Постанова

від 19.12.2014 по справі 804/17441/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2014 р. Справа № 804/17441/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участю: представник позивача предстаник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАТРАНС» до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

24.10.2014 ТОВ «ТЕРРАТРАНС» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.10.2014 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем безпідставно встановлено нереальність здійснення господарських операцій купівлі-продажу товару між ТОВ «ПРОМТРЕЙДІНГ» та ТОВ «ТЕРРАТРАНС», а також між ТОВ «АФЕЛІЙ-2013» та ТОВ «ТЕРРАТРАНС», у зв'язку з чим протиправно донараховано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 35717,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 35 717,23 грн. сформована позивачем за взаємовідносинами з ТОВ «ПРОМТРЕЙДІНГ» та ТОВ «АФЕЛІЙ-2013» на підставі договорів поставки автозапчастин № 260301 від 26.03.2013, № 2904-1 від 29.04.2013, № 150501 від 15.05.2013 та договору поставки дизельного палива № 2810-1 від 28.10.2013, які, в свою чергу, через наявність дефектів, не підтверджують реальність здійснення господарських операцій купівлі-продажу товару.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на підставі наказу від 22.09.2014 № 835 Верхньодніпровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ТЕРРАТРАНС» по взаємовідносинам з ТОВ «АФЕЛІЙ-2013» (код ЄДРПОУ 38796540) у жовтні 2013 року та з ТОВ «ПРОМТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 37375061) у березні, квітні, травні та червні 2013 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 1174/04-16-22-02/38092496 від 26.09.2014.

Так, перевіркою ТОВ «ТЕРРАТРАНС» встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 35 717,23 грн., в т.ч. за березень 2013 року у сумі 525,83 грн., за квітень 2013 року у сумі 4 893,63 грн., за травень 2013 року у сумі 9 117,36 грн., за червень 2013 року у сумі 8 141,41 грн. та за жовтень 2013 року - 13 039,00 грн.

Верхньодніпровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області 14.10.2014, на підставі акту перевірки № 1174/04-16-22-02/38092496 від 26.09.2014, винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ТЕРРАТРАНС» за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 44 646,25 грн, з яких, за основним платежем - 35 717,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8 929,25 грн.

Як свідчить з матеріалів справи, контролюючим органом в ході проведення перевірки ТОВ «ТЕРРАТРАНС» було зроблено висновки щодо нереальності здійснення господарських операцій, в тому числі, на підставі висновків:

- акта ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 996/22-04/373760615 від 16.09.2013 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промтрейдинг» (код ЄДРПОУ 37375061) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.11.2011 по 31.07.2013»;

- акта Дніпродзержинської ОДПІ № 2569/47/04-03-22-03/38796540 від 05.06.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Афелій-2013» (код ЄДРПОУ 38796540) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.07.2013 по 31.12.2013».

З огляду на використане відповідачем джерело, для формування своїх висновків, суд вважає за необхідне зазначити, що непідтвердження продавцями сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та несплата їх до бюджету, неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставами для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011 у справі 21-47а10, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Додатково суд приймає до уваги, що висновки акту перевірки № 996/22-04/373760615 від 16.09.2013 не знайшли своє відображення, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 у справі №804/12727/13-а, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів Дніпропетровської області відновити в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів показники щодо податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «Промтрейдинг» по його взаємовідносинам з контрагентами, задекларовані в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.11.2011 по 31.07.2013.

Висновки ж акту перевірки № 2569/47/04-03-22-03/38796540 від 05.06.2014 не знайшли своє відображення, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 у справі № 804/8958/14, зобов'язано Дніпродзержинську об'єднану Державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість ТОВ «Афелій-2013» у інформаційній базі даних АІС «Податковий Блок», що були змінені на підставі акту № 2569/47/04-03-22-03/38796540 від 05.06.2014 за період з 09.07.2013 по 31.12.2013.

Також слід наголосити, що оскільки у відповідності до роз'яснень ОСОБА_5 адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, то відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Проаналізувавши подану позивачем первісну документацію та характер правовідносин, який виник між ТОВ «ТЕРРАТРАНС» по взаємовідносинам з ТОВ «АФЕЛІЙ-2013» (код ЄДРПОУ 38796540) у жовтні 2013 року та з ТОВ «ПРОМТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 37375061) у березні, квітні, травні та червні 2013 року, суд прийшов до висновку про існування позитивного економічного ефекту для позивача, а отже і існування розумної економічної причини (ділової мети).

Так, в обґрунтування власної правової позиції відповідач посилається на те, що згідно копій первинних документів наданих до перевірки ТОВ «ТЕРРАТРАНС», а саме видаткової накладної № РН-311007 від 31 жовтня 2013 про придбання у ТОВ «АФЕЛІЙ-2013» дизельного пального у кількості 8 500 л. встановлено, що реквізити «отримав (ла)» відсутня печатки ТОВ «ТЕРРАТРАНС», підпис одержувача без розшифровки, що унеможливлює факт відвантаження (придбання) дизельного палива на адресу ТОВ «ТЕРРАТРАНС». Враховуючи наведене, відповідач прийшов до висновку, що надані до перевірки позивачем документи не є достовірними доказами факту поставки автозапчастин та дизельного палива ТОВ «АФЕЛІЙ-2013» у жовтні 2013 року та з ТОВ «ПРОМТРЕЙДІНГ» у березні, квітні, травні та червні 2013 року позивачу, адже сам факт наявності у позивача податкової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і його контрагентом, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.

Згідно ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального вчинення договорів між ТОВ «ТЕРРАТРАНС» по взаємовідносинам з ТОВ «АФЕЛІЙ-2013» (код ЄДРПОУ 38796540) у жовтні 2013 року та з ТОВ «ПРОМТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 37375061) у березні, квітні, травні та червні 2013 року, і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності спірних правочинів. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Разом з тим, суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладеної угоди.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Вимогами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Разом з тим, як передбачено п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, Податковий кодекс України визначає, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

На основі отриманих податкових накладних, суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні періоди.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене суд вважає, що заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, правомірність своїх дій щодо винесення податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.10.2014 не довів, у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ТЕРРАТРАНС» підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАТРАНС» до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 14.10.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ТЕРРАТРАНС» за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на 44 646,25 грн., з яких, за основним платежем - 35 717,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)- 8 929,25 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАТРАНС» (код ЄДРПОУ 38092496, 51650, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вул. Комсомольська, буд. 9) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1