Рішення

від 21.07.2015 по справі 910/13488/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015Справа №910/13488/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Холдінг Лімітед»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірс»

Про стягнення 81 561,04 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Доброгорська М.Е. представник за довіреністю № б/н від 16.03.15.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Холдінг Лімітед» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірс» (далі - відповідач) про стягнення 81 561,04 грн., а саме: 56 377,58 грн. - основного боргу, 25 183,46 грн. - штрафу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату товару, поставленого останньому за Договором на поставку друкованої продукції № 302400 від 03.09.12., що зумовило виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем та звернення останнього з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.15. порушено провадження у справі № 910/13488/15 та призначено її до розгляду на 02.07.15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.07.15.

14.07.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 21.07.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 21.07.15. повторно не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, вимоги попередніх ухвал суду в даній справі не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/13488/15.

В судовому засіданні 21.07.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.12. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) було укладено Договір № 302400 на поставку друкованої продукції (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.2) Постачальник зобов'язався передавати у встановлені Договором строки друковану продукцію у власність Покупця для її використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, але з дотриманням умов Договору, а Покупець зобов'язався прийняти друковану продукцію і сплатити за неї певну грошову суму.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 10.4 з моменту підписання (03.09.12.) і діє до 31.12.13. У випадку, якщо за один місяць до припинення дії Договору жодна зі сторін не заявить про припинення дії Договору, він вважається пролонгованим на тих самих умовах до моменту надіслання повідомленні однією зі сторін про припинення дії Договору. Таке повідомлення надається за місяць до дати припинення та має бути письмовим і надісланим рекомендованим чи цінним листом, переданим кур'єром.

Доказів надіслання будь-якою зі сторін повідомлення про припинення дії Договору матеріали справи не містять, а отже суд дійшов висновку, що після 31.12.13. Договір було пролонговано на тих самих умовах до моменту надіслання повідомленні однією зі сторін про припинення дії Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору найменування, вид, код, рекомендовані роздрібна та оптова ціни, строки та відсоток повернення друкованої продукції постачальника, строки оплати визначаються додатками до договору.

Зобов'язання Постачальника по наданню друкованої продукції вважаються виконаними в повному обсязі в момент підписання сторонами видаткової накладної при поступленні друкованої продукції в місце поставки (п. 3.1.1 Договору).

Згідно з п. 5.2 Договору Покупець приймає та оплачує Постачальнику поставлену продукцію по вартості, що визначена згідно прайс-листа та інших умов Договору, загальна вартість поставки вказується у видаткових накладних.

Відповідно до п. 5.3 Договору, умови оплати друкованої продукції, що поставляється за Договором, визначені та погоджені сторонами в додатках до Договору.

Крім того, сторони погодили прайс-листи на друковану продукцію за Договором (з врахуванням додаткових угод).

Додатками до Договору сторони погодили, що Покупець оплачує 100% вартості друкованої продукції, протягом строків, зазначених нижче в табличці з дати здійснення поставки продукції з коригуванням на суму повернення нереалізованих видань, яке здійснюється в тиждень що передує поточному тижню оплати:

Журнал «Круті пригоди» №7- 8/2014 і наступніПротягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток № 12 до Договору Журнал «Барбі» №8/2014 і наступніПротягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток №12 до Договору Журнал «Вінні та його друзі» №9-10/2014 і наступніПротягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток № 12 до Договору Журнал «Мій Дісней» №8/2014 і наступніПротягом 45 календарних днів від дати поставки (Додаток № 12 до Договору Журнал «Чарівна принцеса» №8/2014 і наступніПротягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток № 12 до Договору Журнал «Чарівна принцеса» СпецвипускПротягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток № 12 до Договору Журнал «Тачки» №8/2014 і наступніПротягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток № 12 до Договору Журнал «Тачки» СпецвипускПротягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток № 12 до Договору Журнал «Hot Wheels»Протягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток № 12 до Договору Журнал «Маша и медведь»Протягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток № 12 до Договору Журнал «Весела розмальовка», починаючи з №31 і наступніПротягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток №12 до Договору Журнал «Мультик»Протягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток № 12 до Договору Журнал «Monster High. Школа монстрів», починаючи з №8/2014 і наступніПротягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток №12 до Договору Журнал «Спец. Monster High. Школа монстрів»Протягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток № 12 до Договору Журнал «Лунтик», починаючи з №8/2014 і наступніПротягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток №12 до Договору Журнал «Вчимося разом», починаючи з №17 і наступніПротягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток № 12 до Договору Журнал «Чудесньїй крючок. Красиво и легко» №4/2014 та наступніПротягом 21 календарного дня від дати поставкиДодаток №5 до Договору Журнал «Все о рукоделии»Протягом 30 календарних днів від дати поставкиДодаток №10 до Договору

Журнал «Чому так буває» №1.2,3,4.5Протягом 60 календарних днів від дати поставкиДодаток № 16 до Договору Журнал «Чому так буває» №6,7,8,9,10Протягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток № 16 до Договору Журнал «Чому так буває» №11,12,13,14,15Протягом 30 календарних днів від дати поставкиДодаток № і 6 до Договору Журнал «Світ героїв» №8- 9/2014 і наступніПротягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток № 12 до Договору Журнал МультколекціяПротягом 45 календарних днів від дати поставкиДодаток № 12 до Договору

Позивачем було поставлено відповідачу товар на підставі підписаних сторонами та скріплених їх печатками видаткових накладних, що наявні в матеріалах справи, за період з 17.02.15. по 28.04.15. на загальну суму 1 408 109,07 грн.

Постійні довіреності відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.3 Договору відповідач має право повернути нереалізовані примірники друкованої продукції.

На підставі наявних в матеріалах даної справи накладних на повернення, відповідач повернув позивачу друковану продукцію за Договором на загальну суму 373 431,49 грн.

Оплачено відповідачем за поставлену друковану продукцію було 978 300,00 грн.

Щодо наданої позивачем довідки ПАТ «Креді Агріколь Банк» про те, що за період з 17.02.15. по 23.06.15. відповідачем було оплачено позивачу 38 000,00 грн., позивачем надано письмові пояснення про те, що відповідач проводив оплати за поставлену продукцію не прив'язуючись до конкретних видаткових накладних на поставку друкованої продукції та видаткових накладних на повернення, а перераховував суми з призначенням платежу: «Плата за друковану продукцію згідно Договору № 302400 від 03.09.2012» (тобто взагалі «за друковану продукцію») і сплачував суми, які вважав за потрібне, то позивач розподіляв ці оплати в хронологічному порядку здійснення поставок друкованої продукції, розподіляючи ці суми по окремим видатковим накладним на поставку, враховуючи видаткові накладні на повернення товару. Отже, із зазначених в Довідці банку оплачених відповідачем 38 000,00 грн. за поставку друкованої продукції за період 17.02.15 по 23.06.15. частину оплати, а саме 2 390,78 грн. - було розподілено в рахунок оплати за друковану продукцію, що була поставлена згідно видаткової накладної № Х-00000431 від 17.02.15. Решта коштів, а саме 35 610,00 грн. були зараховані в оплату по попереднім поставкам, які оплачені відповідачем в повному розмірі і не є предметом спору.

Спір у справі виник в зв'язку з неповною оплатою товару.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, відповідач не сплатив позивачу за товар грошові кошти в розмірі 56 377,58 грн. Строк оплати є таким, що настав.

Оскільки відповідач прийняв замовлений ним товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві його вартості, позовні про стягнення основного боргу підлягають задоволенню повністю в розмірі 56 377,58 грн., що складає борг відповідача станом на момент прийняття даного рішення.

Щодо вимог позивача про стягнення 25 183,46 грн. штрафу, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставки, пунктом 6.4 Договору сторони погодили, що прострочення Покупцем виконання грошових зобов'язань за Договором більше, ніж на п'ятнадцять календарних днів, є підставою для розірвання Договору за ініціативою Постачальника, при цьому Постачальник має право вимагати від Покупця сплати штрафу в розмірі 100% від неоплаченої суми без ПДВ.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних

Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за спірним Договором та доказів визнання пункту 6.4 Договору недійсним не подано.

При цьому судом враховано положення ст. 218 ГК України, за приписами якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу суд встановив, що він є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25 183,46 грн. штрафу.

Відповідачем не оспорено розрахунок штрафу.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірс» (04073, м. Київ, площа Дружби Народів, б. 2-А; ідентифікаційний код 30045611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіпресс Холдінг Лімітед» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, б. 5, корпус 10-А; ідентифікаційний код 32553983) 56 377 (п'ятдесят шість тисяч триста сімдесят сім) грн. 58 коп. - основного боргу, 25 183 (двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят три) грн. 46 коп. - штрафу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.07.15.

Суддя Т.М. Ващенко