Постанова

від 20.07.2015 по справі 814/1244/15

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.07.2015 р. Справа № 814/1244/15

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом: Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

до відповідача: Приватного малого підприємства В«Святий МиколайВ» ,м. Миколаїв

Суть спору: стягнення заборгованості в сумі 3111, 30 грн.,

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (надалі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з Приватного малого підприємства В«Святий МиколайВ» (надалі - відповідач) в сумі 3111, 30 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач має прострочену заборгованість із сплати страхових внесків, що підлягає сплаті та залишається не погашеною.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Ухвала суду від 14.04.2015 року про відкриття провадження та повістка повідомлення від 21.07.2015 року в адміністративній справі, направлена за юридичною адресою відповідача, без вручення адресату повернулась до суду.

Приписи Кодексу адміністративного судочинства України не передбачають з'ясування судом або стороною у справі фактичного місцезнаходження іншої сторони та здійснення її розшуку.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до абз. 6-7 п. 7 розділу VIII В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» Закону України від 08.07.2003 року № 2464- VI В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058 В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» (надалі - Закон № 1058), Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальникми та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.200 року № 64/8663 страхувальники (роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування) зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону № 1058 відповідач (страхувальник) зобов'язаний сплачувати страхові внески, самостійно ним нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідач має заборгованість по сплаті фінансових санкцій у сумі 3111, 30 грн., що підтверджується розрахунком суми позову.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону № 1058 від 09.07.2003 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

На підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № НОМЕР_1 09.07.2003 року за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, управління винесло рішення № 599 від 16.05.2012 року та № 867 від 08.08.2012 року, якими застосовано до відповідача фінансові санкції та нарахована пеня.

Згідно з п. 3 ч. 14 ст. 106 Закону № 1058 суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка зі сплати страхових внесків.

Пунктом 4 частини 14 ст. 106 Закону № 1058 встановлено, що суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов»язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Заборгованість відповідача становить 3111, 30 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком суми позову.

Згідно із ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату недоїмки, що підтверджується копією корінця вимоги № Ю- 1221/21 від 03.10.2012 на суму 3111, 30 грн., яка отримана відповідачем.

Відповідач суму заборгованості не сплатив, в установленому законом порядку вимогу не оскаржив.

Частиною 3 статі 106 Закону № 1058 передбачено право органу Пенсійного фонду України на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Відповідно до статті 11, частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач своїм правом не скористався, заперечень на позов не надав, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 94, 128, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного малого підприємства В«Святий МиколайВ» (код ЄДРПОУ 19287286) заборгованість зі сплати фінансових санкцій в сумі 3111, 30 грн. (три тисячі сто одинадцять гривень 30 копійок) на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (код ЄДРПОУ 20876125).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа