Постанова

від 22.07.2015 по справі 803/1263/15-а

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 803/1263/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» до реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 21.04.2015 №20818997 та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» (далі – ДП «Луцький КХП №2», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області (далі – реєстраційна служба, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 21.04.2015 №20818997 та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Луцької міської ради №58/90 від 28.04.2010 «Про надання в постійне користування державному підприємству «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» Державного комітету з державного матеріального резерву земельної ділянки для обслуговування виробничих приміщень по вул. Франка, 46» вирішено надати ДП «Луцький КХП №2» Державного комітету з державного матеріального резерву в постійне користування земельну ділянку (кадастровий номер 110140088) по вул. Франка, 26 в місті Луцьку загальною площею 0,8055 га для обслуговування виробничих приміщень та зобов'язано зареєструвати дану земельну ділянку та права на неї.

З метою державної реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: іншого речового права – права постійного користування земельною ділянкою позивачем 21.04.2015 до Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області було подано заяву за реєстраційним номером 20818997 та передбачені законом документи для проведення державної реєстрації.

За наслідками розгляду вказаної заявивідповідач 21.04.2015 прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №20818997 у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позивач вважає вказану відмову протиправною, а тому просить визнати протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 21.04.2015 №20818997 та зобов'язати відповідача зареєструвати за ДП «Луцький КХП №2» інше речове право – право постійного користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вул.. І.Франка, 46, кадастровий номер 0710100000:11:014:0088.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте позивач на адресу суду надіслав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною шостою статті 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З врахуванням наведеного, справу судом розглянуто та вирішено на підставі наявних у ній доказів, за відсутності представників сторін, та згідно з ухвалою суду від 22.07.2015 в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Із змісту статті 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що рішенням Луцької міської ради №58/90 від 28.04.2010 «Про надання в постійне користування державному підприємству «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» Державного комітету з державного матеріального резерву земельної ділянки для обслуговування виробничих приміщень по вул. Франка, 46» ДП «Луцький КХП №2» Державного комітету з державного матеріального резерву в постійне користування надано земельну ділянку (кадастровий номер 110140088) по вул. Франка, 26 в місті Луцьку загальною площею 0,8055 га для обслуговування виробничих приміщень, а також зобов'язано зареєструвати дану земельну ділянку та права на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2015 Державним підприємством «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» до Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області подано заяву про реєстрацію прав та їх обтяжень, яка була зареєстрована за №20818997. Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства, позивачем були подані додаткові документи, зокрема, витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0701315072015 від 13.03.2015, рішення Луцької міської ради №58/90 від 28.04.2010.

Однак, рішенням від 21.04.2015 за №20818997 Реєстраційною службою Луцького міського управління юстиції Волинської області відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень на земельну ділянку ) на вул. Франка, 26 в місті Луцьку загальною площею 0,8055 га для обслуговування виробничих приміщень у зв'язку з відсутністю реєстрації права власності на нерухоме майно (а.с.6).

Відповідно до пункту шостого статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) будь-які правочини щодо нерухомогомайна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4-1 цього Закону.

На підставі статті 4-1 вказаного Закону, рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) приймається без здійснення державної реєстрації права держави чи територіальної громади на такі земельні ділянки, крім випадків, коли право власності на земельні ділянки державної або комунальної власності вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут), крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

Як слідує з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0701315072015 від 13.05.2015, державну реєстрацію здійснено на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок (а.с.7-9)

Разом з тим, відповідно до частини п'ятої статті 4-1 Закону, при наданні у постійне користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права постійного користування такими земельними ділянками.

У разі здійснення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, похідних від права власності, за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний одночасно подати до органу державної реєстрації прав чи державному кадастровому реєстратору відповідну заяву про державну реєстрацію права власності держави чи територіальної громади на зазначені земельні ділянки. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) вважається заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на зазначену земельну ділянку, що передбачено пунктом шостим частини першої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, з врахуванням вищезазначених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку, що рішення Луцької міської ради №58/90 від 28.04.2010 «Про надання в постійне користування державному підприємству «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» Державного комітету з державного матеріального резерву земельної ділянки для обслуговування виробничих приміщень по вул. Франка, 46» ДП «Луцький КХП №2» Державного комітету з державного матеріального резерву в постійне користування надано земельну ділянку (кадастровий номер 110140088) по вул. Франка, 26 в місті Луцьку загальною площею 0,8055 га для обслуговування виробничих приміщень є заявою про здійснення державної реєстрації права власності держави на зазначену земельну ділянку, а також підставою для проведення реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.

Крім того, суд не приймає до уваги письмові заперечення відповідача відносно того, що державна реєстрація права власності держави на земельні ділянки, які сформовані із земель державної власності проводиться одночасно з державною реєстрацією речового права на таку земельну ділянку, що є похідним від права власності, на підставі рішення органу виконавчої влади про передачу земельної ділянки у користування, а не органу місцевого самоврядування з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 44 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013, для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку державної або комунальної власності заявник подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку.

Державна реєстрація права власності держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією речового права на таку земельну ділянку, що є похідним від права власності, на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування.

Таке рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування може бути подане правонабувачем (користувачем, орендарем), який у такому випадку є уповноваженою особою власника земельної ділянки, одночасно із заявою про державну реєстрацію речового права, що є похідним від права власності.

Отже, приписи статті 4-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»та Постанови КМУ №868 від 17.10.2013 свідчать про одночасність здійсненнядержавної реєстрації права власності на земельну ділянку, яка сформована із земель державної власностііз державною реєстрацієюпохідного речового права.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав, суд вважає, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №20818997 від 21.04.2015 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язаннявідповідача зареєструвати за ДП «Луцький КХП №2» інше речове право – право постійного користування земельною ділянкою (кадастровий номер 110140088) по вул. Франка, 26 в місті Луцьку загальною площею 0,8055 га для обслуговування виробничих приміщень суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» органи державноїреєстрації правпроводять державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляютьу їх реєстрації.

Таким чином, повноваження щодо реєстрації права постійного користування земельною ділянкою належать виключно Державній Реєстраційній службі.

В даному випадку суд не може перебирати на себе повноваження суб'єкта владних повноважень, які відносяться виключно до компетенції цих органів.

Отже, у вимозі про зобов'язання відповідача здійснити реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою слід відмовити.

У зв'язку з наведеним, обираючи спосіб захисту порушеного права, відповідно до положень частини другої статті 11 КАС України, зобов'язати Реєстраційну службу Луцького міського управління юстиції Волинської області повторно розглянути заяву Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2»від 21.04.2015 за реєстраційним номером 11094498 рокупро реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з квитанції №2 від 09.06.2015, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 73,08 грн., що підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 72, 69, 94, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 21.04.2015 №20818997.

Зобов'язати Реєстраційну службу Луцького міського управління юстиції Волинської області повторно розглянути заяву Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2»від 21.04.2015 за реєстраційним номером 11094498 рокупро реєстрацію прав та їх обтяжень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» витрати по сплаті судового збору в розмірі 73 (сімдесят три) гривні 80 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий                                                             О.А.Лозовський