Постанова

від 05.02.2007 по справі 9/880н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/880н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05.02.07                                                                                 Справа № 9/880н-ад

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно плюс»м. Луганськ

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська

про скасування повідомлення-рішення

в присутності представників:

від позивача –Шевчук С.А., рішення № 1/2006 від 14.08.06,

від відповідача - Юрченко О.М. - нач.юр.відділу, дов. № 9308/10 від 12.06.06,  Гребенюк О.М. - гол. держ. подат. рев.-інсп., дов. № 18270/10 від 26.12.06; Попова Л.М - заст. нач. ДПІ Жовтневого р-ну, дов. № 17900/10 від 21.12.06,

від прокуратури –не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про скасування повідомлення–рішення від 16.08.06р. № 0003312310/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 664347,0 грн.

Відповідач,  Жовтнева ДПІ, проти позову заперечує, посилаючись на висновки акту перевірки від 08.08.06р. № 352/23-31595348, норми Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.97р. (далі –Закон про ПДВ) та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі –Закон 2181).

До участі у справі з метою представництва інтересів держави на підставі листа прокурора Жовтневого району м. Луганська допущено представника прокуратури Жовтневого району.

В обгрунтування позовних вимог позивач виклав таке.

16.08.06р. відповідачем на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з ПДВ від 08.08.06р. було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0003312310/0.

Позивач вважає, що спірне рішення податкового органу прийняте необґрунтовано, оскільки воно прийняте на підставі акт перевірки, який містить відомості, які не відповідають нормам чинного законодавства. Доводи, викладені в акті, відповідач обґрунтовує постановою Луганського апеляційного господарського суду від 14.02.06р. по справі № 8/443 (10/67), які стосуються інших питань.

Позивач вважає, що він правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, виписаними на постачання соняшнику від ПП Дубовик В.В. Крім того, за результатами зустрічної перевірки СПД Дубовик В.В. порушень чинного законодавства не було встановлено.

Оцінивши доводи позивача та відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Спірним рішенням податкового органу позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за декларацією за жовтень 2004 року на суму 664347,0 грн., оскільки, на думку відповідача, платником податку порушено пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ та п. 1.8 цього Закону.

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача та ВДК у Жовтневому районі м. Луганська про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за декларацією за жовтень 2004 року в сумі 4674862,0 грн., у т.ч. експортне відшкодування –2912871 грн., решта бюджетного відшкодування –1761991 грн.

Рішенням у справі № 8/443(10/67) від 06.12.05р. позов задоволено частково, а саме, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з ПДВ в сумі 664347,0 грн., в решті вимог провадження у справі було припинено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 14.02.06р. вказане рішення було скасовано частково, у задоволенні позову в частині стягнення бюджетної заборгованості в сумі 664347,0 грн. відмовлено.

Щодо правомірності відшкодування ПДВ за жовтень 2004 року на час прийняття рішення судом першої інстанції, відповідач стверджує, що ще не були закінчені зустрічні перевірки по постачальникам позивача. По сумам ПДВ, які не підтверджені до кінцевого виробника, направлені запити до проведення зустрічних перевірок, висновок на відшкодування ПДВ на суму 1450125,0 грн. не надавався.

Відповідач 10.10.05р. здійснив додаткову позапланову документальну перевірку правомірності заявлених до відшкодування з бюджету сум ПДВ за вересень-листопад 2004 року, за результатами якої складено акт № 7/23-31595348, яким було встановлено, що позивачем завищено від'ємне значення ПДВ за жовтень 2004 року на суму 583970 грн., в основу висновків про завищення ПДВ покладено результати зустрічних перевірок за ланцюгами до виробників.

Апеляційна інстанція дійшла висновку, що господарським судом Луганської області не надано належної оцінки всім доказам у справі у їх сукупності, не знайшов документального підтвердження факт надмірної сплати ПДВ до бюджету на підставі п. 1.8 Закону про ПДВ. Проте у постанові Апеляційного суду зазначено, що по справі належним чином документально доведено факт сплати позивачем вартості отриманого товару, до складу якої входить і ПДВ у розмірі 664347,0 грн.

Згідно з пп. 7.4.1 ст. 7 Закону про ПДВ, в редакції, яка діяла на час прийняття спірного рішення, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону про ПДВ визначено, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне поняття «бюджетне відшкодування»та є відсилочною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Виходячи із системного аналізу положень цієї норми та пп. 7.4.1 п. 7.4; п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ вимога щодо наявності надмірної сплати ПДВ стосується того платника податку, яким сума ПДВ заявлена до відшкодування. Закон про ПДВ не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставинами підтвердження його контрагентами факту сплати ПДВ до бюджету. Сплачений покупцем в ціні придбання ПДВ не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Чинне законодавство України, зокрема Закон про ПДВ, не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо цей податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону про ПДВ сума ПДВ, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару зобов'язаний сплатити цей податок до бюджету.

У відповідності з п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону про ПДВ у разі, коли за результатами звітного періоду сума визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає  відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідно до пп. 7.7.1 ст. 7 Закону про ПДВ суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Аналізуючи вищезазначені норми, суд погоджується з твердженням позивача про правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними на постачання соняшнику від постачальника ПП Дубовик В.В., оскільки на час здійснення спірних операцій позивач не мав ні можливості, ні права для перевірки постачальників ПП Дубовік В.В. Згідно з нормою ст. 204 ЦК України позивач вважав, що ПП Дубовик В.В. діє правомірно, відносячи суми ПДВ, які сплачені ним від ПП «Рейдер», ПП «Сибарід», ПП «Агрокомп»до податкового кредиту та потім отримуючи ці суми податку у вартості соняшнику, при постачанні його ТОВ «Зерно плюс». Крім того, у судових рішеннях, на які посилається відповідач, про скасування державної реєстрації ПП «Рейдер», ПП «Сибарід», ПП «Агрокомп»не йдеться про визнання не дійсними податкових накладних, виданих цими підприємствами та перелік яких наведено у пп. 1, 2, 3 п. 2 акту.

Більш того, відповідно до довідки Про результати зустрічної перевірки СПД-ФО Дубовик В.В. від 15.02.05р. –матеріалами перевірки порушень чинного законодавства не встановлено, що свідчить про відсутність порушень чинного законодавства ПП Дубовик В.В., він здійснював господарську діяльність правомірно, тому суми ПДВ за податковими накладними, які виписані підприємцем також відповідають законодавству.

Враховуючи наведене, позов слід задовольнити.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1.   Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення–рішення від 16.08.06р. № 0003312310/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 664347,0 грн.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь позивача, ТОВ «Зерно плюс», м. Луганськ, вул. Совєтська, б. 75, оф. 519, код ЄДРПОУ 31595348, судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 12.02.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                               А.Г.Ворожцов