Рішення

від 15.07.2015 по справі 910/14403/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2015Справа №910/14403/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «СІНБІАС» доПублічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» простягнення 102348,62 євро вкладу та коштів з поточного рахунку

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача -Скиба В.В. (представник за довіреністю); від відповідача -не з'явився. СУТЬ СПОРУ:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «СІНБІАС» (далі - позивач або Фірма) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - відповідач або Банк) про стягнення 100000 євро вкладу та 2348,62 євро нарахованих процентів за договором банківського вкладу «Класичний» № 1-60/978482-Кл від 03.02.2012 (далі - Договір банківського вкладу).

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором банківського вкладу. Зокрема, у супереч умовам даного Договору банківського вкладу відповідачем після закінчення строку на який було розміщено вклад у вищевказаному розмірі не здійснюється його повернення та не виплачуються нараховані проценти.

Ухвалою суду від 01.07.2015 розгляд справи відкладався до 15.07.2015, оскільки було задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із бажанням укласти мирову угоду.

14.07.2015 відповідачем подано через канцелярію суду відзив, у якому Банк проти позову заперечував. Свої заперечення відповідач мотивував тим, що на його думку, Договір банківського вкладу був пролонгований на новий строк, позаяк позивач в порушення умов пункту 5.4 цього Договору звернувся до нього з вимогою про повернення вкладу пізніше ніж за 1 банківський день.

Вимоги позивача про стягнення процентів, на думку Банку, є безпідставними, оскільки ним відповідно до умов Договору банківського вкладу спірні проценти були виплачені на поточний рахунок позивача, відкритий у Банку.

Відповідач також вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з нього адвокатських витрат, оскільки їх розмір є недоведеним.

У судове засідання призначене на 15.07.2015 відповідач повторно не з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із бажанням укласти мирову угоду, і про продовження строку розгляду спору.

Представник позивача заперечував проти повторного відкладення розгляду справи і продовження строків розгляду спору, та наполягав на вирішенні судом спору в даному судовому засіданні.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, суд дійшов висновку, що дане клопотання відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

- явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась;

- розгляд справи вже переносився (в т.ч. і за клопотанням відповідача), і подальше перенесення її розгляду призведе до затягування справи;

- відповідач виклав свою позицію щодо суті та обставин спору в своєму відзиві, подавши суду відповідні докази та навівши свої обґрунтування;

- у разі наміру надати додаткові заперечення на позов чи додаткові докази, відповідач мав можливість їх надати через канцелярію суду до дати судового засідання;

- у разі неможливості участі певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засіданні суду;

- відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд відкладає розгляд справи лише у разі, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні. Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

03.02.2012 між Банком та Фірмою (Клієнт) було укладено Договір банківського вкладу, відповідно до якого Клієнт надає Банку суму грошових коштів (далі - Вклад), у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Банк виплачує Клієнту таку суму та проценти, нараховані на неї (пункт 1.1).

Пунктом 1.2 Договору банківського вкладу передбачено, що Вклад складається з вкладних траншів, що розміщені Клієнтом згідно з умовами цього Договору. Вкладний транш є сумою грошових коштів, що переказана Клієнтом на вкладний рахунок в порядку та на умовах, передбачених цим Договором та додатками, укладеними в рамках цього Договору, і які є його невід'ємною частиною.

У пункті 1.4 Договору банківського вкладу передбачено, що він діє до 03.02.2017, а внесення коштів на вкладний рахунок відбувається протягом строку дії цього Договору.

Відповідно до пунктів 1.5, 2.1 Договору банківського вкладу, у Додатках, які укладаються Сторонами на підставі цього Договору, визначаються наступні умови: номер транзитного рахунку, який відкривається Клієнту для розміщення Вкладного траншу; сума коштів, які перераховуються на вкладний рахунок (сума Вкладного траншу); строк, на який розміщується Вкладний транш; процентна ставка, яка нараховується на Вкладний транш, розмір ставки у разі дострокового витребування Вкладного траншу за ініціативою Клієнта та при наявності згоди Банку; термін виплати процентів; інші умови.

У розділах 2 та 3 Договору банківського вкладу узгоджені умови щодо порядку нарахування та виплати процентів на суму вкладу, а також порядок повернення вкладних коштів. Зокрема, відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.4 Договору банківського вкладу проценти за цим Договором нараховуються лише на залишок грошових коштів на вкладному рахунку. Нарахування процентів за Вкладом проводяться від дня, наступного за днем надходження Вкладного траншу у Банк, до дня, який передує його поверненню Клієнту або списанню з рахунка Клієнта, відповідно до строку Вкладного траншу, що вказаний у відповідному Додатку. Порядок виплати процентів обумовлюється Сторонами в Додатку, який є невід'ємною частиною цього Договору.

При закінченні строку розміщення Вкладного траншу повернення Вкладного траншу здійснюється Банком шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Клієнта, що вказаний в розділі 7 цього Договору. Повернення Вкладного траншу може бути здійснено також на інший поточний рахунок Клієнта, що вказаний в листі Клієнта про повернення коштів (пункт 3.1 Договору банківського вкладу).

Згідно з пунктом 4.2 Договору банківського вкладу після закінчення строків надання Вкладних траншів, що обумовлюються сторонами в Додатках та є невід'ємною частиною цього Договору, Банк зобов'язаний повернути суму Вкладних траншів на умовах, зазначених у цьому Договорі та у Додатках до цього Договору.

На виконання умов даного Договору банківського рахунку між сторонами укладалися відповідні додатки, зокрема 04.12.2014 року був укладений додаток № 1-3/978482-Кл/3, відповідно до якого позивач перерахував грошові кошти на вкладний рахунок у Банку №2610.2.288905.002 у сумі 100000 євро, строком до 05.03.2015, під 9,5% річних.

Виплата Клієнту нарахованих процентів здійснюється Банком при поверненні Вкладу (пункт 4 вищевказаного Додатку № 1-3/978482-Кл/3 від 04.12.2014).

Дані обставини підтверджуються залученими до матеріалів справи копіями вищевказаних Договору банківського рахунку, укладеними до останнього Додатками та банківською випискою із зазначеного вкладного рахунку, та не оспорюються сторонами.

Також матеріалами справи (випискою з особового рахунку № 26008028890501 у Банку за період з 01.01.2014 по 10.07.2015 та довідкою Банку від 25.05.2015) підтверджено факт нарахування за період з 05.12.2014 по 04.03.2015 процентів за Договором банківського вкладу й Додатком № 1-3/978482-Кл/3 від 04.12.2014 на суму 2348,62 євро, а також факт виплати зазначених процентів 11.03.2015 на поточний рахунок позивача № 26008028890501 у Банку.

Доказів перерахування суми вкладу матеріали справи не містять.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Однак, відповідач у супереч зазначеним нормам та умовам Договору банківського вкладу в установлений строк суму Вкладу позивачу не повернув.

Судом враховано, що пунктом 5.4 Договору банківського вкладу передбачений обов'язок Клієнта надати Банку письмову вимогу щодо повернення Вкладу не пізніше, ніж за 1 банківський день до дати закінчення строку повернення Вкладу.

Разом з тим, вказаним Договором банківського вкладу не передбачено наслідків порушення Клієнтом вимог даного пункту.

Натомість, у пункті 3.1 даного Договору передбачений прямий обов'язок Банка при закінченні строку розміщення Вкладного траншу повернути його на поточний рахунок Клієнта у Банку, якщо інший рахунок не вказаний у листі Клієнта про повернення.

Таким чином, враховуючи дані умови Договору банківського вкладу, Банк у разі не надання позивачем до закінчення строку розміщення вкладу листа-вимоги про повернення вкладу, зобов'язаний був повернути спірну суму вкладу на поточний рахунок позивача у Банку.

Судом також враховано, що частиною 4 статті 1060 ЦК України передбачено, що якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу (на першу вимогу), якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що Фірма 20.05.2015 (дата відбитку штемпеля Банку) звернулася до Банку з вимогою (претензією) № 58 від 19.05.2015 повернути вклад у сумі 100000 євро на поточний рахунок позивача, відкритий у відповідача. Проте, останній після отримання зазначеної вимоги Вклад все рівно не повернув.

Факт наявності у відповідача заборгованості за Договором банківського вкладу за вкладом у сумі 100000 євро позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Доказів виплати вищевказаної суми боргу матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Відтак, позов у частині стягнення 100000 євро вкладу підлягає задоволенню.

Щодо стягнення нарахованих на суму вкладу за Договором банківського вкладу 2348,62 євро процентів, то суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору банківського вкладу вказана сума процентів була перерахована на поточний рахунок позивача у Банку ще до подачі даного позову до суду (11.03.32015).

Посилання позивача на ту обставину, що він не має можливості розпорядитися вказаними процентами на власний розсуд, суд не бере до уваги, оскільки ці правовідносини не регулюються спірним Договором банківського вкладу, а випливають із договору банківського рахунку, за умовами якого банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку (поточного) клієнта.

Тому, позивач має право подати до Банку відповідне розпорядження (платіжне доручення) про перерахування суми вищевказаних процентів на інший рахунок, а у випадку не виконання відповідачем вказаного розпорядження подати позов про зобов'язання Банку здійснити переказ за платіжним дорученням.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (у т.ч. і оплата послуг адвоката).

Заперечення відповідача про стягнення з нього суми адвокатських витрат суд не бере до уваги виходячи з того, що розмір витрат на адвокатські послуги підтверджений позивачем належними і допустимими доказами (копіями договору № 3 про надання адвокатської допомоги від 25.05.2015, акта виконаних робіт за вказаним договором від 29.05.2015, платіжного доручення № 2282 від 03.06.2015 про перерахування 15000 грн. у рахунок оплати адвокатських послуг, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1987 від 22.05.2005, адвокатського ордера серії АА №020654). Вказана сума витрат на адвокатські послуги є співрозмірною із ціною позову (складає біля 0,63% від ціни позову) та розумною.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «СІНБІАС» (02660, м. Київ, вул. Мурманська, буд. 5, ідентифікаційний код 21952779) 100000 (сто тисяч) євро вкладу, а також 46478,01 грн. (сорок шість тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 01 копійку) судового збору та 14655,79 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень 79 копійок) витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.07.2015

СуддяСташків Р.Б.