Рішення

від 11.07.2006 по справі 161/3-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

161/3-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

11.07.06                                                                                    Справа №  161/3-06

за позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю „Примед”, м. Київ

до                     Білоцерківської міської лікарні № 2, м. Біла Церква

про                   стягнення 3 189,41 грн.

                                                                                                                  Суддя  Коротун О.М.

Представники:

позивача         Рябоконь П.В. –представник за довіреністю № 99 від 03.05.2006р.;

відповідача     Горбаченко Н.А. –представник за довіреністю № 84 від 30.01.2006р.

          За згодою представників сторін в судовому засіданні 11.07.2006 року було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 2 ст.85 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Примед” звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської міської лікарні № 2 про стягнення 3 189,41 грн. заборгованості, з яких 2 350 грн. –основний борг, 440,97 грн. –пеня, 302,83 грн. –інфляційних та 95,61 грн. –3% річних.

          Позов обґрунтовано нездійсненими розрахунками за отриманий товар у розмірі      2 350 грн. та необхідністю стягнення пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних, також позивач просив покласти на відповідача судові витрати.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2006р. було порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду. Зобов'язано учасників судового процесу подати суду певні документи, вчинити певні дії та направити в судове засідання 20.06.2006р. поважних представників.

          20.06.2006р. відповідач в судове засідання не з'явився, в зв'язку з чим суд відкладав розгляд справи на 06.07.2006р.

          В судовому засіданні 06.07.2006р. було оголошено перерву до 11.07.2006р., тому рішення ухвалено 11.07.2006р.

          В судовому засіданні 11.07.2006р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві та з врахуванням уточненого розрахунку позову.

Відповідач у відзиві на позов визнав частково та в судовому засіданні 11.07.2006 року подав клопотання № 716 від 10.07.2006р., в якому просить зменшити штрафні санкції з огляду на те, що Білоцерківська міська лікарня № 2 –державний заклад комунальної форми власності, яке недостатньо фінансується зі сторони держави.

          Розглянувши матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Примед” (далі –позивач) та Білоцерківською міською лікарнею № 2 (далі –відповідач) був укладений договір № 48 від 05.03.2004р. (далі –Договір) про постачання позивачем лікарських засобів, згідно проведеної тендерної процедури, вироби медичного призначення, які визначається в накладних на реалізацію товарів, котрі є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.1 Договору).

Фактично, позивач передав, а відповідач одержав товар, що підтверджується накладною: № ПР-0002132 від 21.12.2004р. на суму 3 250 грн. та довіреністю серії НАЩ № 160587 від 22.12.2004р. та не заперечується відповідачем у відзиві.

Відповідно до п. 5.1. Договору передбачалось, що ціна товару є відповідно тендерної пропозиції.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що асортимент та кількість вказуються в накладних на реалізацію товарів, які є невід'ємною частиною цього Договору і вважається узгодженими при наявності на накладній підписів уповноважених представників сторін на відпуск та отримання товару з складу.

Оскільки на накладній № ПР-0002132 від 21.12.2004р. наявний підпис представника відповідача та останнім в судовому засіданні 11.07.2006р. це не заперечено суд вважає що ця ціна товару вважається узгодженою.

Відповідач позовні вимоги на суму основного боргу 2 350 грн. визнав повністю.

Також судом визначається, що доказів сплати заборгованості на день розгляду справи відсутні.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 78 від 12.04.2006 року, в якій на підставі норм матеріального права вимагав погасити заборгованість у вказаній сумі. Але станом на день розгляду справи заборгованість не сплачена.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів сплати суду не надано.

В силу ст.ст. 11, 509 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 265 ГК України встановлений обов'язок постачальника передати товар покупцю, та обов'язок покупця прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання,  які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України  з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних  умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу  з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин судом задовольняються вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу з врахуванням нарахованих позивачем збитків від інфляції в період з 06.01.2005р по 31.01.2005р. (295,68 грн.) та 3% річних у розмірі 95,61 грн. за період з 06.01.2005р. по 15.05.2006р., розрахунок яких перевірено судом, та відповідає матеріалам справи.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в наведеній частині є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню повністю.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача пеню, передбачену п. 6.4 договору, за період з 16.05.2005 року до 15.05.2006 року в розмірі 440,97 грн.

Відповідно до п. 6.4 договору, укладеному сторонами, у випадку порушення строків оплати за отриманий товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5 % від вартості несплачених товарів за кожен день прострочки платежу, але не більше подвійної ставки НБУ, що діяла в період прострочки.

В силу ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з цим, враховуючи заяву позивача, суд дійшов висновку за результатом розгляду справи про необхідність застосування п. 3 ст.83 ГПК України щодо права зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені),  яка   підлягає   стягненню   зі   сторони,   що   порушила зобов'язання.

Таким чином, суд на підставі ст. 233 Господарського кодексу України зменшує розмір до 100 грн., оскільки позивач нарахував до стягнення крім пені, збитки від інфляції і річні за значний період часу, які стягуються судом, тому покладання на сторону значної суми стягнення може призвести до паралізації діяльності лікувальної установи, яка фінансується державою.

Судом враховується, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками позивача (розмір яких позивачем не наведено), крім того відповідач є бюджетною установою, тому суд зменшує розмір санкцій. При цьому зазначає, що відповідач визнав взяті на себе зобов'язання.

З урахуванням наведеного, господарський суд частково задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення пені до 340,97 грн., згідно з п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України господарський суд –

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Білоцерківської міської лікарні № 2 (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сімашко, 9; р/р 35412100200002 в УДК в Київській області, МФО 821018, код 01994586) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Примед” (м. Київ, пров. Тбіліський, 4/10; р/р 26001012820995 в Укрексімбанку м. Києва, МФО 322313, код 31170347) 2 350 грн. (дві тисячі триста п'ятдесят грн. 00 коп.) основного боргу, 100 грн. (сто грн. 00 коп.) –пені, 295,68 грн. (двісті дев'яносто п'ять грн. 68 коп.) –інфляційних, 95,61 грн. (дев'яносто п'ять грн. 61 коп.) –3% річних, а також судові витрати: держмито у розмірі 90,87 грн. (дев'яносто грн. 87 коп.) та 105,12 грн. (сто п'ять грн. 12 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набуває законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його оформлення відповідно до ст.84 ГПК України.

12.07.2006р.

Суддя                                                                                Коротун О.М.