Рішення

від 09.02.2015 по справі 556/2180/14-ц

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 556/2180/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.2015 року. смт.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Закревського Л.В.

при секретарі Басик Г.Т.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Христяновича О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Володимирецька центральна районна лікарня» Володимирецької районної ради Рівненської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу «Володимирецька центральна районна лікарня» Володимирецької районної ради Рівненської області (надалі по тексту КЗ «Володимирецька ЦРЛ» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вказавши, що в жовтні 2008 року відповідно до наказу Комунального закладу «Володимирецької центральної районної лікарні» Рівненської області позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду машиніста (кочегара) котельні Антонівської дільничної лікарні Володимирецького району Рівненської області.

18 листопада 2009 року ОСОБА_1 під час встановлення димової труби котельні Антонівської дільничної лікарні Володиморецького району Рівненської області, в якій він працював на посаді машиніста (кочегара) котельні, отримав травму ноги - «закритий перелом зі зміщенням та розрив синдесмозу пр. гомілки», що в подальшому стало наслідком втрати працездатності та отримання групи інвалідності.

Позивач вважає, що нещасний випадок стався з ним за відсутності належних умов праці та техніки безпеки на виробництві тобто зі сторонни Комунального закладу «Володимирецької центральної районної лікарні».

Відповідач, як роботодавець, відмовився не тільки провести розслідування та скласти акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1, а також, внести дану подію до обліку нещасних випадків пов'язаних із виробництвом, а й визнавати той факт, що 18.11.2009 року біля 14 годин 00 хв. ОСОБА_1. отримав травму під час проведення робіт по встановлення димової труби котельні Антонівської дільничної лікарні Володимирецького району Рівненської області.

Відповідно до Наказу №349 від 23.04.2012 року Комунального закладу «Володимирецької центральної районної лікарні» позивач був звільнений з роботи на підставі п.2.ст.36 КЗпП Україні у зв'язку із закінченням строку договору.

Враховуючи ту обставину, що відповідач всіляко відмовлявся провести розслідування по факту нещасного випадку на виробництві щодо отримання мною травми ноги під час встановлення димової труби котельні Антонівської дільничної лікарні позивач змушений був звернутися до Володимирецький районний суд Рівненської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та до територіального управляння Держгірпромнагляду у Рівненській області про проведення розслідування нещасного випадку, що мав місце на виробництві, а саме, 18.09.2009 року коли стався нещасний випадок під час встановлення димової труби котельні Антонівської дільничної лікарні.

Відповідно до Наказу №286 від 18.10.2013 року територіального управління Держпромнагляду у Рівненській області була створена комісія щодо «проведення спеціального розслідування нещасного випадку із тяжкими наслідками, що стався (18.09.2009 року із кочегаром (машиністом) котельні Антонівської дільничної лікарні с.Антонівка, Володимирецького району».

Відповідно до акту від 18.10.2013 року в результаті вивчення матеріалів комісія дійшла висновку, що нещасний випадок з кочегаром (машиністом) ОСОБА_1, стався під час виконання ним робіт в інтересах закладу, тому на підставі п.7, п.15 «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків професійних захворювань і аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 30.11.2011 року №1232 даний нещасний випадок визначається таким, що пов'язаний з виробництвом і про нього складається акт за формою Н-1.

Крім цього, вказана комісія в п.6.2 акту від 18.10.2013 року зазначила, що -«Головний лікар Володимирецької ЦРЛ ОСОБА_5, який не забезпечив функціонування системи управління охороною праці закладу, а саме: не здійснив контроль за безпечним виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці під час монтажу димової труби котельні Антонівської дільничної лікарні».

Спричинені позивачу тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення стану здоров'я. Під час лікування ним були витрачені значні кошти в сумі більше 20000 (двадцять) тисяч гривень на придбання ліків та лікарських засобів, а також на проведення шести складних, тяжких операцій травмованої ноги, які він переніс за останніх два роки. Та на цьому лікування, ще не завершилося і ОСОБА_1 буде змушений відвідувати лікувальні заклади для відновлення травмованої ноги, яка була пошкоджена внаслідок вищевказаних проведених робіт та для цього йому теж потрібні будуть значні суми коштів.

Крім цього, внаслідок отриманої травми йому заподіяний фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. У зв'язку з травмою цілком порушена нормальна життєдіяльність, тривалий час лікувався, оскільки був змушений докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав і для лікування у закладах охорони здоров'я Рівненської області - при цьому переніс шість складних, тяжких операцій. Позивач не має можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуває страждання, психологічний дискомфорт; порушена душевна рівновага, виражена у почуттях розпачу, дратівливості. В теперішній час внаслідок травми позивач вже не може, як раніше, в повному обсязі виконувати роботи у побуті. Ці обставини поставили його у незручне становище перед близькими, доводиться фізично і морально пристосовуватися до життя з урахуванням його фізичних обмежень.

В запереченні на позовну заяву представник відповідача КЗ «Володимирецька ЦРЛ» Володимирецької районної ради Рівненської області вказав, що на час описаних у позовній заяві подій дільнична лікарня Антонівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області знаходилась у юридичному статусі як самостійна юридична особа (створена рішенням Антонівської сільської ради від 07 липня 2009 року №467, код ЄДРПОУ - 36992946, юридична та фактична адреса: 34380, Рівненська обл., Володимирецький район, село Антонівка), засновником якої виступає Аятонівська сільська рада, у власності територіальної громади Антонівської сільської ради. Забезпечення господарської діяльності ДЛ Антонівської сільської ради, в тому числі і з питань матеріально-технічного, фінансового забезпечення, бухгалтерського обліку, формування штатів, утримання кадрів та майна, управління охороною праці здійснювалось Антонівською сільською радою. Дільнична лікарня Антонівської сільської ради не перебувала в організаційній структурі Володимирецької центральної районної лікарні як її структурний підрозділ. Володимирецька ЦРЛ лише здійснювала делеговані повноваження з організації лікувального процесу у ДЛ Антонівської сільської ради і централізації для цього медичних кадрів. Фінансування діяльності ДЛ Антонівської сільської ради Володимирецькою ЦРЛ не проводилось. А за рішенням Антонівської сільської ради від 13 грудня 2010 року №23 та рішенням Володимирецької районної ради від 30 грудня 2010 №28, лише майно, що перебувало у Антонівській ДЛ було передано у комунальну власність району, на основі якого створено Антонівську амбулаторію загальної практики сімейної медицини, яка тільки з 2011 року у КЗ Володимирецька ЦРЛ» діяла як структурний підрозділ.

Також, зазначає, що подія, яка мала місце 18.11.2009 року, на той час регулювалися Законом України «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаної з виконанням трудових обов»язків, затвердженими постановою КМУ від 23.06.1993р. №492. На час встановлення вперше втрати працездатності висновком МСЕК діяла спеціальна норма ч.2 п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаної з виконанням трудових обов'язків. Також, згідно ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, або в разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Просить в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовити повністю.

В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, просили задовольнити позов. Додатково пояснили, що позивач переніс велику кількість операцій які потребували значних коштів, але рахунки і квитанції які б повністю підтверджували б витрати у ОСОБА_1 не збереглися. Отримана позивачем травма спричиняє йому фізичні та моральні страждання, відчуває незручності в повсякденному житті, змушений терпіти фізичні болі.

В судовому засіданні представник відповідача, Христянович О.М. проти задоволення позову заперечив, додатково пояснив, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності (загальну працездатну). Підтримав обґрунтування, надане у письмовому запереченні на позовну заяву.

Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.

В судовому засіданні було встановлено та не заперечувалося учасниками процесу, що в жовтні 2008 року відповідно до Наказу №2857к від 14.10.2008 року КЗ «Володимирецької ЦРЛ» позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду машиніста (кочегара) котельні Антонівської дільничної лікарні Володимирецького району Рівненської області.

18 листопада 2009 року ОСОБА_1 під час встановлення димової труби котельні Антонівської дільничної лікарні Володиморецького району Рівненської області, в якій він працював, отримав травму ноги - «закритий перелом Дюпіітрена зі зміщенням та розрив синдесмозу пр. гомілки», що в подальшому стало наслідком втрати працездатності.

Відповідно до Наказу №349 від 23.04.2012 року КЗ «Володимирецької ЦРЛ» позивач був звільнений з роботи на підставі п.2.ст.36 КЗпП Україні у зв'язку із закінченням строку договору.

Відповідно до Наказу №286 від 18.10.2013 року територіального управління Держпромнагляду у Рівненській області була створена комісія щодо «проведення спеціального розслідування нещасного випадку із тяжкими наслідком, що стався з ОСОБА_1

Відповідно до довідки МСЕК серія АВ №0006642 від 28.11.2013 р. позивачу встановлено третю групу інвалідності та 30 % втрати професійної працездатності. Протипоказана тяжка фізична праця, тривала ходьба.

Відповідно до ст.ст. 1, 3, 21, 43, 46 Конституції України, Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосили право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника тощо. Право на соціальний захист гарантується, зокрема, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно з абзацом п'ятим частини першої ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» .

Укладаючи з роботодавцем угоду про обов'язкове страхування від нещасного випадку, страховик (Фонд соціального страхування від нещасних випадків) тим самим бере на себе зобов'язання надати застрахованим особам передбачені Законом соціальні послуги та виплати.

На час спірних правовідносин діяли як ч.3 ст. 34 Закону України від 23.09.1999р. №1105-ХІV «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», так і ст.9 Закону України «Про охорону праці» (в ред. Закону від 21.11.2002р. №229-ІV), згідно з якою відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до наведеного вище Закону України.

Це підтверджується також роз'ясненням Конституційного Суду України, наданим у рішенні від 27.01.2004 року №1-рп/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення ч.3 ст. 34 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності».

Згідно п.п. «є» п.1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено надання позивачу соціальних послуг і виплат, у тому числі відшкодування моральної шкоди при наявності факту її заподіяння потерпілому.

Надаючи соціальні послуги застрахованим та здійснюючи страхові виплати грошових сум, Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює забезпечення соціального захисту громадян у разі тимчасової, стійкої або повної втрати працездатності.

Згідно постанови від 04.02.2014 року №1702/321/321/7879 Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, потерпілому ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову суму, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 354,36 грн. Виплата проводилася з 28.11.2013 року по 30.11.2014 року.

Згідно постанови від 11.01.2014 року №1702/321/321/7858 Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, потерпілому ОСОБА_1 призначено одноразову грошову допомогу, в розмірі 35436.00 грн.

Вищевказані грошові кошти були отримані позивачем ОСОБА_1, який підтвердив це в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач та представник позивача не надали належних та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 під час свого лікування витратив суму коштів більшу ні ж ту, що отримав від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що позивачу ОСОБА_1 Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України були виплачені грошові кошти за стійку втрату професійної працездатності тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди то з цього приводу суд встановив та врахував наступне:

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка, зокрема полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України №1-рп/2004 від 27.01.2004 року передбачено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1997 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати працездатності.

Рішенням Конституційного суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року зміни внесені Законом України ""Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"" визнано конституційними, а право громадян на відшкодування шкоди не порушено, оскільки таке право передбачено ст. 1167 Цивільного кодексу України та ст. 237-1 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України (яка набрала чинності 13.01.2000 р.) за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих з'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган назалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

В судовому засіданні було досліджено докази, які подав позивач, а саме копії медичних документів та записів у медичній книжці, копію акту розслідування професійного хронічного захворювання, копію довідки МСЕК.

За час виконання свої посадових обов'язків позивач ОСОБА_1, внаслідок нещасного випадку отримав травму із тяжким наслідком, тривалий час перебував на лікуванні та неодноразово звертався за отриманням медичної допомоги до медичних закладів.

Позивачу встановлено третю групу інвалідності та 30% втрати професійної працездатності.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, погіршення життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В свою чергу, Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5) вказав, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати ті обставини, що ОСОБА_1 не має можливості повноцінно працювати за професією (виконувати звичну та відому йому роботу) та для організації свого життя йому доводиться докладати додаткові зусилля, ступінь втрати його працездатності у зв'язку з нещасним випадком становить 30 відсотків, проте суд бере до уваги те, що така встановлена йому - 28.11.2013р.(наступна дата переогляду була призначена на листопад 2014р. але висновок комісії позивач суду не надав), тому при визначенні розміру відшкодування, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є 5 (п'ять тисяч) гривень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача, тому з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 243 грн. 60коп.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 23, 268, ч.1 ст.1167 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Володимирецька центральна районна лікарня» Володимирецької районної ради Рівненської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу «Володимирецька центральна районна лікарня» Володимирецької районної ради Рівненської області в користь ОСОБА_1 5 (п'ять тисяч) грн. моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.

Стягнути з Комунального закладу «Володимирецька центральна районна лікарня» Володимирецької районної ради Рівненської області в користь держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) 60 копійок.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5Закону України «Про судовий збір» звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Вступна та резолютивна частина рішення складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 09 лютого 2015 року. Рішення у повному обсязі виготовлено 13 лютого 2015 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Л.В.Закревський