміг із-за відсутності ключів, вирішив поцікавитися чому в кімнаті грає музика і відсутнє світло. Усвідомлюючи незаконність своїх дій, він через дах приміщення бувшого паспортного столу, порушуючи недоторканість житла, через відчинене вікно, незаконно проник в приміщення кімнати № 209, належної потерпілому ОСОБА_9

Порушивши недоторканість житла, та виявивши в ньому крім бувшої дружини ОСОБА_3, особу чоловічої статі, а саме ОСОБА_10, які лежали на ліжку, з метою помсти, в умовах виниклого стану високого емоційного напруження, зумовленого поведінкою ОСОБА_3, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, ОСОБА_7 умисне, 5 метою позбавлення життя ОСОБА_10, схопив з мікрохвильової печі кухонний ніж і декілька раз ударив останнього ним в шию. Оскільки вказаний ніж зігнувся і потерпілий ОСОБА_10 підвівся з ліжка, ОСОБА_7 взяв з шухляди інший ніж і з метою доведення свого умислу на вбивство потерпілого до кінця, наніс останньому знову декілька ударів ножем в область шиї. Внаслідок таких дій ОСОБА_7 ОСОБА_10 були спричинені дві колото-різані рани правої передньої бокової поверхні шиї, три колото-різані рани лівої передньо-бокової поверхні шиї, колота рана зовнішньої поверхні правого плечового плеча, колото-різана рана передньої поверхні лівого плечового суглоба, які утворились від дії колюче-ріжучого пошкоджуючого впливу плоского травмуючого предмету, котрий має конструктивні ознаки характерні для клинка ножа. При цьому, колото-різані рани в ділянці шиї перебувають в прямому причинному зв язку із настанням смерті, мають ознаки виникнення безпосередньо перед настанням смерті і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за кваліфікуючим критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння. ^

Підсудний ОСОБА_7 вину у інкримінованих йому діяннях визнав частково і пояснив, що наміру убивати ОСОБА_10 в нього не було, оскільки останнього не знав. Визнає, що 25.07.2010 року закінчивши таксувати, прогулювався біля гуртожитку по вул. Курчатова, 1 в м. Нетішині, де раніше проживав з ОСОБА_3 Побачивши відкрите вікно в кімнаті № 209, він вирішив зайти і поцікавитися. Оскільки зайти через двері він не міг із-за відсутності ключів, почувши музику, вирішив залізти через вікно. Через дах паспортного столу це зробив, а коли попав в кімнату; побачив там на ліжку чужого чоловіка та ОСОБА_3, яку любить. Він не знає , що з ним сталось. Схопив ножа, яким ударив чоловіка в шию. Ніж зігнувся, тому він з шухляди взяв другого і знову ударив. Через двері він вибігти не міг, тому вистрибнув у вікно. Дуже жалкує, що так сталось і наміру убивати в нього не було. Заявлені до нього потерпілими позови визнає і буде допомагати потерпілим, перед якими просить вибачення. Частково визнає себе винним за ч. 1 ст. 115 КК України

Згоден з тим, що проник в житло, оскільки ОСОБА_3 йому не відкривала, але він нещодавно з нею проживав в цій кімнаті, в нього є ключі від кімнати, однак вину не визнає.

19.06.2010 року вночі побачив, що ОСОБА_3 з подружкою йде п 'яна, він хотів з нею поговорити. Однак вона на нього не реагувала і він посадив її в автомобіль. Руки та ноги їй не зв 'язував і поїхав ^ на АЗС, де її бачив заправщик. Його вона оговорила і вбивством він їй не погрожував. Коли приїхали до лісу, заблукав і погрози її убити він не висловлював, а дав 1000 грн. Щиро кається в скоєному.

Однак вина ОСОБА_7 у скоєнні вищенаведених дій підтверджується поясненнями потерпілій, свідків та іншими зібраними досудовим слідством доказами.

Потерпіла ОСОБА_3 вказала на те, що після розірвання шлюбу, вони мирились і знову розходшись. В цих проміжках ОСОБА_7 її постійно переслідував, приходив на роботу, приносив квіти і в тому ж числі погрожував померти разом. 19.06.2010 року біля 04 години вона поверталась з ОСОБА_8 додому в гуртожиток, яка її проводжала, оскільки боялась ОСОБА_7, який не давав їй спокою та погрожував. Побачивши його, вона відмовилась з ним говорити і почала бігти до патруля. Віта його утримувала, однак він її відштовхнув і вона упала. Проте ОСОБА_7 її наздогнав, ударив в обличчя і насильно схопивши за пояс заштовхнув у машину. Вона відбивалась, однак він зв 'язав їй руки та ноги, зачинив двері авто та поїхав в сторону ОСОБА_11. На її умовляння відпустити ОСОБА_7 не реагував, а навпаки їй погрожував, що завезе на гараж, щоб разом задушитися від автомобільних газів після 21 години, коли на гаражах не буде сторонніх осіб. Вже в лісі вона зуміла запальничкою перепалити шнурки та подзвонити мобільним. Вона плакала і просилась відпустити її, пообіцявши, що в міліцію заявляти не буде. Погрози його вона сприймала реально і дуже боялась. На її прохання ОСОБА_7 все-таки привіз її до гуртожитку і обіцяв її більше не чіпати.

Однак 25 липня 2010року, удень, вона зустрічалась з ОСОБА_10, вони купались на річці та пили вино. Увечері він залишився в неї ночувати і вона залишила вікно в кімнату відкритим. Вони заснули і проснулась від того, що на її обличчя попала рідина. В темноті вона упізнала ОСОБА_7, який ножем наносив удари ОСОБА_10 в область шиї. Вона не думала, що ОСОБА_7 його заріже. Він ліз в кімнату, щоб убити її, але вона втекла. До 25 липня вони разом не жили і ОСОБА_7 постійно її переслідував. Крім цього, він приносив їй квіти, подарував кільце та дав 1000 грн. до цих подій. В міліцію на нього не заявляла, оскільки жаліла.

Представник потерпілої ОСОБА_12 - ОСОБА_6 вказав на те, що він представляє інтереси матері загиблого сина ОСОБА_10, в смерті якого винен ОСОБА_7, що доведено матеріалами справи та поясненнями останнього, який фактично не заперечує нанесення її сину смертельних тілесних ушкоджень. ОСОБА_7 частково відшкодував збитки в сумі 1000 доларів. Однак з винного він просить стягнути 22 тисячі грн. матеріальних та 120 тисяч грн.. моральних збитків.

На аналогічне вказала також представник потерпілої ОСОБА_13 - ОСОБА_5, вимагаючи стягнути з ОСОБА_7 150 тис. моральних збитків, оскільки її довірителька внаслідок злочинних дій підсудного втратила чоловіка, а діти - батька.

На агресивну поведінку ОСОБА_7 проти його дочки ОСОБА_14 вказав батько останньої - потерпілий ОСОБА_4, пояснивши, що бувший зять бив дочку і вона змушена була з ним розлучитись. Однак вони знову сходились, проживали в його кімнаті гуртожитку. Перед викраденням вони не жили і підсудний постійно її переслідував. 19.06.2010року вони змушені були зателефонувати у міліцію у зв 'язку з викраденням дочки, в якої були попечені ноги, коли вона перепалювала шнурки під час її викрадення.

Свідок ОСОБА_8 розповіла, що 19.06.2010 року вона та ОСОБА_3 повертались з роботи і останню вона проводжала, оскільки її переслідував ОСОБА_7. Підійшовши до гуртожитку, вони пили пиво. ОСОБА_14 побачила як з авто вийшов ОСОБА_7 і запропонував ОСОБА_3 поговорити. Остання відмовилась. Тоді вона стала тримати ОСОБА_7 за руки, запропонувавши розійтись по нормальному і пропустити їх у гуртожиток. Однак Жєня її відштовхнув, вона упала. ОСОБА_14 намагалась втекти. Однак він її схопив за талію і повів до автомобіля. ОСОБА_14 відбивалася ногами, однак незважаючи на це, ОСОБА_7 заштовхнув її на заднє сидіння автомобіля та поїхав. Двері була можливість відкрити, але вона цього не зробила. Вона запам 'ятала номер автомобіля та зразу побігла до магазину «Наш край», щоб повідомити міліцію. Зразу ж передзвонила ОСОБА_5 про бУлі* поиїлкапа. До викрадення ОСОБА_7 вів себе скутно, казав нам треба поговорити. Уже після повернення, ОСОБА_3 їй розповіла, що цю подію неможливо забути. Чи був ОСОБА_7 п'яний вона сказати не може і він дуже часто приходив до неї в кафе з квітами. ОСОБА_14 старалась уникати зустрічей з ним.

Про обставини викрадення дочки ОСОБА_3 розповіла мати останньої - свідок ОСОБА_15, яка пояснила, що 19.06.2010 року до неї зателефонувала мати ОСОБА_7 і сказала, що останній викрав ОСОБА_15. Було запропоновано звернутись у міліцію і вона знала, що ОСОБА_16 може зробити їй будь-що. Він її бив, погрожував і після викрадення вони не звертались в міліцію, оскільки він пообіцяв, що залишить її в спокої.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що 19.06.2010 року вона , ОСОБА_15 та ОСОБА_8 йшли додому. Остання проводжала ОСОБА_15 до гуртожитку, оскільки останню ОСОБА_7 переслідував. Вночі їй зателефонувала ОСОБА_8, яка плакала і повідомила, що ОСОБА_16 насильно заштовхав ОСОБА_15 в авто і викрав. ОСОБА_14 о 05 годині заявилась в мережі, сказала заберіть мене під ОСОБА_11, оскільки він її уб'є. Всі її шукали. Коли ОСОБА_15 з \явилась, вона дуже плакала, була у страшному стані і реально, що він міг їй щось зробити. Переслідувати її він не полишав і після викрадення.

На схвильованість ОСОБА_7 зразу ж після вбивства у гуртожитку вказала свідок ОСОБА_18, пояснивши, що в ніч на 25 липня 2010року заступила в гуртожитку на чергування. Почула крик, виглянула і побачила, що хтось вистрибнув з вікна. Хтось кричав, що підрізали, задля чого вона піднялась на 2 поверх для злясування обстановки. В кімнату № 209 вона не заходила, однак від сусідів дізналась, що ОСОБА_7 зарізав чоловіка з яким спала ОСОБА_3. Вона викликала швидку та міліцію.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що її син ОСОБА_7 проживав спочатку в шлюбі з ОСОБА_3. Потім вони розлучилися, однак продовжували проживати, а потім знову припиняли стосунки. Згодом він став висловлювати думки про самогубство, кажучи, що без неї жити не може. 25.07.2010 року біля 02 години ночі син приїхав додому після таксування і був дуже схвильований, плакав та кричав, що пробачте мене. Згодом вона дізналась, що в кімнаті гуртожитку; де проживала її бувша невістка ОСОБА_3, Євгея ножем зарізав її коханця. До цього вони його шукали, оскільки він забрав ОСОБА_3 та вивіз до лісу. Він ревнував її та марив нею. На аналогічне вказав і батько ОСОБА_7 - ОСОБА_19

Свідки ОСОБА_20 пояснив ,що проживає в кімнаті блоку № 209 по вул. Курчатова, 1 в м. Нетішині, де проживає також ОСОБА_3. 25.07.2010року біля 01 год ЗО хв. він почув жіночий крик та стук у вхідні двері до блоку. Коли вийшов із своєї кімнати, через відчинені двері побачив оголеного чоловіка на ліжку та з закривавленою шиєю. Там же побачив ОСОБА_7, який вистрибнув у вікно. Зразу ж дізнався, що останній ножем порізав ОСОБА_10

На таке ж вказав свідок ОСОБА_21, зазначивши, що бачив як хтось вистрибував у вікно. Там же йому стало відомо, що ОСОБА_7 порізав незнайомого йому чоловіка.

Об’єктивно винуватість ОСОБА_7 у скоєнні вищенаведених дій підтверджується також даними протоколів:

огляду місця події (т. 1 а.с. 33-44), відповідно до яких проникнення було в кімнату № 209 по вул. Курчатова, 1 в м. Нетішині, звідки вилучались речові докази;

огляду місця події (т. 1 а.с.156-158), де знаходився залишений ОСОБА_22 автомобіль; відтворення обстановки та обставин події (т.2 а.с. 10-24) з участю ОСОБА_7, з яких вбачається , як і при яких обставинах він проник в приміщення кімнати № 209 гуртожитку по вул. Курчатова, 1 в м. Нетішині, наніс тілесні ушкодження ОСОБА_10, що він на місці події показав і розповів сам. ^

На проникнення ОСОБА_7 в кімнату № 209 по вул. Курчатова 1 в м. Нетішині вказують дані висновку судово-трасологічної експертизи (т.1 а.с. 80-89), згідно яких з місця події вилучено слід взуття, як взуття на праву ногу вилучене у ОСОБА_7

З даних висновку судово-медичної експертизи № 86 (т. 1 а.с. 118-128) вбачається, що ОСОБА_10 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді 5 колото-різаних ран правої та лівої передньо-бокової поверхні шиї, які перебувають у причинно-наслідковому зв 'язку із настанням смерті, мають ознаки виникнення безпосередньо перед настанням смерті і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за кваліфікуючим критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння. Вони ж мають конструктивні ознаки характерні для клинка ножа із вістрям, лезом та тупим обушком «п» подібної форми.

Вишенаведені докази не викликають у суду сумніву, оскільки у своїй сукупності з іншими доказами узгоджуються з показами самого підсудного ОСОБА_7 та одне одного доповнюють.

Пояснення потерпілої ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_17 про незаконне позбавлення волі ОСОБА_3 у суду те ж не викликають сумніву, оскільки вони об'єктивно підтверджуються не тільки матеріалами справи, а й показами самого підсудного.

Так, по факту незаконного позбавлення волі підсудним ОСОБА_3, останній не заперечував, що посадив останню в автомобіль 19.06.2010 року о 04 годині ночі та повіз її в^^ напрямку м. Славути, а потім в ліс, де утримував її до 18 години.

Вищенаведені докази повністю спростовують його покази щодо невинуватості його в незаконному позбавлені волі ОСОБА_3, способом небезпечним для її здоровая з заподіянням фізичних страждань, що здійснювалась протягом тривалого часу. Такі покази ОСОБА_7 суд оцінює критично і не приймає до уваги.

Як встановлено, ОСОБА_7 насильно, ударивши ОСОБА_3, заштовхнув її в салон автомобіля, де зв'язав їй руки і ноги, позбавивши її таким чином вільно пересуватись та викликаючи в неї фізичні страждання, гостре відчуття страху, що з психологічної точки зору могло привести до непередбачуваних, небезпечних наслідків її здоровлю. Не викликає у суду сумніву і тривалість таких дій, які при вказаних обставинах слід вважати саме такими, які потерпіла сприймала як такі, що тривають довго і їх як вона зазначала «не можна забути».

Критично оцінює суд і заперечення ОСОБА_7 щодо погроз убити ОСОБА_3, оскільки вони спростовуються останньою, про які вона послідовно розповідала. Реальність цих погроз у суду не викликають сумніву, оскільки такі висловлювались підсудним і раніше. Однак в конкретних умовах вивезення її підсудним в ліс та його пояснення, що він завезе її в гараж, де відпрацьованими газами автомобіля удушить її і себе, вона сприймала реально. До цього додаються і попередні їх стосунки, в тому числі і переслідування.

Тому суд вважає правильною кваліфікацію дій підсудного досудовим слідством за ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 129 КК України, оскільки він умисне, незаконно позбавив волі потерпілу, способом, небезпечним для її здоров’я, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань, що здійснювалось протягом тривалого часу та умисне погрожував потерпілій вбивством, при наявності реальних підстав побоюватись здійснення цієї погрози.

Аналіз вищенаведених доказів у їх сукупності дає підстави суду також вважати правильною кваліфікацію дій підсудного органами досудового слідства за ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки він вчинив умисні дії; які виразились у незаконному проникненні до житла особи, що порушило недоторканість житла громадян, вчиненими із застосуванням насильства та скоєнні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.

Разом з тим, суд відхиляє твердження підсудного, що незаконно в квартиру він не проникав, оскільки в останній знаходились його речі, від останньої він мав ключі та убивати ОСОБА_10 він не хотів, а тому вини своєї в цьому не визнає.

Вказане спростовується вищенаведеними доказами, в тому числі і самою потерпілою ОСОБА_3, яка не бажала з ним проживати, уникала з ним зустрічей. Сам характер дій підсудного - проникнення в кімнату через вікно, в темну пору доби, свідчить про протиправність його дій і в тому числі в приміщення, яке йому не належить. Про протиправність дій підсудного свідчать і подальші його дії під час перебування в приміщенні після проникнення, пов'язані з наступним насильством-вбивством.

За вказаних обставин ОСОБА_7 не міг не усвідомлювати, що наносячи ножем удари потерпілому в область шиї - життєво важливий орган, він не спричинить смерть останньому. Про це свідчать його цілеспрямовані дії, які викликали раптовий умисел позбавити життя потерпілого. Саме з цією метою він схопив ніж, ударив декілька раз в область шиї, а коли той зігнувся, схопився за інший і повторно наніс декілька ударів в ту ж частину тіла потерпілого. За вказаних обставин ОСОБА_7 не міг не передбачати настання смерті потерпілого і бажав цього. Про останнє свідчить його зникнення з місця події та невеликий проміжок між нанесенням тілесних ушкоджень та смертю потерпілого. Крім того, тілесні ушкодження нанесені ОСОБА_7 були небезпечні для життя ОСОБА_10 вже в момент їх спричинення.

Крім цього, суд бере до уваги, що згідно висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи №178 (т. 2 а.с. 65-68), ОСОБА_7 в період інкримінованого йому злочину міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і відносно скоєного є осудним.

Оцінюючи висновок комплексної психолого-психіатричної експертизи №178 (їїі. 2 й.С. 65- 68), з даних якої вбачається, що на момент скоєння злочину ОСОБА_7В знаходився в стані високого емоційного напруження, який може бути підставою для кваліфікації стану сильного душевного хвилювання, суд виходячи з цього, не вбачає підстав для кваліфікації його дій за ст. 116 КК України, оскільки з боку потерпілого ОСОБА_10 щодо нього відсутні дії протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи. При цьому, суд також враховує, що підсудний потерпілого не знав, а потерпіла ОСОБА_3 з бувшим чоловіком була розведена, тривалий час до цього з ним не проживала.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_7, суд враховує особу винного, конкретні обставини, характер та суспільну небезпечність його дій.

Як обставини, що пом 'якшують його відповідальність, суд враховує часткове визнання ним вини, висловлення слів щирого каяття, часткове відшкодування заподіяних збитків.

Оцінюючи особу винного, суд приймає до уваги його позитивну характеристику та притягнення до кримінальної відповідальності вперше.

Суд враховує підвищену суспільну небезпеку вчинених ним дій, настання тяжких наслідків і приходить до висновку про призначення йому покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, при визначенні розміру покарання ОСОБА_7 за вбивство, суд враховує, що згідно висновку комплексної стаціонарної судової психолого-психіатричної експертизи у останнього перед цим відмічалися психотравмуючі емоційні хвилювання, стан високого емоційного напруження, що сприяли дезорганізації його поведінки та суттєвому обмеженню свободи волі і під час скоєння злочину він знаходився в стані високого емоційного напруження.

Обмірковуючи питання цивільних позовів до ОСОБА_7, заявлених: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків в сумі 22 тисячі та моральних в сумі 120000 грн.; ОСОБА_13 про відшкодування моральних збитків на суму 150000 грн., які підсудний визнав, суд прийшов до висновку, що вимоги ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків підлягають частковому задоволенню, а моральні як ОСОБА_2, так і ОСОБА_13 в повному об'ємі.

Вина ОСОБА_7 у вбивстві ОСОБА_10 - сина, чоловіка та батька доведена у судовому слідстві, а тому він повинен у відповідності із ст. ст. 1166, 1167 Цивільного Кодексу України нести як матеріальну, так і моральну відповідальність перед рідними загиблого.

Відповідно до наданих ОСОБА_2 підтверджуючих документів, остання понесла витрати по погребінню сина та поминального обіду на суму 18713 грн. 96 коп., що менше заявленої нею суми. Тому в цій частині її вимоги суд задовольняє лише на вказану суму.

Смерть ОСОБА_10 як сина, чоловіка та батька неповнолітніх дітей призвела до глибоких фізичних та душевних страждань, до непоправної втрати. З цих підстав, враховуючи вимоги справедливості, розумності, суд вважає, що заявлені позивачами суми морального відшкодування відповідають останнім.

Підлягають стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 і її витрати на забезпечення представництва в суді як потерпілої та позивача адвокатом ОСОБА_6 на суму 2350 грн.

Керуючись ст. ст. 323 та 324 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 115 КК України і призначити покарання:

за ч. 2 ст. 146 КК України -1 (один ) рік позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 129 КК України -1 (один) рік обмеження волі;

за ч. 2 ст. 162 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі; за ч. 1 ст. 115 КК України - 9 (дев 'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складення призначених покарань ОСОБА_7 остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

Запобіжний захід залишити до вступу вироку у законну силу -утримання під вартою. Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з 25 липня 2010 року, зарахувавшій в строк відбуття покарання період утримання під вартою.

втягнути з ОСОБА_7 на користь: ОСОБА_2 138713 грн. 96 коп. матеріальних та моральних збитків, 2350 грн. витрат на оплату праці представника - адвоката ОСОБА_6 ; ОСОБА_13 150000 грн. моральних збитків;

НДЕКЦ при УМВС України у Хмельницькій області судові витрати «за дослідження» в сумі 3577 грн. 54 коп.

Речові докази: паперові пакети в кількості 14 штук, поліетиленові пакети в кількості 2 штуки, 2 ножі - знищити; зразок сухої крові з трупа ОСОБА_10 та зразок корові ОСОБА_7 залишити на зберіганні у відділенні судово-медичної імунології Хмельницького обласного бюро судово-медичних експертиз; відеокасету залишити при справі.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Хмельницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення через Нетішинський міський суд, а засудженим в цей же термін з моменту вручення копії вироку.

Головуючий