Постанова

від 21.07.2015 по справі 915/537/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р.Справа № 915/537/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: С.В. Таран,

Суддів : Л.О. Будішевської, М.А. Мишкіної,

при секретарі судового засідання Г.Є. Бєлянкіній

за участю представників сторін:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Севи Трейд"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2015

у справі №915/537/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Дикий Сад ЛТД"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Севи Трейд"

про стягнення 11 212,37 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2015 у справі №915/537/15 (суддя Л.І. Васильєва) позовні вимоги задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Севи Трейд" (далі - ТОВ "Севи Трейд") на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дикий Сад ЛТД" (далі -ТОВ "Дикий Сад ЛТД") 8092,08 грн орендної плати, 526,13 грн компенсації вартості електроенергії, 1399,28 грн пені, 160,69 грн 3% річних та 1034,19 грн інфляційних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Севи Трейд" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2015 у справі №915/537/15 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись виключно на неповідомлення його про час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні 21.07.2015 представники сторін участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 55-59); позивач власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не висловив.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

01.09.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Дикий Сад ЛТД" ("орендодавець") та товариством з обмеженою відповідальністю "Севи Трейд ("орендар") було укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі -договір від 01.09.2014), за умовами якого орендодавець здає, а орендар приймає в оренду об'єкт нерухомості, загальною площею 37,5 кв.м, що складається з окремої кімнати №112 на першому поверху адмінбудівлі, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Бузника, 5/1 (а.с. 9-13).

Об'єкт передається в оренду з метою розташування офісу орендаря (пункт 2.1 договору від 01.09.2014).

Відповідно до пункту 1.6 договору від 01.09.2014 об'єкт оренди належить орендодавцю на праві власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САС №237888 від 05.12.2008 (а.с.15).

За актом приймання-передачі від 01.09.2014 орендодавцем передано орендареві окреме приміщення №112 площею 37,5 кв.м на першому поверсі адмінбудівлі, яка знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Бузника, 5/1; показники електролічильника на момент підписання акту - 02568 (а.с.14).

Пунктом 4.1 договору від 01.09.2014 сторонами узгоджено розмір місячної орендної плати, який складає 70 грн з урахуванням ПДВ за 1 кв.м, що в цілому по договору складає 2625 грн на місяць з урахуванням ПДВ.

Згідно з пунктами 4.2, 4.4, 4.6 договору від 01.09.2014 орендна плата сплачується орендодавцю не пізніше 10 числа поточного місяця згідно виставленого рахунку; витрати на комунальні послуги, опалення, експлуатаційні витрати та інші платежі, пов'язані з забезпеченням функціонування орендованих приміщень, крім електроенергії входять до орендної плати; розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на офіційний індекс інфляції за поточний місяць; крім орендної платні орендар щомісячно сплачує орендодавцю вартість використаної електроенергії, обчисленої згідно покажчиків приладів обліку, що встановлені на об'єкті оренди згідно окремих рахунків орендодавця; оплата здійснюється разом зі сплатою орендної платні.

В силу пункту 8.6 договору від 01.09.2014 орендар повинен сплатити орендну платню та комунальні послуги за фактичний час користування приміщенням до моменту його передачі орендодавцеві, незалежно від строків дії цього договору.

Орендар зобов'язався своєчасно здійснювати орендні та інші платежі (пункт 6.1.2 договору від 01.09.2014).

Положеннями пункту 8.4 договору від 01.09.2014 передбачено, що у випадку прострочення по сплаті орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Цей договір укладено на термін 1 рік та набуває чинності з моменту підписання акту приймання-передачі (пункт 9.1 договору від 01.09.2014).

Відповідно до пункту 9.4 договору від 01.09.2014 орендодавець має право відмовитись від договору з письмовим попередженням орендаря за 14 календарних днів, у разі, якщо орендар не вносить орендну платню та комунальні послуги протягом одного місяця від дати строку платежу, та у разі невиконання інших умов цього договору та обставин, передбачених діючим законодавством України.

В порушення вимог договору від 01.09.2014 відповідачем орендна плата за користуванням об'єктом та компенсація вартості використаної електроенергії не сплачувались.

17.11.2014 ТОВ "Дикий Сад ЛТД" звернулось до ТОВ "Севи Трейд" з претензією, що містить відмітку про її отримання відповідачем 24.11.2014, в якій, зокрема, просило погасити заборгованість з орендної плати в розмірі 8092,07 грн, а також повідомило про припинення дії договору від 01.09.2014 (а.с. 23). Зазначена претензія залишена відповідачем без реагування.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень частини першої статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Правилами статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведені вище норми, положення договору від 01.09.2014, в тому числі пункту 8.6, та обставини справи, які свідчать про невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором щодо своєчасного внесення орендної плати, вартості використаної електричної енергії, місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення 8092,08 грн заборгованості по орендній платі за вересень, жовтень та листопад місяці 2014 та 376,63 грн заборгованості з компенсації вартості використаної електроенергії за вересень та жовтень місяці 2014.

В задоволенні решти вимог про стягнення заборгованості з компенсації вартості використаної електроенергії слід відмовити, оскільки позивачем надано докази використання відповідачем електричної енергії лише на суму 376,63 грн, про що свідчать акти №э-1 від 30.09.2014, №э-2 від 31.10.2014 (а.с.18, 20); інші належні в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердження використання відповідачем електричної енергії сторонами не подано, в матеріалах справи - відсутні.

Зазначене залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Положеннями статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно правил статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до правил статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З огляду на наведені вище норми, положення пункту 8.4 договору від 01.09.2014 та обставини справи, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення 1399,28 грн пені, нарахованої на суму заборгованості по орендній платі за період з 11.09.2014 по 31.03.2015.

Підставно задоволено господарським судом першої інстанції і позовні вимоги про стягнення 160,69 грн 3% відсотків річних за період з 11.09.2014 по 31.03.2015, а також 1034,19 грн інфляційних втрат на суму заборгованості по орендній платі за період з грудня місяця 2014 року по лютий місяць 2015 року, оскільки відповідно до правил статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення").

Оскаржене судове рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2015 в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з компенсації вартості використаної електроенергії не в повному обсязі відповідає цим вимогам з огляду на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому підлягає зміні в зазначеній частині.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не був належним чином сповіщений про час та місце проведення засідання місцевого господарського суду, а відтак не мав можливості представити власну правову позицію по вказаній справі, до уваги колегією суддів не приймається з огляду на наступне.

Ухвала Господарського суду Миколаївської області про порушення провадження у справі №915/537/15 від 01.04.2015 була повернута органом поштового зв'язку з відміткою на конверті: «За закінченням терміну зберігання». Дана ухвала була надіслана господарським судом першої інстанції на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, а саме: 54030, м.Миколаїв, вул. Артилерійська, 19 (а.с.31-33).

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.68-70) товариство з обмеженою відповідальністю «Севи Трейд» зареєстровано за адресою: 54030, м.Миколаїв, вул. Артилерійська, 19. Отже, про зміну свого місцезнаходження відповідач державного реєстратора не повідомляв. Ця ж адреса зазначена скаржником у його апеляційній скарзі.

Таким чином, місцевий господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалу про порушення провадження у справі №915/537/15 від 01.04.2015 за місцем реєстрації відповідача.

Аналогічну правову позицію стосовно того, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом, викладено в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Севи Трейд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 05.05.2015 у справі №915/537/15 змінити в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з компенсації вартості електроенергії, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Севи Трейд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дикий САД ЛТД" 8092,08 грн орендної плати, 376,63 грн компенсації вартості електроенергії, 1399,28 грн пені, 160,69 грн 3% річних, 1034,19 грн інфляційних втрат, 1808,73 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити".

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 22.07.2015.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя М.А. Мишкіна