Рішення

від 20.07.2015 по справі 910/13630/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015Справа №910/13630/15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Садко"

про неналежне виконання та стягнення 14 285,06 грн.

Представники сторін:

від позивача: Клименко Н.С. - представник за довіреністю № 179/10 від 03.09.2014 року;

від відповідача: Шкляревська Л.М. - представник за довіреністю б/н від 16.06.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до товариства з обмеженою відповідальністю «Садко» про неналежне виконання та стягнення 14 285,06 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.04.2014 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Садко» укладено договір №53-129-01-14-00084.

Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо поставки продукції, згідно умов договору поставки.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 14 285,06 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.06.2015 року.

В судовому засідання 16.06.2015 року представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача не заперечував проти даного клопотання.

Представники позивача виконали вимоги ухвали суду від 29.05.2015 року.

В судовому засіданні оголошено перерву до 20.07.2015 року.

17.07.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

04.04.2014 року між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Садко» (постачальник) укладено договір поставки №53-129-01-14-00084.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити зварювальні матеріали виродбицтва ТОВ «Фрунзе-Електрод» та ТОВ «еком-Плюс», Україна для потреб ВП РАЕС, ВП ХАЕС, ВП ЮУАЕС ДП НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийнята і оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікаціях (далі - «специфікації»), які є невід'ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р., а в частині оплати за поставлену продукцію, до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором, договір діє до закінчення терміну дії гарантії на продукцію (п.10.1 договору).

Згідно з п.10.3 договору, закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору, та виконання діючих зобов'язань.

Сума договору складає 1 135 065,05 грн., у тому числі ПДВ 20% - 189 177,51 грн. (п.3.1 договору).

Ціна за кожну одиницю продукції встановлена в національній валюті України і зазначена в специфікаціях (п.3.2 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що поставка продукції згідно специфікацій здійснюється залізничним чи автомобільним транспортом на умовах DDP - ВП АЕС (ВП СГ) ДП НАЕК «Енергоатом» (далі - «вантажоодержувач») згідно Інкотермс 2000. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється.

Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача (п.5.4 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, строк поставки продукції зазначений в специфікаціях. Допускається дострокова поставка та поставка партіями.

Так, сторонами підписано дві специфікації до договору, а саме:

- № 1 на загальну суму 367 077,60 грн.;

- № 2 на загальну суму 679 081,07 грн.;

- №3 на загальну суму 88 906,48 грн.

Відповідно до вищезазначених специфікацій строком поставки є: протягом 60 днів з дати укладання договору.

Оскільки, договір поставки укладено 04.04.2014 року, то останнім днем поставки є 03.06.2014 року.

29.05.2014 року керуючись ст.. 651, 653, 654 ЦК України, ст.. 188 ГК України, п.5 ч.5 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», п.3.4 Розділу ІІІ договору від 04.04.2014 №53-129-01-14-00084 та враховуючи лист постачальника від 28.05.2014 року №28-3/05, сторонами укладено додаткову угоду №1 відповідно до якої сторонами змінили умови договору, а саме: змінили в бік зменшення ціну за одиницю на дріт зварювальний св.. 04Х19Н11М3 ф 2,0 мм згідно п.16 специфікації №2 до рівня 129,11 грн. без ПДВ.

Та, виклали п.3.1 договору у наступній редакції: сума договору складає 1 133 165,69 грн., у тому числі ПДВ 20% - 188 860,95 грн.

З матеріалів справа вбачається, що поставка товару відбулася з простроченням, а саме:

- 11.06.2014 року, відповідно до видаткової накладної №РН-022 від 11.06.2014 року на суму 20 141,16 грн., видаткової накладної №РН-024 від 11.06.2014 року на суму 16 867,80 грн.;

- 04.07.2014 року, відповідно до видаткової накладної №РН-030 від 04.07.2014 року на суму 8 056,08 грн., видаткової накладної №РН-029 від 04.07.2014 року на суму 14 981,86 грн., видаткової накладної №РН-032 від 04.07.2014 року на суму 60 724,08 грн., видаткової накладної №РН-027 від 04.07.2014 року на суму 10 973,04 грн., видаткової накладної №РН-028 від 04.07.2014 року на суму 34 765,12 грн.;

- 10.07.2014 року, відповідно до видаткової накладної №РН-031 від 10.07.2014 року на суму 60 724,08 грн.;

- від 30.07.2014 року, відповідно до видаткової накладної №РН-033 від 30.07.2014 року на суму 10 845,24 грн.;

- від 11.08.2014 року, відповідно до видаткової накладної №РН-034 від 11.08.2014 року на суму 16 938,46 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову та зазначає, що ним отримавши від постачальників листи про затримку в постачанні одразу ж звернувся до позивача із проханням перенести строки постачання. Від позивача були отримані листи, якими строки постачання товару були перенесені. Та, в матеріалах справи відсутні докази того, що незначне, дозволене перенесення строків постачання електродів призвело до негативних наслідків та стало причиною затримки ремонту.

Проте, з вищезазначеним твердження відповідача суд не погоджується та зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів, ТОВ «Садко» отримало повідомлення від постачальників про затримку в постачанні, що підтверджується листом вих. №1126 від 23.05.2014 року.

Та, в свою чергу відповідач листом №28-2/05 від 28.05.2014 року повідомив позивача про неможливість партнерів-виробників вчасно виконати поставку деяких зварювальних матеріалів та просив перенести кінцеві строки поставки по договору №53-129-01-14-00084 від 04.04.2014 року.

Листом №5272/41 від 03.06.2014 року позивач звернувся до своїх підрозділів щодо перенесення встановленого терміну поставки продукції до 04.07.2014 року. У відповідь листами підрозділи погодили перенесення терміну поставки товару до 04.07.2014 року.

З вищезазначених листів переписки позивача з підрозділами вбачається, що це їх внутрішня переписка.

Відповідно до ч. 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Частиною 1 статті 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Так, відповідно до п.12.1 договору специфікації, додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу за умови укладання їх у письмовій формі, підписання їх повноважними особами і скріплення печатками обох сторін .

Оскільки, в матеріалах справи відсутня додаткова угода чи зміни до специфікацій щодо строків поставки товарів, тому суд вважає, що сторонами не погоджено належним чином у відповідності до законодавства та умов договору терміни перенесення поставки.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань по договору, позивач відповідно до п.7.2 договору нарахував позивачу пеню в розмірі 8 089,51 грн. та штраф в розмірі 6 195,55 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 договору, за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Абзацом 3 ч.2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення , а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до абз. 2 п.2.1 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року, застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.2 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17 грудня 2013 року, господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 8 089,51 грн. та штрафу в розмірі 6 195,55 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Садко" (04080, місто Київ, вулиця Фрунзе, будинок 53, код ЄДРПОУ 31752418) на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) пеню в розмірі 8 089 (вісім тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 51 коп. штраф в розмірі 6 195 (шість тисяч сто дев'яносто п'ять) грн. 55 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 23.07.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий