Рішення

від 21.07.2015 по справі 908/3381/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 34/122/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015 Справа № 908/3381/15

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

За участю представників: від позивача - Вініченко О.В., довіреність № 19/2943 від 01.04.2015 р.; від відповідача - не з'явився.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/3381/15,

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, скорочено ПАТ "Запоріжгаз");

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Ліго" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 8, скорочено ПрАТ "Ліго");

про стягнення суми.

Сутність спору:

Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" заявлено позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства "Ліго" про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-12331 від 10.12.2012 р. в розмірі 8681,98 грн., з яких: 6150,55 грн. основного боргу, 787,79 грн. пені, 39,39 3% річних та 1704,25 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.06.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3381/15, якій присвоєно номер провадження 34/122/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 24.06.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області суду від 24.06.2015 р. розгляд справи відкладено на 15.07.2015 р. В судовому засіданні 15.07.2015 р. оголошено перерву до 21.07.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ПАТ "Запоріжгаз" та ПрАТ "Ліго" було укладено договір № ТП-ПР-12331 від 10.12.2012 р., на постачання природного газу за регульованим тарифом. На умовах договору, постачальник передав, а споживач прийняв у січні - березні 2015 року природного газу на загальну суму 47527,79 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу: від 31.01.2015 р., від 28.02.2015 р., від 31.03.2015 р., що підписано сторонами договору. Станом на момент звернення до суду вартість поставленого в межах договору природного газу і наданих послуг в період: січень - березень 2015 р. залишається не сплаченою у сумі 6150,55 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору 3% річних, що станом на 25.05.2015 р. складає 39,39 грн., а також суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, яка за період: березень - квітень 2015 р. становить 1704,25 грн. Крім того, відповідно до п. 6.2.2 договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, зі споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що станом на 25.05.2015 р. складає 787,79 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст.ст. 12, 49, 82 ГПК України, ст. ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.06.2015 р. місцезнаходженням ПрАТ "Ліго" є: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 8. Ухвали господарського суду Запорізької області було направлено на вказану адресу, що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, натомість клопотанням від 21.07.2015 р. повідомив, що не зможе з поважних причин прийняти участь в розгляді справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі в апеляційному суді Запорізької області, просив відкласти розгляд справи на інший день та справу без його участі не розглядати.

Згідно п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами . Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням строку розгляду спору, передбаченого ст. 69 ГПК України, який спливає, клопотання відповідача суд визнає необґрунтованим та таким, що спрямоване на затягування розгляду справи, тому в його задоволенні відмовляє. При цьому суд враховує, що відповідачеві було надано час для підготовки заперечень на позовну заяву та надання доказів в їх підтвердження, своїм правом він не скористався.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2012 р. ПАТ "Запоріжгаз" (постачальник) та ПрАТ "Ліго" (споживач), було укладено договір № ТП-ПР-12331 на постачання природного газу за регульованим тарифом (договір № ТП-ПР-12331).

Відповідно до п.1.1 договору № ТП-ПР-12331, постачальник здійснює постачання природного газу споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач сплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно п.п. 4.1 - 4.5 договору № ТП-ПР-12331 розрахунки за реалізований споживачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У випадках передбачених законодавством, до ціни на природний газ додається:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ;

- податок на додану вартість за ставкою;

- тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами;

- тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами;

- тариф на постачання природного газу.

Постачальник зобов'язується розміщувати інформацію про ціну газу та її складові на офіційному веб-сайті (www.zapgaz.zp.ua ) та в засобах масової інформації.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору, є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності. Визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору.

Розрахунковий період за договором становить один місяць - з 8-00 години першого дня місяця до 8-00 години першого дня наступного місяця включно.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору.

Загальна сума вартості договору складається з місячних сум вартості договірних обсягів постачання газу Споживачу.

Пунктом 10.1 договору № ТП-ПР-12331 визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2013 р. договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Доказів припинення дії договору № ТП-ПР-12331 сторонами не надано.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників учасників процесу, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором купівлі-продажу.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На умовах договору № ТП-ПР-12331, постачальник передав, а споживач прийняв у січні - березні 2015 року природного газу на загальну суму 47527,79 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу: від 31.01.2015 р., від 28.02.2015 р., від 31.03.2015 р., підписаними представниками сторін.

Згідно п. 2.6 договору № ТП-ПР-12331 послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 4.6 договору № ТП-ПР-12331, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем в розмірі 100%-ої попередньої оплати авансовими платежами за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період, Споживач проводить остаточний розрахунок, не пізніше 10 числа, місяця, наступного за розрахунковим.

Проте, в порушення положень договору, споживачем у граничні строки, встановлені договором, оплата за поставлений природний газ не проводилась.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Станом на момент прийняття рішення вартість поставленого в межах договору природного газу та наданих послуг в період: січень - березень 2015 р. залишається не сплаченою в сумі 6150,55 грн., тому вказана сума підлягає стягненню.

Крім того, позивачем за порушення грошових зобов'язань відповідачеві нараховано 39,39 грн. 3% річних за період: з 11.03.2015 р. по 25.05.2015 р. та 1704,25 грн. інфляційних втрат за період: березень-квітень 2015 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що правильною сумою річних є 39,58 грн., отже ці вимоги задовольняться в межах заявленої суми. Розрахунок інфляційних втрат здійснений вірно.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення 787,79 грн. пені за період: з 11.03.2015 р. по 25.05.2015 р.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2.2 договору № ТП-ПР-12331, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При перевірці розрахунків 3% річних і пені судом враховано, що позивачем не вірно визнано кількість днів прострочення, помилково включено день здійснення часткової оплати відповідачем в день прострочення виконання грошового зобов'язання в повному обсязі, без врахування оплаченої ним суми.

Відповідно до п. 1.9 постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Таким чином, судом перевірено заявлений позивачем розрахунок пені та встановлено, що правильною сумою до стягнення пені є сума в розмірі 791,47 грн., тому стягненню підлягає заявлена - 787,79 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ліго" (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи: 23796148) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи: 03345716) 6150 (шість тисяч сто п'ятдесят) грн. 55 коп. основного боргу, 787 (сімсот вісімдесят сім) грн. 79 коп. пені, 1704 (одна тисяча сімсот чотири) грн. 25 коп. втрат від інфляції, 39 (тридцять дев'ять) грн. 39 коп. 3% річних, 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 22.07.2015 р.

Суддя А.О. Науменко