Рішення

від 17.07.2015 по справі 904/4868/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.15р. Справа № 904/4868/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мало-Кохнівський кар`єр", м. Кременчук

до Приватого підприємства приватної фірми "Мастер Плюс", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості в сумі 68 793, 75 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від позивача: Савчук Ю.А., дов. № б/н від 01.07.15р., представник;

від відповідача: Есаулов В.О., виписка з ЄДРЮФОП № 711984 від 26.02.12р.,

керівник.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Мало-Кохнівський кар'єр" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 58 383, 56 грн., що складають суму заборгованості за договором поставки № 17/2014П від 11.06.14 р., 1 139, 81 грн. річних, 27 663, 27 грн. інфляції, 15 583, 16 грн. - штрафу.

07.07.15 р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній зменшив суму основного боргу до 38 383, 56 грн., суму річних до 740, 57 грн., суму інфляції до 19 431, 26 грн. та суму штрафу до 10 238, 36 грн.

Зазначена вище заява прийнята господарським судом до розгляду.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не надав.

16.07.15 р. в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.14 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мало-Кохнівський кар'єр" (Постачальник; позивач) та Приватним підприємством приватна фірма „Мастер Плюс" (Покупець; відповідач) укладено договір поставки № 17/2014П (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. вище зазначеного Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти відсів, щебінь гранітний різної фракції та своєчасно оплатити його на умовах, визначених Договором.

Згідно ч. 1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.2. Договору, асортимент, найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару зазначаються Сторонами у накладних документах до даного Договору, які після підписання та за домовленістю Сторін мають юридичну силу специфікації, в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.6. Договору, датою поставки (передачі) товару Постачальника у власність Покупця, є дата зазначена в товарно-транспортних накладних або дата вказана на штемпелі залізничної станції Покупця (Отримувача) зазначена у залізничній накладній.

Виконуючи умови Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 183 383, 57 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, залучених до матеріалів справи (а.с. 17-21).

Відповідно до п. 6.1. Договору, розрахунки за Товар здійснюються на підставі Договору та відповідних документів визначених в п. 1.2. Договору, які Постачальник виписує на кожну партію товару та передає покупцю у момент отримання Товару Покупцем.

Згідно п. 6.2. Договору, розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що вказаний у Договорі.

В п. 6.3. Договору сторони погодили, що покупець оплачує кожну партію товару на умовах попередньої оплати у розмірі 50% та проводить кінцевий розрахунок у розмірі 50% після здійснення поставки Товару протягом 14 календарних днів.

Оплата вважається проведеною з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 6.4.).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо розрахунків за поставлений товар, здійснивши розрахунки частково, про що свідчить копія банківської виписки, залучена до матеріалів справи (а.с. 70-74).

Доказів виконання зобов'язань щодо оплати за поставлений товар в сумі 38 383, 56 грн., на момент розгляду спору, відповідач не надав.

З огляду на вище викладене, вимоги позивача щодо примусового стягнення заборгованості на зазначену вище суму, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума річних за загальний період з 08.10.14 р. по 02.06.15 р. складає 740, 57 грн. та підлягає до примусового стягнення.

Вимоги щодо стягнення інфляції в сумі 19 431, 26 грн. за загальний період з жовтня 2014 р. по травень 2015 р. підлягають частковому задоволенню, оскільки, позивачем невірно визначено початок періоду, за який остання підлягає стягненню.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Так, з врахуванням положень, викладених у зазначеній вище Постанові ВГСУ, до стягнення підлягає інфляція за загальний період з листопада 2014 р. по травень 2015 р. в сумі 18 078, 66 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В п. 7.3. Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання Покупцем п. 6.3. Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання зобов'язань з повної оплати Товару та відшкодування упущеної вигоди Постачальнику.

Вимоги щодо стягнення пені в сумі 10 238, 36 грн. (яка в прохальній частині позовної заяви помилково вказана як штраф) за загальний період з 08.10.14 р. по 02.06.15 р. підлягають частковому задоволенню, оскільки, розрахунок суми пені, позивачем здійснено без врахування положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якого визначено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із матеріалів справи, зобов`язання щодо оплати за поставлений товар відповідач повинен був виконати за видатковою накладною № 791 від 23.09.14 р. - 07.10.14 р., за видатковою накладною № 796 від 24.09.14 р. - 08.10.14 р., відповідно і порушення мало місце, починаючи з 08.10.14 р. та 09.10.14 р., отже, нарахування штрафних санкцій повинно припинитись - 08.04.15 р. та 09.04.15 р.

Так, після перерахунку сума пені за загальний період з 08.10.14 р. по 09.04.15 р. складає 6 813, 65 грн.

05.06.15 року разом із позовною заявою від позивача надійшла заява про забезпечення позову, яка мотивована тим, що відповідач ухиляється від погашення спірної заборгованості, а також наявністю рішень про стягнення з останнього заборгованості за іншими зобов'язаннями, що свідчить про незадовільний фінансовий стан останнього і може призвести, на думку позивача, до ускладнення виконання рішення у даній справі.

Заява позивача задоволенню не підлягає, оскільки умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові суми або майно, які є у відповідача, на момент подання позову можуть зникнути, зменшитись за кількістю, або погіршитись за якістю на момент виконання рішення - будь-яких обґрунтувань та доказів, які б їх підтверджували, суду надано не було.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" , передбачено підстави для повернення судового збору, зокрема, сплачена сума судового збору повертається в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі , ніж встановлено законом.

Відповідно до п.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, позивачем, відповідно до квитанції № 0.0.392752701.1 від 02.06.2015 р. сплачено судовий збір в сумі 2 231, 47 грн., в той час як ставка судового збору за подання даного позову складає 2 055, 39 грн.

Зважаючи на внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та зменшення позивачем розміру позовних вимог, судовий збір в сумі 176, 08 грн. та в сумі 679, 52 грн., відповідно до ст. 7 зазначеного вище Закону підлягає поверненню останньому із державного бюджету.

Керуючись ст. 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Приватного підприємства Приватної фірми „Мастер плюс" (49024, м. Дніпропетровськ, вул. Янтарна, буд. 40, кв. 248, код ЄДРПОУ 30375496, р/р 26001300107501 в ПАТ „АКБ „Новий", МФО 305062, р/р 26008300000999 в ПАТ „АБ „Радабанк", МФО 306500, ІПН 303754904618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мало-Кохнівський кар'єр" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 15, код ЄДРПОУ 38952905, р/р 26006082501 в ПАТ „Полтава-Банк", МФО 331489, ІПН 389529016035) 38 383 (тридцять вісім тисяч триста вісімдесят три гривні) 56 коп. основного боргу, 740 (сімсот сорок гривень) 57 грн. річних, 18 078 (вісімнадцять тисяч сімдесят вісім гривень) 66 грн. інфляції, 6 813 (шість тисяч вісімсот тринадцять гривень) 65 коп. пені, 1 116 (одна тисяча сто шістнадцять гривень) 47 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Мало-Кохнівський кар'єр" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд. 15, код ЄДРПОУ 38952905, р/р 26006082501 в ПАТ „Полтава-Банк", МФО 331489, ІПН 389529016035) із державного бюджету 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять гривень) 60 коп. зайво сплаченого судового збору, квитанцією № 0.0.392752701.1 від 02.06.2015 р.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 21.07.15 р.

Суддя І.Ф. Мельниченко