Рішення

від 20.07.2015 по справі 914/1713/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015 р. Справа№ 914/1713/15

За позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Варол», м. Львів

про звільнення орендованого майна та стягнення неустойки в сумі 63 994,21грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: Безушко О.І. - представник за довіреністю № 6704 від 29.12.2014р.

Від відповідача: не з`явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова подано позов до Приватного підприємства «Варол» про звільнення орендованого майна та стягнення неустойки в сумі 63 994,21 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.05.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 17.06.2015р., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали поштівок - в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 17.06.2015р. розгляд справи відкладено на 06.07.2015р., а 06.07.2015р. на 13.07.2015р., а 13.07.2015р. на 20.07.2015р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору оренди № 29/2011/КЕВ від 01.08.2011р. не повернув позивачу орендоване майно, внаслідок чого відповідачу нарахована неустойка у розмірі 63 994,21 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити повністю. Просить долучити до матеріалів справи копії виписок про оплату коштів відповідачем.

Відповідач в черговий раз у судове засідання явку повноважого представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін присутніх в судовому засіданні, оцінивши наявні докази судом встановлено таке.

11.08.2011р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (орендодавець, позивач у справі) та Приватним підприємством «Варол» (орендар, відповідач у справі) укладено Договір оренди № 29/2011/КЕВ нерухомого військового майна, розташованого у Львівському гарнізоні за адресою: Львівська, обл., вул. Княгині Ольги, 5/104, військове містечко № 1, буд. № 104 (надалі - Договір оренди).

Вказаний Договір оренди укладений строком на 2-а роки 364 дні, що дії з 01.08.2011р. до 30.07.2014р.включно (п.10.1. Договору оренди).

12.05.2014р. з метою продовження Договору оренди відповідачем подало позивачу заяву з проханням продовжити дію вказаного Договору оренди.

Листами від 09.07.2014р. № 2974, від 16.07.2014р., від 01.08.2014р. № 3855, від 27.08.2014р. № 4170 позивачем повідомлено орендаря про припинення дії Договору оренди внаслідок закінчення строку на який його було укладено та про необхідність звільнення орендованих приміщень і поверненні я майна за актом приймання - передачі до КЕВ м. Львова. При прийнятті такого рішення було враховано неналежне оформлення звіту про експертну оцінку, що унеможливлювало подальше продовження дії Договору оренди .

Також враховано, що рішенням господарського суду Львівської області від 02.02.2014 року у справі № 914/2908/14 за позовом ПП «Варол» до КЕВ м. Львова про зобов'язання продовжити Договір оренди № 29/2011/КЕВ від 11.08.2011р. у позові відмовлено. Дане рішення постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015р. залишено без змін. Судовими рішення встановлено, що Договір оренди №29/2011/КЕВ від 11.08.2011р. нерухомого військового майна припинив свою дію 30.07.2014р.

Дане рішення набрало законної сили, а тому в силу ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) мають преюдиційне значення в даній справі та не підлягає доказуванню.

Так, відповідно до п.10.7 Договору оренди, чинність Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 10.9. Договору оренди у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом 3-х робочих днів повертається орендарем орендодавцю. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання - передачі про повернення майна покладається на орендаря (п.10.10. Договору оренди).

Відповідно до п.10.11. Договору оренди якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець вимагає від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної оренди плати за користування майном за час прострочення.

За неналежне виконання умов Договору оренди позивач просить зобов'язати відповідача звільнити та передати за актом приймання - передачі орендоване майно та сплатити неустойку у розмірі 63 994,21 грн.

Доказів повернення відповідачем позивачу майна за Договором оренди станом на час розгляду справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Доказів повної або часткової оплати заборгованості сторонами не подано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 2 ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Приписами ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено,у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно зі ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 10.9. Договору оренди у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом 3-х робочих днів повертається орендарем орендодавцю. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання - передачі про повернення майна покладається на орендаря (п.10.10. Договору оренди).

30.07.2014р. чинність Договору оренди №29/2011/КЕВ від 11.08.2011р припинилася в наслідок закінчення строку, на який його було укладено, що встановлено судовими рішення у справі № 914/2908/14, а саме: рішенням господарського суду Львівської області від 02.02.2014 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015р.

В силу ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), мають преюдиційне значення в даній справі та не підлягає доказуванню.

Належних та допустимих доказів неможливості повернення майна відповідачем не надано, а судом не встановлено. Доказів повернення відповідачем позивачу майна згідно Договору оренди станом на час розгляду справи суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином, позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити та передати за актом приймання - передачі орендоване майно у зв'язку із припиненням Договору оренди є документально та нормативно обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до п.10.11. Договору оренди якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець вимагає від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної оренди плати за користування майном за час прострочення.

Відповідно п. 5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як встановлено судом, орендар протягом трьох робочих днів після припинення дії Договору оренди (п. 10.9. Договору оренди) зобов'язаний був повернути орендована майно, оскільки орендарем не повернуто майно у встановлений термін, то орендодавцем орендарю нараховується неустойка згідно виставлених рахунків (копії в матеріалах справи), право на яку виникає як встановлено судом з 05.08.2014р., а не з 31.07.2014р. як зазначено позивачем (30.07.2014р. - договір припинив свою дію; три робочих дні: 31.07.2014р. четвер, 01.08.2014р. п'ятниця, 04.08.2014р. понеділок). в порядку ст. 785 ЦК України.

З врахуванням вище наведеного, суд здійснивши перерахунок нарахованої неустойки з 05.08.2014р. по 31.03.2015р., з врахуванням часткових оплат відповідачем згідно виставлених рахунків, що підтверджується розрахунком заборгованості та банківськими виписками, поданими позивачем, приходить до висновку, що стягнення підлягає неустойка в сумі 62 199,47 грн., а в частині стягнення 1 794,74 грн. неустойки відмовити.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» (надалі - Закон).

Відповідно до підпункту 1 та підпункту 2 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат та позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п.2.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Відповідно до п.2.11 Постанови Пленуму ВСГУ №7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Крім цього, суд зазначає, що позивачем за подання позову сплачено судовий збір в сумі 1 827,00 грн. за вимогу майнового характеру (платіжне доручення № 2338 від 16.12.2014р.). Однак за вимогу немайнового характеру сплачено 1 609,50 грн. (платіжне доручення № 2411 від 21.12.2012р.) замість належних до сплати 1 218,00 грн.

В силу положень пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України КЕВ м. Львова зайво сплаченого судового збору в розмірі 391,50 грн. згідно платіжного доручення № 2411 від 21.12.2012р., у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Зобов'язати боржника: Приватне підприємство «Варол» (79044, Львівська область, м. Львів, вул. Кн. Ольги, буд. 5; ідентифікаційний код 37693484) звільнити та повернути за актом приймання - передачі стягувачу: Квартирно - експлуатаційному відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2; ідентифікаційний код 07638027) нежитлові приміщення площею 316,2 кв.м. будівлі № 104 військового містечка №1 за адресою: Львівська, обл., вул. Княгині Ольги, 5/104.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Варол» (79044, Львівська область, м. Львів, вул. Кн. Ольги, буд. 5; ідентифікаційний код 37693484) на користь Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2; ідентифікаційний код 07638027) 62 199,47 грн. неустойки та 3 045,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

4. В частині стягнення 1 794,74 грн. неустойки - відмовити.

5. Повернути Квартирно - експлуатаційному відділу м. Львова (79007, м.Львів, вул. Батуринська, 2; код ЄДРПОУ 07638027) з Державного бюджету України 391,50 грн. судового збору сплачено згідно платіжного доручення № 2411 від 21.12.2012р.

6. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.07.2015 року.

Суддя Коссак С.М.