Рішення

від 26.02.2009 по справі 12/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

26.02.2009                                                                                                    

Справа  № 12/13

за позовом товариства  з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”,               м. Київ 

до відповідача фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1            с.

Бороняво Хустського району

про

стягнення суми 4 741,48 грн. -основного боргу; 316,56 грн. -пені та  331,90 грн. -штрафу. 

                          Суддя    Тисянчин 

В. М.

                      Представники:

Від позивача -Шелемба

Ю.В. (представник за довіреністю від 05.01.2009 року)

Від відповідача -

ОСОБА_1, фізична особа - підприємець

СУТЬ СПОРУ:

заявлено позов товариством  з обмеженою

відповідальністю „Медфармсервіс”,  м.

Київ до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 с. Бороняво Хустського району

про стягнення суми 4 741,48 грн. -основного боргу; 316,56 грн. -пені та 331,90

грн. -штрафу. 

Представникам сторін роз'яснено

права і обов'язки передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію

судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Письмовою заявою (вх. № 1448 від

26.02.2009 року) відповідач визнала суму основного боргу в повному обсязі та

пояснила причину виникнення заборгованості припиненням підприємницької

діяльності. Водночас, відповідач просить суд та позивача не стягувати з неї

штраф та пеню, посилаючись на надзвичайно скрутне фінансово -матеріальне

становище, наявність на її утримання двох малолітніх дітей і надати відстрочку

виконання судового рішення строком на 2 місяці.

Крім цього, відповідач у судовому

засіданні зобов'язалась частинами сплатити в добровільному порядку суму боргу

присуджену судом до закінчення строку відстрочки, про що ствердила письмовою

заявою. 

          Представник позивача підтримує

позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та з

огляду на добровільне визнання основного боргу відповідачем, надання у судове

засідання зобов'язання про добровільну сплату боргу, обставин реального

виконання рішення суду, тривалих партнерських стосунків з відповідачем по

реалізації продукції позивача та інших обставин (неможливості отримання

відповідачем банківського кредиту для погашення боргу) представник позивача не

заперечив надання відстрочки строком на 2 місяці та зменшення пені, як виняток,

на розсуд суду, про що ствердив письмово.

          Вивчивши доводи позовної заяви та

матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість

відповідача в сумі 4 741,48 грн. 

-основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору № 05893 від

01.09.2008 року, товар, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

           -

товарно -транспортними накладними: № М0008560 від 19.09.2008 року, № М0008606

та № М0008613 від 22.09.2008 року;

        - розрахунком позову, а за таких

обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

        Заявлені вимоги позивача про

добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11;

526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила

підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново

-господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей

передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у

суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду

на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України,

зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк

відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно

ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК

України в силу зобов'язання -кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від

боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах.

Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним

фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є

поставка товару (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача

оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання

зобов'язання не допускається             

(ст. 615; 625 ЦК України).

Між тим, за  договором 

поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює 

підприємницьку  діяльність,

зобов'язується  передати  у встановлений   строк (строки)  товар 

у  власність  покупця 

для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним, домашнім або іншим подібним

використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього

певну грошову суму                  (ч.1

ст. 712 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для

виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 6.5 укладеного

договору нарахована до сплати пеня в розмірі 316,56 грн. При оцінці

правильності нарахування пені відповідно до п. 2              ст. 258 ЦК України; Положень

Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне

виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в

цій частині і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, з огляду підстав, що

заслуговують на увагу суду (відсутністю значних збитків спричинених

відповідачем позивачу, (заяву відповідача не заперечену представником позивача,

визнання боргу та зобов'язання добровільно його сплатити), майново -економічний

стан сторін)), суд обмежує, як виняток, стягнення пені до 20 грн., а в решті

вимог в цій частині позову відмовити.

Втім, досліджуючи матеріали справи

та обгрунтування вимог в частині нарахованої до стягнення пені, суд зазначає

невірне посилання у позовній заяві позивачем на п. 7.7 укладеного договору,

тоді як такий порядок стягнення відслідковується у п. 6.5 договору, а п. 7.7 в

укладеному договорі взагалі відсутній.

Відповідно до п. 6.5 договору та

ст. 549 ЦК України відповідачу нарахований до сплати штраф у розмірі 7 %  в сумі 331,90 грн. При оцінці правильності

нарахування штрафу відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України,          ст. ст. 216 -218; 220 ГК України,

Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” судом визнано обґрунтованими такі

вимоги і такими, що підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення

враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа

відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну значимість господарської

діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання

відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3

ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром

завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах,

безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово -майнового стану

сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів

захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

                 Встановлюючи дійсні обставини

справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими

доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються

на достовірність.

          Таким чином, позивачем доведені ті

обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,

однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових

витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача, відстрочивши виконання

рішення суду строком на 2 місяці, як виняток, чим задоволити клопотання

відповідача з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду.

          Виходячи з викладеного, оцінивши

повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі

доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України;

ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; 

ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.      Позов задоволити  частково.

2.  Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1;

код НОМЕР_1) на користь товариства  з

обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс”               (м. Київ, вул. Васильківська,

30; код 32911643) суму 4 741,48 (чотири тисячі сімсот сорок одну грн. 48

коп.) - основного боргу; 20 (двадцять грн.) -пені; 331,90 (триста тридцять одну

грн. 90 коп.) -штрафу та 102 (сто дві грн.) - 

у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.)

-у відшкодування витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового

процесу. Видати наказ з 27.04.2009 року.

3.     В решті позову - відмовити.

       Дане рішення набирає законної сили в

порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

     Суддя                                                                                  

Тисянчин В. М.