Постанова

від 21.07.2015 по справі 922/2002/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа № 922/2002/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Бондаренко В.П.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Батовська Т.І., за довіреністю від 20.02.2015р. №140;

відповідача - Репетун К.В., за довіреністю від 14.04.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Готіка", м. Харків (вх. №3597Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2015р.

у справі № 922/2002/15

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Дніпровська електроенергетична система", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Готіка", м. Харків

про стягнення коштів у сумі 35614,99 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.2015р. (суддя Калантай М.В.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Готіка" на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Дніпровська електроенергетична система" 35614,99грн. збитків та 1827грн. витрат зі сплати судового збору. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що в діях відповідача наявні усі чотири умови для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Готіка", м. Харків з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2015р. у справі №922/2002/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі; стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу за договором про надання юридичних послуг.

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт зазначає, що сторони при укладенні договору та при прийнятті виконаних підрядних робіт погодили всі істотні умови, проте позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували неналежне виконання умов договору відповідачем. Крім того, вказує на той факт, що відповідачем за договором підряду свої зобов'язання виконано у повному обсязі, претензій щодо невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань від позивача не надходило.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду (витяг з реєстру апеляційних скарг (справ), які пройшли автоматичний розподіл) апеляційну скаргу призначено до розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2015р., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на "21" липня 2015 року.

17.07.2015р. на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін. (вх.№10764).

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2015р., у зв'язку з відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Бондаренко В.П.

У судовому засіданні 21.07.2015р. представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2011 року між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Дніпровської електроенергетичної системи, як замовником, та ТОВ "Будівельна компанія Готіка", як підрядником, укладений договір підряду № 09/374-11, за умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався на свій ризик, власними засобами, зі своїх матеріалів на підставі робочого проекту, розробленого ДП "ДПІ "Кривбаспроект" (шифр 08050), виконати роботи з реконструкції покрівлі адміністративно-виробничої будівлі Криворізьких МЕМ Дніпровської ЕС згідно Договірної ціни (Додаток № 1 до договору).

Ціна договору згідно договірної ціни (Додаток № 1 до договору) є динамічною та складає 754 946,84 грн., в т.ч. ПДВ - 125 824,47 грн. Договірна ціна визначена у відповідності до ДБН Д. 1.1-1-2000 - Правил визначення вартості будівництва, затверджених наказом Держбуду України від 07.05.2002 № 80 (далі ДБН Д. 1.1-1-2000).

У відповідності до преамбули ДБН Д.1.1-1-2000 ці норми носять обов'язковий характер для підприємств, установ і організацій державної власності. Оскільки позивач є державним підприємством, застосування положень ДБН Д.1.1-1-2000 для нього є обов'язковим. Договірна ціна - це кошторисна вартість підрядних робіт, за яку підрядна організація, визначена виконавцем робіт, згодна виконати об'єкт замовлення (п.3.3.1. ДБН Д. 1.1-1-2000).

Відповідно до п. 3.3.3.3 ДБН Д. 1.1-1-2000, приблизний кошторис (динамічна договірна ціна) встановлюється відкритим і може уточнюватися протягом всього строку будівництва, при цьому маса прибутку, врахована в договірній ціні на початок будівництва, не уточнюється, крім випадків, наведених у пункті 3.3.3.2.

Розділом 5 "Виконання робіт" договору передбачено приймання робіт по акту приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідкою КБ-3.

Роботи за спірним договором були прийняті за Актом № 09/209-11 приймання виконаних будівельних робіт від 30.11.2011р. за листопад 2011 року на суму 668 488,32 грн. (у тому числі ПДВ) та відповідною довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ форми КБ-3.

Розрахунки за виконані роботи проведені позивачем відповідно до платіжних доручень №15 від 13.09.2011р. на суму 226484,05грн., №26 від 16.01.2012р. на суму 442004,27грн. Всього проведена оплата на загальну суму 668488,32грн.

У ІІІ-му кварталі 2013 року Держфінінспекцією України, відповідно до п. 2.9 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспеції України на III квартал 2013 року та на підставі направлення на проведення ревізії від 18.07.2013р. № 655, проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі за текстом - НЕК "Укренерго") в частині фінансово-господарської діяльності Дніпровської електроенергетичної системи Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі за текстом - Дніпровська ЕС) за період з 01.07.2011р. по 30.06.2013р., про що складено Акт №05-21/259 від 18.10.2013р..

Ревізією достовірності визначення вартості виконаних будівельних робіт відповідачем встановлені порушення за Договором підряду від 05.08.2011р. №09/374-11, а саме:

"В порушення п.1.3.5, п.2.12.3, п.3.3.10.1, п.3.3.12 ДБН Д.1.1-1-2000 для визначення вартості окремих робіт до розцінок на будівельні роботи необгрунтовано застосований не передбачений проектом, дефектним актом та діючими нормами підвищуючий коефіцієнт к- 1,15.

Встановлено завищення норм списання деяких будівельних матеріалів, таких як дошки обрізні з хвойних порід, цвяхи будівельні, гідробар'єр, брус 40x80 мм, шурупи самонарізні, цегла силікатна.

Невірно визначено обсяги деяких робіт відповідно до технічних, якісних та кількісних вимог та норм витрат матеріалів.

Встановлено виконання робіт з кладки зовнішніх простих стін з цегли при висоті поверху до 4 в кількості 8,11 мЗ (з цегли силікатної полуторної, яка частково вже була в використанні - 55% старої цегли, 45% нової цегли), тоді як в акті форми №КБ-2в зазначено виконання робіт з нової цегли та застосовано норму списання як для цегли одинарної в акті форми №КБ-2в до договору від 05.08.2011р. №09/374-11.

Внаслідок завищено вартість виконаних робіт на загальну суму 35614,99грн, прийнятих та сплачених замовником згідно акту форми №КБ-2в від 30.11.2011р. №09/209-11 до договору від 05.08.2011р. №09/374-11.

Внаслідок зазначених порушень ДП "НЕК "Укренерго" завдано збитків на загальну суму 35614,99грн."

За матеріалами проведеної ревізії ДФІ України було направлено на адресу ДП "НЕК "Укренерго" обов'язкову для виконання вимогу про усунення порушень № 05-14/1914 від 25.11.2013р., пунктом 11.2 від ДП "НЕК "Укренерго" вимагалося: "...Відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ТОВ "БК "ГОТІКА" на загальну суму 74 469,53 грн.; стягнути з ТОВ "БК "ГОТІКА" завищену суму вартості робіт у розмірі 74 469,53 грн., у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо забезпечення стягнення у повному обсязі зазначеної суми".

Із зазначеної суми завищена вартість робіт за договором підряду від 05.08.2011р. №0 9/374-11 складає 35614,99грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.07.2014р. у справі № 826/21004/13-а за позовом ДП "НЕК "Укренерго" до Державної фінансової інспекції України, за участю третьої особи: ТОВ "Прайм-Поліс", про визнання протиправними дій та скасування вимоги від 25.11.2013р. №05-14/1914 в частині, зокрема пункту 11.2 цієї вимоги, було відмовлено в задоволені позовних вимог та встановлено, що ДП "НЕК "Укренерго" необґрунтовано застосовано не передбачений проектом та дефектним актом підвищуючий коефіцієнт к=Т,15.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014р. вказану постанову суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання вимоги про усунення порушень №05-14/1914 позивачем направлено відповідачу претензію №07/228 від 22.01.2014р. про повернення, в тому числі, суми завищення вартості робіт за Договором підряду від 05.08.2011р. №09/374-11 в розмірі 35 614,99 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідач з вимогами, викладеними в зазначеній претензії не погодився, про що направив відповідь №3-04/02 від 04.02.2014р., суму збитків в розмірі 35614,99грн. не відшкодував.

Зазначене вище стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій останній просив стягнути з відповідача на свою користь 35614,99грн. збитків.

19.05.2015р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, відповідно до цієї ж статті, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, в тому числі вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 139 Господарського кодексу України до складу майна, як одна із економічних його форм, входять і гроші.

Також, ст. 883 Цивільного кодексу передбачено обов'язок підрядника відшкодувати в повному обсязі збитки за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду.

Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин (зокрема, відшкодування заподіяних збитків) є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Також положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків, а за частинами 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Протиправна поведінка відповідача полягає в необґрунтованому завищенні фактичної вартості виконаних робіт по договору підряду № 09/374-11 від 05.08.2011р. на загальну суму 35614,99 грн. (без ПДВ).

Зазначена обставина підтверджується актом ревізії Державної фінансової інспекції 05-21/259 від 18.10.2013р. та судовими рішеннями у справі №826/210004/13-а.

Збитки позивача складаються з завищеної вартості виконаних робіт у розмірі 35614,99грн.

При цьому, сплата вказаних коштів позивачем безпосередньо була викликана завищенням вартості робіт відповідачем, що свідчить про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками.

Колегія суддів зазначає, що вина відповідача у заподіянні збитків вбачається з того, що відповідач свідомо завищив вартість виконаних робіт, неправомірно обґрунтовуючи таке завищення нормами статті 845 Цивільного кодексу України.

Отже, колегія суддів вважає, що у позивача є підстави для захисту своїх прав та інтересів шляхом відшкодування збитків, оскільки в діях відповідача наявні всі умови відповідальності: в результаті протиправних (необґрунтоване завищення фактичної вартості виконаних робіт по договору), винних дій (дії вчинені свідомо) відповідача, позивачем понесені збитки, виражені у зайво сплаченій сумі.

Матеріали справи підтверджують, що в діях відповідача наявні всі вказані умови для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків.

А тому, твердження апелянта про те, що у позивача відсутні підстави стягнення з відповідача грошових коштів у формі збитків, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та не обґрунтовуються нормами матеріального права є безпідставними.

На думку колегії суддів, заперечення апелянта ґрунтуються на власному розумінні норм ДБН Д.1.1-4-2000 та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки факти встановлені в судових рішеннях у адміністративній справі №826/210004/13-а щодо законності висновків саме Державної фінансової інспекції України.

Приписами частини 3 ст. 35 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів зазначає, що апелянт безпідставно вважає, що місцевий господарський суд необґрунтовано задовольнив позовні вимоги не врахувавши ту обставину, що ним зобов'язання по договору підряду були виконані у повному обсязі, роботи були прийняті позивачем без зауважень та оплачені у повному обсязі, заява про відступи від умов договору позивачем відповідачу не направлялась.

Так, Державна фінансова інспекція України діє на підставі Закону України від 26.01.1993р. № 2939-ХІІ "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон №2939 - ХІІ). Статтею 2 цього Закону визначено головні завдання служби, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, тощо.

Відповідно до пунктів 1, 7, 12 ст.10 Закону № 2939-ХІІ, органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей; проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється; пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, тощо.

Відповідно до статті 15 вказаного Закону, службові особи органу державного фінансового контролю є представниками органів виконавчої влади, законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, незважаючи на те, що позивач прийняв роботи за договором підряду без зауважень, Державна фінансова інспекція України, в межах наданих законодавством повноважень, встановила допущені при цьому порушення, що призвели до здійснення позивачем переплати за договором, яка становить, без урахування ПДВ, 35 614,99 грн.

Як зазначалося вище, законність висновків Державної фінансової інспекції України щодо допущених порушень при визначені вартості підрядних робіт підтверджена судовими рішеннями у адміністративній справі №826/21004/13-а, та має враховуватися судом при вирішенні даного спору.

Доводи апелянта про те, що позивач не обґрунтував свій матеріально-правовий інтерес при заявленні даного позову також відхиляються колегією суддів, оскільки діями відповідача позивачу спричинено збитки у зв'язку із безпідставним завищенням вартості підрядних робіт.

Посилання відповідача на існування між сторонами договірних правовідносин та неможливість у зв'язку із цим враховувати висновки Державної фінансової інспекції України, оскільки вони не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, виконуючи свої договірні зобов'язання сторони мають керуватися не лише положеннями договору, але й обов'язково враховувати вимоги чинного законодавства України.

Висновки Державної фінансової інспекції України не змінюють умови договору підряду №09/374-11 ВІД 05.08.2011р., однак свідчать про допущення відповідачем порушень при його виконанні.

А тому, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновки Державної фінансової інспекції України, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства України, є підставою для відшкодування збитків.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов законних та обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про порушення свого права з моменту проведення Державною фінансовою службою України ревізії та складення Акту №05-21/259 від 18.10.2013р.

Отже, трирічний строк позовної давності спливає 18.10.2016р., тобто через три роки після складення Державною фінансовою інспекцією України Акту ревізії №05-21/259 від 18.10.2013р.

Позивач подав позовну заяву 24.03.2015р., що підтверджується відбитком календарного штемпеля Укрпошти на конверті, в якому надійшла позовна заява до господарського суду першої інстанції.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності при зверненні з позовом до господарського суду Харківської області.

Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що в апеляційній скарзі останній посилається на договір від 29.03.2012р. №16/30-12, що не є предметом розгляду у вказаній справі.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Натомість, доводи, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Готіка", м. Харків слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Готіка", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2015р. у справі №922/2002/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 23.07.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Бондаренко В.П.