Рішення

від 07.07.2015 по справі 911/1810/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р. Справа № 911/1810/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостач ЮА», м.Рогатин, Івано-Франківська область

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», м.Бровари

про стягнення 464924,88 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Чебачева О.О.

Від відповідача: Жадобін В.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостач ЮА» (далі - позивач) до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - відповідач) про стягнення 464924,88 грн.

Провадження у справі №911/1810/15 порушено відповідно до ухвали суду від 27.04.2015 року та призначено справу до розгляду на 12.05.2015 року.

06.05.2015 року до господарського суду від відповідача у справі надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 12.05.2015 року.

08.05.2015 року до господарського суду від позивача у справі надійшла телеграма про відкладення розгляду справи. У зв'язку з чим, в судовому засіданні 12.05.2015 року розгляд справи відкладався на 16.06.2015 року.

18.05.2015 року до господарського суду від позивача у справі надійшли доповнення до позовної заяви, в яких позивач, у зв'язку із частковою оплатою відповідачем суми боргу, просив суд стягнути з відповідача 211510,57 грн. - основного боргу; 131587,08 - інфляційних; 5662,15 грн. - 3% річних, 62479,91 грн. - пені, що загалом складає 411239,71 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.06.2015 року подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 16.06.2015 року продовжено строк розгляду спору до 09.07.2015 року. Розгляд справи відкладався до 30.06.2015 року.

В судовому засіданні 30.06.2015 року оголошувалась перерва до 07.07.2015 року.

В ході розгляду спору позивач подав пояснення на відзив, вяких уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 180510,57 грн. основного боргу, 131 587,08 грн. інфляційних, 5662,15 грн. 3% річних та 62 479,91 грн. пені. Також в судовому засіданні 07.07.2015 року суду було надано підписаний сторонами Акт звірки саном на 18.06.2015 року.

Відповідач в судовому засіданні 07.07.2015 року по суті позовні вимоги не заперечував та не спростував в обсязі, погодженому в акті звірки розрахунків. Подав заяву про зменшення неустойки в порядку ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим, що на момент вирішення спору сума основного боргу є меншої від нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 24.10.2014 року між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» та ТОВ «АГРОПОСТАЧ ЮА» був укладений Договір № 11-14-15 поставки зернових культур (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник (ТОВ «АГРОПОСТАЧ ЮА») зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставляти у період 2014 року зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх переробки, субпродукти, тощо (Продукція), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити Продукцію.

Пункт 1.2. Договору вказує, що загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її дольове співвідношення за видами та кількістю визначається додатковими угодами до цього Договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно Додаткової угоди № 1 до Договору поставки зернових культур № 11-14-15 від 24.10.2014 року Сторони погодили поставку пшениці в кількості 600 тонн по ціні 2350 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору Постачальник здійснив поставку 411,77 тонн згідно видаткових накладних №РН-0000048 від 28.10.2014 року; №РН-0000049 від 28.10.2014 року; №РН- 0000050 від 28.10.2014 року; №РН-0000051 від 29.10.2014 року; №РН-0000052 від 29.10.2014 року; №РН-0000053 від 30.10.2014 року; №РН-0000054 від 30.10.2014 року; №РН-0000055 від 31.10.2014 року; №РН-0000056 від 31.10.2014 року; №РН-0000057 від 04.11.2014 року; РН-0000058 від 05.11.2014 року; РН-0000059 від 05.11.2014 року.

Загальна сума поставки згідно вищезазначених накладних становить 967 659,50 грн.

Факт поставки Продукції підтверджується вищенаведеними видатковими накладними, податковими накладними № 78 від 05.11.2014 року, № 77 від 05.11.2014 року, № 76 від 04.11.2014 року, № 75 від 31.10.2014 року, № 74 від 31.10.2014 року, № 73 від 30.10.2014 року, № 72 від 30.10.2014 року, № 71 від 29.10.2014 року, № 70 від 29.10.2014 року, № 69 від 28.10.2014 року, № 68 від 28.10.2014 року, № 67 від 28.10.2014 року, товарно-транспортними накладними № 03\11 від 05.11.2014 року, № 02\11 від 05.11.2014 року, № 01\11 від 04.11.2014 року, № 09\10 від 31.10.2014 року, № 08\10 від 31.10.2014 року, № 07\10 від 30.10.2014 року, № 06\10 від 30.10.2014 року, № 05\10 від 29 .10.2014 року, № 04\10 від 29.10.2014 року, № 03\10 від 28.10.2014 року, № 02\10 від 28.10.2014 року, № 01\10 від 28.10.2014 року, довіреністю № 000187 від 28.10.2014 року.

Всі видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відбитками печаток обох сторін, що підтверджує факт вчинення господарської операції з поставки товару.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 року №01- 06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права» підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За період з 28.10.2014 року по 11.03.2015 року відповідачем було оплачено 621 148,93 грн., решта заборгованості в сумі 346 510,57 грн. залишилась несплаченою на момент звернення до суду.

Позивач зазначив, що в період січня - лютого 2015 року відповідачу направлялись претензія та лист-вимога про сплату боргу. У відповіді на претензію від 20.01.2015 року відповідачем визнавалась сума боргу.

Пунктом 5.2. Договору передбачено оплату Продукції на умовах відстрочення платежу - протягом 25 банківських днів з моменту отримання продукції на склад Покупця при умові дотримання всіх передбачених п. 4.7. даного Договору.

У зв'язку з порушенням відповідачем термінів оплати отриманої Продукції, позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача крім суми боргу346 510,57 грн., також 64 156,91 грн. інфляційних, 4 974,81 грн. 3% річних та 49 282,59 грн. пені.

В ході розгляду спору позивач подав заяву про доповнення позовних вимог, в якій збільшив позовні вимоги у зв'язку з донарахуванням інфляційних збитків до 131 587,08 грн., 3 % річних до 5662,15 грн. та пені до 62 479,91 грн., відповідні коригування позовних вимог здійснені позивачем у зв'язку з за період розгляду спору в суді та врахуванням зменшення суми боргу до 211510,57 грн.

В судовому засіданні 07.07.2015 року суду було надано Акт звірки розрахунків станом на 18.06.2015 року, підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, за яким основна заборгованість складає 180510,57 грн., що визнавалось відповідачем.

В поясненнях на відзив відповідача позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 180510,57 грн. основного боргу, 131 587,08 грн. інфляційних, 5662,15 грн. 3% річних та 62 479,91 грн. пені, які нараховувались на фактичні суми заборгованості, які існували у відповідні період прострочення.

Відповідач проведені нарахування по суті не заперечував та не спростував, заявив про зменшення неустойки в порядку ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України у зв'язку з тим, що на момент вирішення спору сума основного боргу є меншої від нарахованих штрафних санкцій.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями ви знаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання госпо дарського зобов'язання.

Відповідно до п. З ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи від сотків вказаної вартості.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Пунктом 7.6. Договору передбачено, що за прострочення платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені, річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суд України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір неустойки, у вигляді пені на 30%, і при такому розмірі пені загальна сума нарахованих штрафних санкцій не буде перевищувати існуючу суму боргу.

Таким чином, 30% заявленої до стягнення пені складає 18743,97 грн., відтак з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 43735,94 грн.

При цьому, нараховані позивачем 3% річних та інфляційні, які відповідають фактичним обставинам справи, не підпадають під визначення неустойки, тому їх зменшення не передбачено.

Стягнення 70% від заявленої в позові неустойки та задоволення позовних вимог в частині річних та інфляційних (які не відносяться до неустойки і не підлягають зменшенню) суд вважає достатнім для забезпечення права позивача на компенсацію за затримку відповідачем оплати.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 180510,57 грн. основного боргу, 131 587,08 грн. інфляційних, 5662,15 грн. 3% річних та 43735,94 грн. пені.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року № 7 у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Згідно абз. 3 п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в повному обсязі, виходячи з уточненої (зменшеної суми позову 380239,71 грн.), що складає 7604,79 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» (07400, Київська обл. м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, фактична адреса: 01001 м. Київ, вулиця Б.Грінченка, 1, код 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропостач ЮА» (77000, Івано-Франківська область, м. Рогатин, вул. Галицька, 52, код 38521644) 180510,57 грн. основного боргу, 131 587,08 грн. інфляційних, 5662,15 грн. 3% річних, 43735,94 грн. пені та 7604,79 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 23.07.2015 року