Рішення

від 22.07.2015 по справі 908/3265/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.07.2015                     справа № 908/3265/15                               

          Суддя господарського суду Донецької області Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Цекадзе М.А.., розглянувши матеріали

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-кабель Україна», м.Макіївка

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосетьстрой» м.Слов»янськ

про стягнення 83 935,00 грн.

          Клопотання представника відповідача стосовно відкладення розгляду справи у зв»язку з надходженням його представника на лікарняному не задовольняється, виходячи з наступного: по-перше, строк вирішення спору ст.69 Господарського процесуального кодексу України обмежений двома місяцями з дня отримання позовної заяви і сторони не заявили клопотання про продовження строку розгляду справи; по-друге, знаходження на лікарняному представника сторони, не є поважною. Причиною для відкладення розгляду справи, оскільки господарський суд не викликає конкретну особу для участі в судовому засіданні, а керівництво підприємства сторони не обмежено направили до суду для участі в судовому засіданні будь-яку компетентну особу.

Справа розглядається за матеріалами справи у зв»язку з х достатністю без участі представників сторін, які не скористалися своїм законним правом на участь в судовому засіданні.

Проаналізувавши документи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, предметом позову якого є стягнення заборгованості в сумі 50 000,00грн., пені в сумі 3366,00грн., штрафу в сумі 2500,00грн., 3% річних в сумі 2745,00грн. і інфляційних витрат в сумі 25 324,40грн.. Підставою позову є виконання сторонами укладеного договору постачання № 1176 від 01.11.2012року, докази поставки продукції відповідачу і несвоєчасне виконання ним грошового зобов»язання.

          Відповідач у відзиву на позов погодився з тим, що заборгованість в заявленої позивачем сумі – 50000,00грн. має місце, однак просить суд прийняти до уваги форс-мажорні обставини, які сприяли несвоєчасній сплаті отриманої продукції. Обгрунтовуючи свої заперечення стосовно нарахованих сум на суму боргу, відповідач просить в цій частині відмовити, посилаючись на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669- VII від 02.09.2014року (із змінами, внесеними згідно із Законом № 189-VIII від 12.02.2015року), яким передбачений мораторій на нарахування пені і штрафів на основну суму заборгованості.

          Позивач заперечує проти посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, оскільки за вимогами п.6.3договору, який є підставою позову, таки обставини повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою України, але відповідач не надав відповідну довідку. Крім цього, місцезнаходження відповідача (його юридична адреса) не входить до переліку населених пунктів, які знаходять в зоні АТО відповідно до Розпорядження КМУ від 07.11.2014р. «Про затвердження непідконтрольних, а також прифронтових населених пунктів у зоні АТО». Посилання відповідача на ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не передбачає мораторій на нарахування неустойки за невиконання грошових господарських зобов»язань.

2

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Аналізуючи підставу позову, господарський суд встановив, що між сторонами склались господарські відносини за договором постачання № 1176 від 01.11.2012року постачальник (позивач) зобов»язався поставити і передати у власність покупця (відповідача) кабельну-провідникову та іншу електротехнічну продукцію, а покупець зобов»язався прийняти продукцію і сплатити її за цінами, вказаними в рахунках-фактури чи накладних в строки, визначені п.4.1, тобто передоплатою, а якщо відпущена продукція без передоплати, то протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання продукції. Договір вважається укладеним, так як сторонами передбачені всі істотні умови для даного виду.

За своїм змістом та правовою природою договір №3/670 від 01.02.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав за видатковими накладними №1347 від 07.11.12р. на суму 1624,50грн., №1891 від 20.11.12р. на суму 4804,32грн., № 2250 від 29.11.12р. на суму 39 984,06грн., № 2183 від 28.11.12р. на суму 51 134,52грн., № 2703 від 07.12.12р. на суму 21 785.15грн., № 3305 від 25.12.12р. на суму 25229,72 грн., № ТМКУм000375 від 17.01.13р.. на суму 32250,01грн., № ТМКУм000376 від 17.01.13р.. на суму 9615,00грн., № ТМКУм03880 від 30.04.13р.. на суму 126 480,00грн., № ТМКУм03922 від 30.04.13р. на суму 200 200,08грн., № ТМКУм4662 від 24.05.13р.. на суму 316 800,12грн., № ТМКУм6417 від 27.06.13р.. на суму 15040,02грн., № ТМКУм6819 від 27.06.13р.. на суму 25850,00грн., № ТМКУм6495 від 01.07.13р.. на суму 400,20грн., № ТМКУм6554 від 02.07.13р. на суму 710,00грн.,

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов»язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, зокрема п.4.1.

          З витягів банківських рахунків вбачається, що відповідачем до подачі позовної заяви плачений товар частково і з про строчкою виконання грошового зобов»язання. Решта суми боргу в розмірі 50000,00грн. залишилась несплаченою відповідачем до наступного часу, про що свідчать надані документи та не заперечується відповідачем.

          Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його несплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості.

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов»язання, викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Пунктом 4.1 договору відповідач взяв на себе зобов»язання сплатити вартість кожної окремої партії продукції шляхом передоплати, а у разі, якщо продукція відпущена продавцем без попередньої оплати, відповідач зобов»язався сплатити прийняту продукцію протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання.

          За прострочку виконання грошового зобов»язання, факт якого доведений, позивачем нараховані пеня в сумі 3366,грн. за період з 08.07.13р. по 08.01.14р. і штраф в сумі 2500,00грн., посилаючись на п.5.4 договору.

          Враховуючи, що порушення зобов»язання у відповідності з ст.610 ЦК України є невиконання або виконання його у встановлений договором або законом строк, господарський суд вирішуючи ці вимоги, виходить з наступного:

3

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За порушення грошового зобов»язання сторони передбачили вид і розмір відповідальності пунктом 5.4, зокрема, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на цей період від несплаченої суми за кожен день затримки оплати, а в разі порушення терміну сплати більше ніж на 10 банківських днів, сплатити штраф в розмірі 5% від суми простроченого платежу.

          При розрахунках неустойки, позивач скористався своїм правом і нарахував до стягнення пені і штрафу, виходячи з останньої поставки за суму боргу, яка залишилась несплаченою, а не по всіх окремо поставках і строків розрахунків, проведених відповідачем.

Прострочення виконання грошового зобов»язання позивачем стало підставою для нарахування пені за період з 08.07.13р. по 08.01.14р. в розмірі 3366,00грн.

Законодавство України не виключає право сторін господарського договору відступити від розміру неустойки, встановленої законом, але якщо тільки така умова не буде суперечити спеціальному закону.

За чинним законодавством, пеня стягується за кожний день прострочення боржника за грошовим зобов»язанням аж до повного погашення ним боргу (до повного виконання грошового зобов»зання). Тобто, на відміну від штрафу, який стягується одноразово, пеня – це безперервно наростаюча сума за кожний день прострочення протягом визначеного часу.

Оскільки пеня є правовою природою неустойкою, що її розрахунку та стягнення, відповідно існують обмеження. Одне з них – пеня за порушення грошового зобов»язання.

Стосовно грошових зобов»язань, що кваліфікуються як господарські, ч.2 ст.343 ГК передбачає максимальний розмір пені. Ця стаття встановлює, що платник грошових зобов»язань сплачує на користь кредитора цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, який встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування пені законодавчо обмежене певним терміном та розміром за прострочення грошового зобов»язання ст.3 Закону «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання» від 22 листопада 1996року, яким встановлено, що розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Водночас, частиною 6 ст.232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано з урахуванням спеціальної позовної давності, визначеної п.2ст.258 ЦК в один рік в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про стягнення неустойки..

          З матеріалів справи, вбачається, що остання поставка товару відбулася за видатковою накладною № ТМКУм6554 від 02.07.13р. і оплата повинна відбутися за п.4.1 договору (протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання товару), тобто до 07.07.13р.

Приймаючи до уваги, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення за п.3ст.267 ЦК, яку не надала жодна із сторін, господарський суд задовольняє вимогу позову щодо стягнення пені за прострочку виконання грошового зобов»язання в сумі 3366,00грн.в повному розмірі.

Що стосується вимог про стягнення штрафу за порушення терміну сплати більше ніж на 10 банківських днів в розмірі 5% від суми простроченого платежу в розмірі 2500,00грн., господарський суд задовольняє цю вимогу як законну і підтверджену матеріалами справи, оскільки доведений факт прострочення зобов»язання і сторонами обумовлені вид і розмір відповідальності,що не проти ричіть діючому законодавству.

Позивач скористувався своїм законним правом на застосування ст. 625 ЦК, за якою боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а навпаки, за вимогою кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Відтак, встановлені цією статтею відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов»язання.

          Перевіривши нарахування на суму боргу 3% річних в сумі 2745,00грн. і інфляційних витрат в сумі 25 324,40грн. господарський суд вважає їх доведеними і такими, що підлягають задоволенню в повному розмірі.

          Заперечення відповідача проти нарахування відповідачем неустойки (пені, штрафу) і 3%річних, інфляційних витрат з посиланням на Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VII від 02.09.2014року (із змінами, внесеними згідно із Законом № 189-VIII від 12.02.2015року), яким передбачений мораторій на нарахування пені і штрафів на основну суму заборгованості, не приймається до уваги судом, оскільки цей закон не передбачає мораторій на нарахування пені і штрафу за господарськими зобов»язаннями, а з заявою про зменшення розміну нарахованої пені і штрафу відповідно до частини 2 ст. 233 ГК відповідач не звертався. Крім цього, місто Слов»янськ до переліку населених пунктів, які входять до зони АТО відповідно до Розпорядження КМУ від 07.11.2014р. «Про затвердження непідконтрольних, а також прифронтових населених пунктів у зоні АТО» не входить. Відповідач не надав суду і довідку Торгово-промислової палати України в підтвердження наявності форс-мажорних обставин для застосування п.6.3 договору.

          Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі 1827,00грн. судового збору.

На підставі ст.ст.526,530,546,549,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67,193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49, 82,84, 81-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

          Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-кабель Україна», м.Макіївка про стягнення 83 935,00 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосетьстрой» м.Слов»янськ в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосетьстрой», ЄДРПОУ 25333547, м.Слов»янськ – 84112, вул. Леніна, 36, прим. 6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-кабель Україна» ЄДРОПУ 37841178, м.Макіївка – 86151, вул. Степана Разіна, 2/43 заборгованістьі в сумі 50 000,00грн., пеню в сумі 3366,00грн., штраф в сумі 2500,00грн., 3% річних в сумі 2745,00грн., інфляційні витрати в сумі 25 324,40грн. і 1827,00грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено у строки, передбачені законодавством через місцевий господарський суд.          

Суддя С.Ю. Гринько