Ухвала

від 01.03.2011 по справі 11-149/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-149/11 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Категорія : ст.407 КПК України Доповідач: Вовк А. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Вовка А.С.,

суддів: Галапаца І.І., Марітчака Т.М.

з участю прокурора: Тарнавського Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляцію засудженого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, проживаючого до засудження за адресою: м. Львів, вул. Квітова, 1/21

на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2010 року, -

в с т а н о в и л а:

Цією постановою відмовлено засудженому ОСОБА_1 в умовно -достроковому звільненні з місць позбавлення волі.

Адміністрація Личаківської виправної колоній № 30 спільно з спостережною комісією при Шевченківській райадміністрації Львівської міської ради звернулися до суду з поданням про умовно -дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1, мотивуючи тим, що протягом строку відбування покарання засуджений зарекомендував себе посередньо. Перебуваючи під вартою у Львівському СІЗО з 26 жовтня 2009 року порушень вимог режиму утримання не допускав, стягнення не накладались.

Приймаючи рішення про відмову засудженому ОСОБА_1 в умовно -достроковому звільненні з місць позбавлення волі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 раніше вісім разів судимий, зокрема і останній раз 15 грудня 2009 року Шевченківським районним судом м. Львова за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 (один) рік 3 (три) місяці позбавлення волі. Крім того, згідно характеристики від 14.08.2010 року вбачається, що 25.03.2010 року та 10.06.2010 року адміністративною комісією установи, йому було відмовлено у застосуванні заохочувальних норм, передбачених ст. 82 КК України, ст. ст. 100, 101 КВК України, як такому, що не став на шлях виправлення.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить згадану постанову суду скасувати, а подання направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. При цьому покликається на те, що судом в повній мірі не були враховані обставини, які мають істотне значення для справи, а саме те, що на його утриманні перебуває мати похилого віку, а він хворіє на залишкові зміни туберкульозу верхніх часток обох легень (щільні вогнища, фіброз), гепатит. Крім того, у злочині, за який його засуджено вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 15 грудня 2009 року, щиро розкаявся, вину визнав повністю.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення постанови суду без зміни, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи внесеної апеляції, колегія суддів вважає, що така до задоволення не підлягає.

Колегія суддів приходить до висновку, що районний суд вірно врахував, що представниками адміністрацій не представлено переконливих доказів, які б свідчили про повне перевиховання та виправлення засудженого, він своєю поведінкою не доводив того, що встав на шлях виправлення.

Таким чином, на думку колегії суддів, підстав для скасування постанови районного суду не має.

Керуючись ст.ст.362, 366, 407 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2010 року, якою відмовлено в задоволенні спільного подання адміністрації Личаківської виправної колоній № 30 УДДУПВП у Львівській області та спостережною комісією при Шевченківській райадміністрації Львівської міської ради про умовно -дострокове звільнення від відбування покарання засудженому ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію без задоволення.

Головуючий

Судді