Постанова

від 28.11.2011 по справі 05-09-02/5705

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2011 № 05-09-02/5705

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Криворотько В.В.,

за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 28.11.2011 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер» на рішення господарського суду Черкаської області від 26.02.2010 року,

у справі № 05-09-02/5705 (суддя Швидкий В.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Полюс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер»

про стягнення 807 138,09 грн., та визнання недійсної додаткової угоди від 05.12.2006 року

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полюс» звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер» про стягнення 807 138,09 грн., з яких: 632 214,00 грн. - борг за виконані роботи по ремонту приміщення логвистичного центру в м. Феодосії, 80 091,99 грн. - пені за прострочення розрахунку за виконані роботи за період з 10.11.2006 року по 01.09.2007 року та 94 832,10 грн. штрафу відповідно до п. 6.3 договору генерального підряду від 26.10.2006 року.( т. 1 а.с. 2-4).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.01.2008 року у позові відмовлено повністю. (т.1 а.с. 67-69).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.05.2008 року рішення господарського суду Черкаської області від 23.01.2008 року скасовано частково та постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс» 632 214,00 грн. - боргу, 94 831,10 грн. штрафу, 7 270,70 грн. державного мита та 106,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс» 3 635,35 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги. (т.1 а.с. 119-123).

Постановою Вищого господарського суду України від 12.08.2008 року постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.05.2008 року та рішення господарського суду Черкаської області від 23.01.2008 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області. (т.1 а.с. 147-149).

Під час нового розгляду справи позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсною додаткову угоду до договору генерального підряду від 26.10.2006 року з моменту її укладення, тобто з 05.12.2006 року та стягнути з відповідача 807 138,09 грн., з яких: 632 214,00 грн. основного боргу, 80 091,99 грн. пені, 94 832,10 грн. штрафу та судові витрати. (т. 2 а.с. 78-82).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.02.2010 року позов задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду від 05.12.2006 року до договору генерального підряду від 12.10.2006 року. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс» 632 214,00 грн. боргу, 50 438,55 грн. пені, 6826,53 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Полюс» в доход державного бюджету 85,00 грн. державного мита. В іншій частині позову відмовлено. (т. 2 а.с. 111-116).

При винесенні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом встановлено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем на підставі укладеного між сторонами договору підряду б/н від 26.10.2006 року, яка виникла у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо сплати грошових коштів за виконані роботи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням господарського суду Черкаської області, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив зобов'язати позивача надати суду бухгалтерські та податкові документи, а також банківські виписки, інші платіжні документи щодо придбання позивачем будівельних матеріалів, що перелічені в підсумковій відомості ресурсів (витрати по факту), а також докази (товарно-транспортні накладні) поставки зазначених матеріалів; призначити у справі судову будівельну-технічну експертизу щодо встановлення способу виконання ремонтних робіт їх об'єму та вартості; рішення господарського суду Черкаської області від 26.02.2010 року по справі № 05-09-02/5705 скасувати та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

За апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер» на рішення господарського суду Черкаської області від 26.02.2010 року по справі № 05-09-02/5705 Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 29.03.2010 року, відповідно до ст. 98 ГПК України порушено апеляційне провадження по справі та призначено справу до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.04.2010 року по справі № 05-09-02/5705 було призначено комплексну судову будівельно-технічну та бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Провадження у справі № 05-09-02/5705 було зупинено до надання Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз висновку комплексної судової будівельно-технічної та бухгалтерської експертизи, призначеної у даній справі.

Указом Президента України від 12.08.2010 року № 811/2010 було ліквідовано ряд апеляційних господарських судів, серед яких Київський міжобласний апеляційний господарський суд, територіальна юрисдикція якого перейшла до Київського апеляційного господарського суду.

У зв'язку з надходженням до Київського апеляційного господарського суду висновку від 12.08.2011 року № 1121-БТ судової будівельної-технічної експертизи по господарській справі та на підставі автоматизованого розподілу справ в між суддями порядку ст. 2-1 ГПК Ураїни 22.09.2011 року справа № 05-09-02/5705 передана на розгляд колегії суддів у складі Головуючого судді Федорчука Р.В., суддів Ткаченка Б.О., Лобаня І.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 03.10.2011 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Представник відповідача надав свої пояснення та підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 26.02.2010 року скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі з підстав, викладених у своєму відзиві та просив рішення господарського суду Черкаської області від 26.02.2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер» - без задоволення.

28.11.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги визначений ст.99, 101 ГПК України порядок і межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2006 року між сторонами укладено договір генерального підряду, за умовами якого позивач, як генеральний підрядник, зобов'язався збудувати і здати у встановлений строк об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації, а відповідач, як замовник, зобов'язався надати генпідрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти об'єкт та оплатити його в строки, встановлені цим договором (далі за текстом Договір).

Згідно з п. 1.2 Договору об'єктом є ремонт логвистичного центру, який знаходиться за адресою: м. Феодосія, Сімферопольське шосе, 56. Сума вартості робіт, визначених п. 1.1. Договору, становить 642 414,00 грн. (п. 3.1).

Відповідно до п. 4.1. генпідрядник виконує роботи, визначені у п. 1.1. Договору, в строк з 26.10.2006 року по 10.11.2006 року.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Так, відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Виконання позивачем умов договору (підрядних робіт) підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2006 року, підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками товариств. (т. 1 а.с.20-22).

Пунктом 9.1. договору визначено, що зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору.

05.12.2006 року сторонами підписано додаткову угоду б/н до договору підряду від 26.10.2006 року (т. 1 а.с. 43), відповідно до умов якої генпідрядник зобов'язався своїми силами і засобами на свій ризик виконати на замовлення замовника наступні підрядні роботи з ремонту логвистичного центру, розміщеного в м. Феодосія, Сімферопольське шосе, 56:

- розбір покриття покрівлі з рулонних матеріалів в 1-3 шару - 240 кв.м.;

- утеплення покриття плитами з легких (пористих) бетонів або фіброліту насухо - 240 кв.м.;

- улаштування покрівлі рулонної із наплавляючих матеріалів із застосуванням газополум'яних пальників, в два шари - 240 кв.м.;

- улаштування додаткового шару покрівлених наплавляючих матеріалів із застосуванням газополум'яних пальників - 372 кв.м.

Вартість виконаних підрядних робіт сторони визначили в сумі 37 188,00 грн.

Пунктом 2 угоди сторони погодили, що оскільки позивач не виконав основного обсягу підрядних робіт, передбаченого п. 1.2 договору генерального підряду від 26.10.2006 року та локальним кошторисом 2-1-1 на суму 632 214,00 грн., а строк виконання зобов'язання, передбачений п. 4.1 договору генерального підряду від 26.10.2006 року закінчився, то позивач звільняє відповідача від обов'язку оплати частково виконаних підрядних робіт з ремонту логвистичного центру, розміщеного в м. Феодосія, Сімферопольське шосе, 56, вартість яких становить 37 188,00 грн. також погоджено, що зобов'язання відповідача в цій сумі вважається припиненим прощенням боргу з 05.12.2006 року.

Відповідно до п. 3 вказаної угоди сторони домовилися вважати недійсним акт прийняття виконаних підрядних робіт за листопад 2006 року на суму 632 214,00 грн. з моменту його підписання.

Позивач звернувся з позовом про визнання додаткової угоди договору генерального підряду від 26.10.2006 року недійсною, підставою для визнання, вказує на належне підписання акту виконаних робіт за листопад 2006 року, який став невід'ємною частиною договору, набув юридичної сили та є доказом повного, реального виконання умов договору, а отже додаткова угода щодо його скасування є недійсною.

Як вбачається з матеріалів справи договір генерального підряду від 26.10.2006 року підписано сторонами та скріплено печатками товариств, та відповідно до п.п. 9.1., 9.2. вказаного договору зазначено, що зміни до нього можуть бути внесено за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до договору, яка є невід'ємною частиною договору і має силу у разі, якщо вона викладена у письмовій формі та підписана уповноваженими на те представниками сторін.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до норм статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до приписів ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу.

Такою правовою підставою ЦК визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5 ст. 203 ЦК, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину, щодо недопустимості порушення правочином. Тобто, порушення вимог закону, допущені стороною (сторонами) після укладення правочину, не можуть спричиняти його недійсність, а призводять до інших правових наслідків, передбачених законом.

Згідно ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Разом з тим договір, при вчиненні якого сторони в належній формі не досягли згоди щодо необхідних для нього істотних умов (ст. 638 ЦК, ст. 181 ГК) має визнаватись неукладеним.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, та скріплюється печаткою.

Відповідно до п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02- 5/111 від 12.03.1999 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведені вимоги законодавства до укладення цивільно-правових угод та беручи до уваги зміст додаткової угоди апеляційний господарський суд, приходить до висновку, що вона не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання її недійсною, чого не було враховано місцевим господарським судом.

Оскільки у додатковій угоді зазначено, що позивач не виконав основного обсягу підрядних робіт, передбаченого п. 1.2 договору генерального підряду від 26.10.2006 року та локальним кошторисом 2-1-1 на суму 632 214,00 грн., а строк виконання зобов'язання, передбачений п. 4.1 вказаного договору закінчився, то позивач звільняє відповідача від обов'язку оплати частково виконаних підрядних робіт з ремонту логвистичного центру, розміщеного в м. Феодосія, Сімферопольське шосе, 56 вартість яких становить 37 188,00 грн.

Сторони домовилися, що зобов'язання відповідача в сумі 37 188,00 грн. вважається припиненим прощенням боргу з 05.12.2006 року. Відповідно до ст. 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зокрема невиконання позивачем робіт на виконання договору генерального підряду також підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 1121-БТ від 12.08.2011 року в якому зазначено, що експертом встановлено факт відсутності виконання робіт на території майнового комплексу колишнього молокозаводу, розміщеного в м. Феодосія, Сімферопольське шосе, 56. Виконання робіт документально не підтверджено, крім підписаного сторонами акту ф.КБ-2в на суму 632 214,00 грн.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 632 214,00 грн.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову про стягнення суми заборгованості у розмірі 632 214,00 грн. за договором генерального підряду, не підлягають до стягнення заявлені позивачем 80 091,99 грн. пені та 94 832,10 грн. штрафу, оскільки прострочення зобов'язання відповідно до договору не відбулось.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 №11 «Про судове рішення», рішення є законним, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

З огляду на встановлене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Полюс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер» відсутні.

Також про неповноту з'ясування судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для справи свідчить непризначення ним судової будівельно-технічної експертизи у даній справі, тобто недотримання місцевим господарським судом положень ст. 41 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 26.02.2010 року у справі № 05-09-02/5705 прийнято з порушенням норм матеріального процесуального та права, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу є України підставою для його скасування.

За таких обставин, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 26.02.2010 року у справі № 05-09-02/5705 - скасуванню, з прийняттям апеляційним господарським судом нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне провести новий розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер» на рішення господарського суду від 26.02.2010 року господарського суду Черкаської області у справі № 05-09-02/5705 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 26.02.2010 року у справі № 05-09-02/5705 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Полюс» (20900, АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ 20642156) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажполімер» (18029 місто Черкаси, вулиця Сумгаїтська, 17 код ЄДРПОУ 30529028), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3 413, 27 грн.

5. Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

6. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

7. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

8. Матеріали справи № 05-09-02/5705 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

ОСОБА_1