Рішення

від 09.07.2015 по справі 910/15641/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2015Справа №910/15641/15

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/15641/15

за позовом державної акціонерної холдингової компанії «Артем»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Клімат»;

про стягнення 7796,62 грн.

Представники сторін:

від позивача: Манірко В.М., довіреність № 18-2782 від 03.11.2014р.;

Літвін Я.А., довіреність № 18-871 від 14.04.2015р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулась державна акціонерна холдингова компанія «Артем» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Клімат» (надалі - відповідач) про стягнення 7796,62 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди № 27ВА-12 від 15.09.2012р. у період з грудня 2014 року по квітень 2015 року не розрахувався за оренду приміщення, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 5667,82 грн., за прострочення сплати якої позивачем додатково нараховані пеня в сумі 887,60 грн., інфляційні втрати - 1193,27 грн. та 3% річних у сумі 47,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2015р. порушено провадження у справі № 910/15641/15 та призначено її розгляд на 09.07.2015р.

08.07.2015р. через загальний відділ господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 2451,79 грн., пеню - 887,60 грн., інфляційні - 1193,27 грн. та 3% річних - 47,93 грн., всього: 4580,59 грн.

Отже, враховуючи приписи ст. 55 ГПК України, позивачем на день розгляду справи визначено ціну позову в розмірі 4580,59 грн.

Присутніми в судовому засіданні 09.17.2015р. представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 18.06.2015р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, суду не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 18.06.2015р. була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.Місцезнаходження відповідача за адресою, зазначеною в позовній заяві підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.09.2012р. між позивачем (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) було укладено Договір оренди № 27/ВА-12.

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, яке знаходиться на балансі орендодавця за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, корпус 35, поверх 5, загальною площею 14,2 кв.м. для розміщення офісу.

Згідно з п.2.1. договору, орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору та акта приймання-передавання майна.

У п. 11.1. визначено, що договір діє з 15 вересня 2012 ро до 15 серпня 2015 р., строком 2 роки 11 місяців.

На виконання умов договору сторони 15.09.2012р. підписали акт приймання-передачі майна в оренду, яким засвідчили факт передачі позивачем відповідачу в оренду в належному технічному стані нежиле приміщення, яке знаходиться на балансі орендодавця за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, корпус 35, поверх 5, площею 14,2 кв.м.

Як вбачається з наданих суду доказів, 01.05.2015р. позивач в односторонньому порядку склав акт повернення-приймання майна з оренди, яким зафіксував звільнення відповідачем нежилого приміщення площею 14,2 кв.м, розташоване на 5-му поверсі, корпусу 35 по вул. Мельникова, 2/10 у м. Києві.

Таким чином, відповідач, звільнивши орендоване приміщення, фактично в односторонньому порядку розірвав Договір оренди № 27/ВА-12 від 15.09.2012р.

Проте, під час користування приміщенням у відповідача виникла заборгованість по орендній платі, яка станом на день вирішення спору становить 2451,79 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786, і складає 852,00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 3.2. договору, орендна плата перераховується орендарем орендодавцю не пізніше останнього числа поточного місяця на підставі рахунку орендодавця. Сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати на індекс інфляції за поточний місяць.

В разі несплати, несвоєчасної або часткової сплати орендної плати орендодавцеь сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з першого дня місяця наступного за поточним (п. 3.4. договору).

Отже, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за березень-квітень 2015 року та інфляційних втрат, 3% річних, пені, які нараховані на заборгованість, що виникла у період з грудня 2014 року по квітень 2015 року.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

При цьому, приписами ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів його господарської діяльності. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду судом спору по суті відповідач не спростував факт користування орендованим майном, а також існування заборгованості по орендній платі в сумі 2451,79 грн., доказів оплати суми боргу не надав.

Отже, виходячи з вищенаведених обставин, суд визнає правомірним стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 2451,79 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 887,60 грн., інфляційні - 1193,27 грн. та 3% річних у сумі 47,93 грн., які нараховані на суму боргу в розмірі 5667,82 грн., що виникла у період з грудня 2014 року по квітень 2015 року.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до п. 3.4. договору, В разі несплати, несвоєчасної або часткової сплати орендної плати орендодавцеь сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з першого дня місяця наступного за поточним.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 887,60 грн., згідно з розрахунком, наданим позивачем, який є арифметично вірним.

Крім того статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних ґрунтуються на законі, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 1193,27 грн. та 3% річних - 47,93 грн підлягають задоволенню, згідно розрахунків позивача, які є арифметично вірними.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, відтак підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Клімат» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, офіс 505; код ЄДРПОУ 38404680) на користь державної акціонерної холдингової компанії «Артем» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; код ЄДРПОУ 14307699) заборгованість у сумі 2451,79 грн., пеню - 887,60 грн., інфляційні - 1193,27 грн., 3% річних - 47,93 грн. та витрати по сплаті судового збору - 1827,00 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.07.2015р.

Суддя А.І. Привалов