Рішення

від 20.07.2015 по справі 914/1466/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015 р. Справа№ 914/1466/15

За позовом: Приватного підприємства «Вест-Агросоюз», с. Суховоля, Городоцький район, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД", м.Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 31883, 59 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі М. Потикевич

Представники:

Від позивача: Вихованський К.В., Єдинак О.О.

Від відповідача: Чернєйкіна О. О.

Суть спору:

Позовну заяву подано Приватним підприємством «Вест-Агросоюз», с. Суховоля, Городоцький район, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД", м. Львів про стягнення заборгованості в розмірі 31883, 59 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.05.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні на 21.05.2015р.

21.05.2015р. та 07.07.2015р. в судових засіданнях оголошувалась перерва, про що представники сторін були повідомлені під розписку.

Ухвалою суду від 07.07.2015р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14.07.2015р.

В судовому засіданні 14.07.2015р. оголошувалась перерва, про що представники сторін були повідомлені під розписку.

20.07.2015р. представники позивача в судове засідання з'явились, через канцелярію господарського суду подали заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просять стягнути з відповідача 29446, 47 грн., з яких 19919, 19 грн. - основний борг з врахуванням індексу інфляції, 2481,67 грн. - сума за користування чужими коштами, 224, 27 грн. - 3% річних та 6821, 64 грн. - моральна шкода. Позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві та письмових поясненнях від 07.07.2015р. Позов просять задоволити відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, 16.07.2015р. через канцелярію суду подав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву з контррозрахунком відсотків за користування чужими коштами. Крім того, представник відповідача в судовому засіданні 20.07.2015р. визнав усно суму основного боргу та відсотки за користування чужими коштами, згідно заяви про зменшення позовних вимог, проти решти позовних вимог заперечив.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством «Вест-Агросоюз» (позивач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртранс ЛТД» (відповідач - у справі) було укладено договір про транспортне експедирування ТЕ-001056 від 14.08.2014р. та договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів № МО-ООЮ56 від 14.08.2014р., в яких ПП «Вест-Агросоюз» виступає замовником, а ТзОВ «Укртранс ЛТД» - експедитором, виконавцем.

Згідно п. 1.1. договору ТЕ-001056 замовник замовляє, а експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок замовника протягом строку дії даного договору організувати виконання визначених даним договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів замовника автомобільним транспортом по території України та інших держав.

Відповідно до п.1.1 договору № МО-ООЮ56 виконавець взяв на себе зобов'язання за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Львівській митниці Міндоходів, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника, послуги.

Наведені вище договори пов'язані між собою сторонами та спільною метою, що полягає в забезпеченні перевезення та митного оформлення вантажу замовника з с.м.т. Теофіполя Хмельницької області до м. Лешно Республіка Польща.

Для здійснення оплати за надані транспортно-експедиційні послуги за договором ТЕ-001056 від 14.08.2014р та послуги по декларуванню та митному оформленню товарів за договором № МО-ООЮ56 від 14.08.2014р., відповідач направив позивачу рахунки на оплату, а саме, рахунок № 442 від 14.08.2014р. на суму 12243, 23 грн. та № 448 від 19.08.2014р. на суму 1400,00 грн.

Позивач помилково двічі перерахував кошти згідно виставлених рахунків, що підтверджується платіжними дорученнями № 82 від 03.09.2014р. на суму 12243, 28 грн., № 83 від 03.09.2014р. на суму 1400,00 грн., а також № 85 від 04.09.2014р. на суму 12243,28 грн. та № 86 від 04.09.2014р. на суму 1400,00 грн. (копії в матеріалах справи).

Внаслідок цього, директор приватного підприємства «Вест-Агросоюз» звертався до відповідача із заявами про повернення коштів №15 від 04.09.2014р. та №19 від 15.10.2014р., згідно яких, просив повернути помилково перераховані кошти в сумі 12243,28 грн. та 1400,00 грн. Однак, такі заяви були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 6 Указу Президента України №227/95 від 16.03.1995р. «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Відтак, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів у розмірі 13643, 28 грн.

Правовою підставою для повернення коштів позивач зазначає положення ст.1212 ЦК України про набуття майна без достатньої правової підстави.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Вказаною нормою передбачено, зокрема, що обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для його виникнення: 1) факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього підстав.

На підставі вищезазначеного, враховуючи факт помилкового перерахування грошових коштів позивача та визнання його відповідачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про повернення помилково перерахованих коштів у розмірі 13643, 28 грн. обґрунтована матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 ЦК України).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В силу ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог від 20.07.2015р., на підставі ст.ст. 536, 1214 ЦК України та з урахуванням ч. 6 ст. 231 ГК України, позивачем правомірно нараховані відповідачу проценти за користування чужими коштами в розмірі 2481,67 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 625 та ст. 1214 ЦК України, просить стягнути з відповідача інфляцію та 3% річних, які, згідно заяви про зменшення позовних вимог від 20.07.2015р., становлять відповідно 6275, 91 грн. та 224, 27 грн.

Проте, згідно п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Суд звертає увагу позивача на те що, на помилково перераховані кошти не можуть нараховуватись проценти річних та збитки від інфляції, оскільки такі кошти не можна вважати боргом, який виник внаслідок невиконання умов договору.

Враховуючи приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14, суд дійшов висновку, що нарахована позивачем інфляція в розмірі 6275, 91 грн. та 3% річних на суму 224, 27 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, згідно позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду, яку оцінює в 50% від суми неповернутих коштів, у розмірі 6821, 64 грн.

Як випливає з обґрунтування позовних вимог, основні моральні страждання позивача пов'язані із приниженням ділової репутації перед вітчизняними та зарубіжними партнерами, оскільки позивач не зміг своєчасно провести розрахунки з останніми внаслідок неповернення помилково перерахованих коштів відповідачем.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, обов'язковому з'ясуванню підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, належних доказів наявності передбачених законом підстав для відшкодування моральної шкоди, зокрема, факту її заподіяння у заявленому розмірі протиправною поведінкою відповідача, тощо, суду надано не було. Враховуючи наведене, вимога позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 6821, 64 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4 3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин, дослідивши подані докази в їх сукупності та враховуючи визнання відповідачем помилкового перерахування коштів, суд дійшов висновку про те що, позовні вимоги підлягають до задоволення частково у відповідності до заяви про зменшення позовних вимог.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 11, 23, 536, 1212, 1214 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. ст. 4-3, 32, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранс ЛТД", м. Львів, проспект Червоної Калини, 121/13 (код ЄДРПОУ 38456848) на користь Приватного підприємства «Вест-Агросоюз», Львівська область, Городоцький район, с. Суховоля, вул. Липова, 9б (код ЄДРПОУ 38667371) - 13643, 28 грн. - основного боргу, 2481, 67 грн. - суми за користування чужими коштами та 1827,00 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 23.07.2015р.

Суддя Мороз Н.В.