Рішення

від 20.07.2015 по справі 914/1672/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015 р. Справа№ 914/1672/15

За позовом: Державного екологічного підприємства «Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів «Геолекспертиза», м.Київ

До відповідача: Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м.Дрогобич

Про стягнення 26 756, 03 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача : не з'явився

від відповідача : Федис Л.І. - представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Суть спору: Подано позов Державного екологічного підприємства «Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів «Геолекспертиза» до Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області про стягнення 26 756, 03 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2015 р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 15.06.2015 р.

Причини та мотиви відкладення розгляду справи було викладено в попередніх ухвалах господарського суду Львівської області.

Позивач в судове засідання 20.07.2015 року не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.07.2015 року суму основного боргу визнав та просив зменшити суму штрафних санкцій з підстав зазначених у поданому відзиві та наданих поясненнях.

В судовому засіданні 20.07.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

17.01.2014 року між Комунальним підприємством «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (надалі Замовник) та Державним геологічним підприємством «Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів «Геолекспертиза» (надалі Виконавець) укладено договір про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування № М-21/1.

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов'язується виконати для Замовника, а Замовник прийняти й оплатити роботи з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування відповідно до умов цього Договору.

Виконавцем повністю виконано свої договірні зобов'язання, а Замовником прийнято без зауважень, що підтверджується долученим актом виконаних робіт № М-21/1-2 від 09.07.2014 року, пропечатаним та підписаним повноважними представниками сторін.

Згідно до п. 5.2 Договору, Замовник перераховує Виконавцю попередню оплату у розмірі 100 % від вартості робіт за фактури Виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання рахунку - фактури.

Однак, свої договірні зобов'язання Замовник не виконав заборгувавши позивачу 17 235,14 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 518,47 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7091,45 грн. Крім цього, відповідно п. 6.2 Договору та ст. 229 ГПК України, позивачем нарахована пеня у розмірі 1 910,97 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору про проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування № М-21/1, позивачем виконано свої договірні зобов'язання на загальну суму 17 235,14 грн., даний факт підтверджується долученим актом виконаних робіт № М-21/1-2 від 09.07.2014 року, який підписаний та скріплений мокрими печатками сторін.

Відповідно до п. 5.2 Договору, Замовник перераховує Виконавцю попередню оплату у розмірі 100 % від вартості робіт за фактури Виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання рахунку - фактури.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, заборгувавши позивачу 17 235,14 грн. за виконані роботи. Дана заборгованість не заперечується і відповідачем про що він зазначає у наданих поясненнях та відзиві на позовну заяву, які подані останнім до суду.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відзиву та наданих пояснень відповідач просить врахувати ступінь виконання зобов'язання, а саме проплату за перший квартал 2014 року, споживачами послуг є населення, яке заборгувало відповідачу більше 4 млн. грн., майновий стан відповідача, відсутність надмірно великих збитків позивача та зменшити розмір штрафних нарахувань, що підлягають до стягнення.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 3 ст.83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3 статті 551 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом п. 7 оглядового листа Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено зменшення пені, яка підлягає до стягнення зі сторони, що порушила зобов'язання за рішенням суду.

Отже, виходячи з конституційного принципу рівності учасників судового процесу, такими випадками можуть бути обставини, пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання з вини обох сторін, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, а також якщо згідно з умовами договору він повинен був вжити заходів щодо зменшення збитків і не зробив цього.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за доцільне зменшити розмір нарахувань штрафних санкцій до 10 %.

Згідно п. 6.2 Договору, у разі несвоєчасного перерахування попередньої оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання своїх зобов'язань з оплати.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, позивачем нарахована пеня за період з 20.04.2014 року по 19.10.2014 року в розмірі 1 910,97 грн. Суд провівши перерахунок нарахувань встановив, що пеня за вище вказаний період складає 1 910,97 грн., однак, у зв'язку з задоволенням клопотанням відповідача суд зменшив розмір пені та стягує на користь позивача пеню в розмірі 191,10 грн.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем за період 01 травня 2014 року по 31 березень 2015 року нараховані інфляційні втрати в розмірі 7 091,45 грн. та за період 20.04.2014 року по 20.04.2015 року нараховані три відсотки річних в розмірі 518,47 грн. Згідно проведеного судом перерахунку за вказані періоди інфляційні втрати та три відсотки річних позивачем вірно нараховані та підлягають до стягнення в межах заявлених позовних вимог на користь позивача.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів оплати боргу з пред'явленням платіжних доручень станом на день розгляду справи не подав, а відтак суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11, код ЄДРПОУ 03348910) на користь Державного геологічного підприємства «Державна комісія з експертизи геологічних проектів та кошторисів «Геолекспертиза» (01133, м. Київ, вул. Кутузова, будинок 18/7, кімната 901, код ЄДРПОУ 16394030) - 17 235,14 грн. - основного боргу, 7 091,45 грн. грн. - інфляційних втрат, 518,47 грн. грн. - трьох відсотків річних, 191,10 грн. - пені та 1 827,00 грн. - судового збору.

3. В рештій частині позовних вимог - відмовити.

4. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.07.2015 року.

Суддя Березяк Н.Є.