Постанова

від 08.02.2007 по справі 9/898пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/898пд-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

08.02.07                                                                                 Справа № 9/898пд-ад

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТрансОйл», м. Луганськ,

    2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Конан-плюс», м. Луганськ

про визнання господарського зобов'язання не дійсним

в присутності представників:

від позивача - Юрченко О.М. - нач.юр.відділу, довіреність № 9308/10 від 12.06.06.,

від 1-го відповідача –не прибув,

від 2-го відповідача –не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання зобов'язання по угоді між ТОВ "Конан-Плюс" та ТОВ "ТрансОйл" не дійсним на підставі ч.1 ст. 207 ГК України, як таке що скоєно з метою, завідомо противною інтересам держави та суспільства, та застосування до сторін правові наслідки, передбачені ч.1 ст. 208 ГК України, а саме – стягнути з ТОВ "Конан-Плюс" та ТОВ "ТрансОйл" на  користь держави суму 942827грн.94грн.

Представники 1-го та 2-го відповідачів у попереднє судове засідання не прибули з причин, які суду не відомі, про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

1-й відповідач, ТОВ «ТрансОйл», надав письмові заперечення, в яких вважає, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю. ТОВ «ТрансОйл»стверджує, що податковим органом не доведено наявність спрямованості умислу проти інтересів держави і суспільства.

В судовому засіданні судом встановлене наступне.

2-й відповідач, ТОВ «Конан-плюс», зареєстрований виконкомом Луганської міської ради 04.10.2000р. за № 25370169ю0010716 та взятий на податковий облік до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська. Свідоцтво платника ПДВ № 311396112340 анульовано 21.04.06р. на підставі результатів інвентаризації, як не звітую чого підприємства.

Позивачем була проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Конан-плюс»вимог податкового законодавства за період з 01.01.05р. по 31.12.05р.

2-й відповідач у грудні 2005 року мав взаємовідносини з 1-м відповідачем, ТОВ «ТрансОйл», яке зареєстроване виконкомом Луганської міської ради 22.01.03р. за № 25370169ю0043005 та взятий на податковий облік до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська.

Директором цих підприємств на час проведення перевірки був Рисенко Юрій Вікторович.

Посилаючись на те, що 09.06.06р. господарським судом Луганської області за заявою 2-го відповідача була прийнята постанова № 20/75б про визнання його банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців та призначено ліквідатором Мамрукова О.А., а також приписи закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі - Закон про банкрутство), позивач стверджує, що Рисенко Ю.В. не мав повноважень на укладення угод після 09.06.05р.

Таким чином в діях осіб, які виступали в якості представників при укладенні договору від імені 2-го відповідача вбачається умисна форма вини зі спрямованістю на порушення основних принципів суспільного ладу, а саме: вони уклали угоду на постачання дизпалива з 1-м відповідачем.

Виконуючи обов'язки за угодою, в липні 2005 року 2-й відповідач поставив товар згідно податкових накладних з 01.07.05р. по 28.07.05р. на загальну суму 942827,94 грн.

Розрахунки за товар між відповідачами здійснювалися у безготівковій формі з рахунку 2-го відповідача.

На думку позивача, доказом спрямованості умислу на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави та суспільства у ТОВ «Конан-плюс»є постанова господарського суду № 20/75б від 09.06.05р. по справі про визнання цього підприємства банкрутом, якою позов було задоволено в повному обсязі.

Крім того, податковий орган стверджує про наявність у першого та другого відповідачів мети, завідомо протиправної інтересам держави, направленої на ухилення від контролю в сфері оподаткування.

За таких обставин все одержане відповідачами за спірною угодою повинно бути повернуто державі.

Оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку про наступне.

На момент укладання і виконання спірної угоди сторони мали статус юридичної особи, були зареєстровані як платники податку органами ДПІ, мали відкриті в установах банку рахунки (як органи ДПІ так і банки при здійсненні певних дій повинні перевіряти повноваження посадових осіб та установчі документи підприємств), чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє підприємства правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів по угодах.

Наявність умислу у сторін (сторони) означає, що вони (вона) виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел посадової або іншої особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

          Умисел юридичної особи на укладання спірної угоди, мету та ціль не можна встановити при не установленні фізичної особи, яка начебто діяла від імені підприємства.

          Згідно з п. 11 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. № 02-5/111 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними, із змінами і доповненнями, роз'ясненням Вищого господарського суду України від 26.04.2002 р. № 04-5/491 до угод, які мають метою порушення інтересів держави відносяться й угоди, які спрямовані на ухилення від оподаткування. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що 2-й відповідач сплатив продавцю в ціні отриманого дизпалива податок на додану вартість згідно податковим накладним, що містяться у матеріалах справи, а 1-й відповідач фактично передав 1-му відповідачу це паливо.

Матеріали справи взагалі не містять будь-яких доказів щодо факту спричинення державі та суспільству якоїсь шкоди у будь-якому розмірі, попри цього 1-й відповідач надав суду копії ухвал апеляційного суду Луганської області від 08.12.06р., від 24.11.06р.; постанов Ленінського районного суду м. Луганська від 16.10.06р. та ухвали Луганського апеляційного господарського суду від 21.12.06р., які спростовують твердження податкового органу.

Отже, висновок податкового органу про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтуються на обставинах, які не мали правового значення для справи.

Сама по собі угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

За таких підстав у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1.            У задоволенні позову відмовити.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 13.02.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                               А.Г.Ворожцов