Постанова

від 14.07.2015 по справі 924/1508/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2015 року Справа № 924/1508/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Воліка І.М., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Тепловик" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі№ 924/1508/14 господарського суду Хмельницької області за позовомКомунального підприємства "Тепловик" доУправління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі Хмельницької області простягнення коштів, за участю представників: від позивачане з 'явився від відповідачане з 'явився

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Комунальне підприємство "Тепловик" (далі - КП "Тепловик") звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі Хмельницької області та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, прийнятої судом, просило стягнути з відповідача 9 685,29 грн. заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення, 1 763,35 грн. пені, 2 119,67 грн. інфляційних втрат та 343,47 грн. 3% річних. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 282,60 грн. витрат, пов'язаних з явкою представника позивача у судове засідання.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.12.2014 (з урахуванням ухвали господарського суду Хмельницької області від 16.01.2015 про виправлення описки) у справі № 924/1508/14 (суддя Муха М.Є.) позов КП "Тепловик" задоволено частково. Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі на користь позивача 5 936,15 грн. боргу, 226,99 грн. 3% річних, 1 276,25 грн. інфляційних втрат, 387,29 грн. пені, 1 027,86 грн. судового збору та 158,99 грн. інших судових витрат. У позові про стягнення 3 749,14 грн. боргу, 116,48 грн. 3% річних, 843,42 грн. інфляційних втрат, 1 376,06 грн. пені відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 (колегія суддів у складі: Крейбух О.Г. - головуючий, Юрчук М.І., Бучинська Г.Б.) рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2014 у справі № 924/1508/14 змінено в частині стягнутих сум основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат, судового збору та інших судових витрат. Викладено резолютивну частину рішення господарського суду Хмельницької області від 23.12.2014 у справі № 924/1508/14 у редакції, відповідно до якої позов КП "Тепловик" задоволено частково; стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі на користь позивача 6 748,06 грн. боргу, 253,21 грн. 3% річних, 1 492,76 грн. інфляційних втрат, 443,13 грн. пені, 1 173,66 грн. судового збору та 111,33 грн. інших судових витрат; у позові про стягнення 2 937,23 грн. боргу, 90,26 грн. 3% річних, 626,91 грн. інфляційних втрат та 1 320,22 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись частково з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 924/1508/14, КП "Тепловик" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову у частині відмови в позові про стягнення 2 937,23 грн. боргу, 90,26 грн. 3% річних, 626,91 грн. інфляційних втрат та 1 320,22 грн. пені і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог; в іншій частині оскаржувану постанову залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова у зазначеній частині суперечить нормам матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.06.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу КП "Тепловик" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.07.2015 о 10 год. 50 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 17.01.2013 між КП "Тепловик" (Виконавець) та Управлінням Пенсійного фонду у Теофіпольському районі (Споживач) укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого Виконавець зобов'язується надавати Споживачеві своєчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Споживач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.

За змістом п. 4 Договору оплата послуг проводиться за двоставковим тарифом.

Відповідно до положень п. 5 Договору тариф на послуги з централізованого опалення становить 719,62 грн./Гкал.

Згідно з п. 9 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

За несвоєчасне внесення плати із Споживача стягується пеня у розмірі, встановленому законом - 0,1% (п. 14 Договору).

Згідно з п. 28 Договору, Договір укладається на один рік і набирає чинності з дати його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Рішенням виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради від 30.11.2012 № 1-11/2012 погоджено скориговані двоставкові тарифи КП "Тепловик" на теплопостачання для підприємств, установ, організацій смт. Теофіполь.

Згідно з розрахунком абонентської плати, розрахованої на приєднане теплове навантаження по Управлінню Пенсійного фонду, абонплата на місяць становить 1 874,57 грн.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 4 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги":

двоставковий тариф на теплову енергію - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної);

умовно-змінна частина двоставкового тарифу - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії з урахуванням планованого прибутку;

умовно-постійна частина двоставкового тарифу - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год.) теплового навантаження об'єктів теплоспоживання як грошовий вираз решти планованих економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії з урахуванням планованого прибутку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, умовами Договору сторони погодили оплату теплової енергії за двоставковим тарифом, який складається з вартості спожитої теплової енергії та абонентської плати за теплове навантаження.

Суди встановили, що позивач надавав відповідачу послуги з теплопостачання, на оплату яких позивачем було виставлено відповідні рахунки від 18.10.2012, від 31.10.2012, № 403 від 09.11.2012, № 418 від 26.11.2012, № 429 від 20.12.2012, № 4 від 08.01.2013, № 37 від 22.01.2013, № 83 від 22.02.2013, № 89 від 05.03.2013, № 130 від 12.04.2013, № 198 від 12.06.2013, № 241 від 10.07.2013, № 252 від 06.08.2013, № 299 від 06.09.2013, № 313 від 18.10.2013, які оплачені відповідачем частково.

Підставою позову про стягнення 9 685,29 грн. заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення слугувало те, що в порушення умов Договору відповідачем щорічну абонплату за червень-листопад 2013 року у повному обсязі здійснено не було.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.02.2013 позивач направив на адресу відповідача лист № 29, яким повідомив про те, що у зв'язку із виводом котельні № 4 по вул. Щорса, 25А з експлуатації, надавати послуги по теплопостачанню в опалювальний період 2013-2014 роки не буде можливості.

Розпорядженням Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області від 07.10.2013 № 233/2013-р вирішено розпочати опалювальний сезон в районі для всіх категорій споживачів з 15 жовтня 2013 року по 15 квітня 2014 року.

25.06.2013 відповідач звернувся до КП "Тепловик" із заявою про розірвання Договору, оскільки в квітні 2013 року котельня № 4, яка оплювала будівлю Управління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі, виведена з експлуатації та не буде надавати послуг з теплопостачання. У зв'язку з цим відповідач просив позивача розірвати Договір та припинити зобов'язання, передбачені умовами Договору. Вказаний лист отриманий КП "Тепловик" 25.06.2013 (запис у журналі вхідної кореспонденції КП"Тепловик" за вх. № 72), однак залишений позивачем без відповіді та реагування.

14.10.2013 прийнято в експлуатацію систему опалення в адміністративній будівлі з встановленням теплогенераторної в смт. Теофіполь по вул. Щорса, 25, де замовником робіт було Управління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 14.10.2013.

Місцевий господарський суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що правомірною та обґрунтованою є заборгованість у сумі 5 936,15 грн. за період червень-вересень 2013 року за фактично отримані послуги до запуску відповідачем теплогенераторної.

У свою чергу, апеляційний господарський суд, встановивши на підставі викладених обставин, що з 14.10.2013 послуги з централізованого опалення позивачем відповідачу не надавались, дійшов мотивованого висновку, що абонентську плату за жовтень 2013 року слід нараховувати з 01.10.2013 по 13.10.2013.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг з теплопостачання у розмірі 6 748,06 грн. за період з червня 2013 року до 14 жовтня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням встановлених обставин, наведених норм та п. 14 Договору, суд апеляційної інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат та здійснивши власні розрахунки, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 443,13 грн., трьох процентів річних у розмірі 253,21 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 492,76 грн. та відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 1 320,22 грн. пені, 90,26 грн. трьох процентів річних та 626,91 грн. інфляційних втрат.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Тепловик" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 924/1508/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

С.Р. Шевчук