Постанова

від 16.07.2015 по справі 821/1024/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/1024/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтович І.І.,

при секретарі: Сердюк О.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень,

встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3В.) звернулася до суду із адміністративним позовом до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 14.03.2015 року №0000361700, №0000371700.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Вважає його безпідставним та необґрунтованим, оскільки на його думку оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований Білозерською райдержадміністрацією 02.02.2009 року №24820000000002932 та взято на облік в органах державної податкової служби з 03.02.2009 року.

Також, судом встановлено, що у період з 22.02.2013 р. по 25.02.2013 р. контролюючим органом проведена позапланова документальна невиїзна перевірка суб'єкта господарювання - фізичної особи ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_1) щодо правомірності відображення податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Проминтекс» (код ЄДРПОУ 37031296) за травень 2012 р. та ПП «Мета - Ком» (код ЄДРПОУ 33436853) за червень 2012 р. За результатами даної перевірки складено акт №116/17-028/НОМЕР_1 від 27.02.2013 року.

З вищенаведеного акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено наступні порушення:

- ч.1 ст.201, ч.1-6 ст.203,2015, 2016, 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_3 при придбанні товарів (послуг) у постачальників: ТОВ «Проминтекс» сума ПДВ по взаємовідносинам за травень 2014 р. становить 85669,20 грн., ПДВ 17133,84 грн.; ПП «Мета - Ком» сума ПДВ по взаємовідносинам за червень 2012 р. становить 124791,00 грн., ПДВ 24958,20 грн.; та по взаємовідносинах з покупцями: ДП «Санаторій для дітей з батьками» «Скадовськ» ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» складає 16511,20 грн., ПДВ 3302,24 грн., у червні 2012 р. складає 45256,25грн., ПДВ 9051,25 грн.

- п.187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого підприємцем завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 42092,04 грн. ПДВ, у тому числі: за травень 2012 р. на суму ПДВ 17133,84 грн., за червень 2012 р. на суму 24958,20 грн. та завищення податкових зобов'язань на суму 12353,49 грн., в тому числі: за травень 2012 р. на суму 3302,24 грн. ПДВ; за червень 2012 р. на суму 9051,25 грн. ПДВ.

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено оподаткований дохід за 2012 р. на суму 148687,55 грн., додатково нараховано - 23989,28 грн. ПДФО.

Крім цього, перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій позивача з ПП «Мета - Ком» та ТОВ «Проминтекс», встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

Підставою для встановлення таких порушень слугувало те, що перевіркою неможливо підтвердити факт придбання товару позивачем у ПП «Мета - Ком» та ТОВ «Проминтекс», з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходженням майна, відсутністю необхідних трудових ресурсів, транспорту та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності.

На підставі вищенаведеного акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000371700 від 14.03.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 44607,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 29738,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 14869,00 грн.

Також, прийняте податкове повідомлення-рішення №0000361700 від 14.03.2013 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 29986,60 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 23989,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 5997,32 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Як зазначалось судом, рішення про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування прийняте податковим органом у зв'язку з формуванням податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Мета - Ком» та ТОВ «Проминтекс», які податковий орган вважає не реальними. Крім того, податковий орган вказує на те, що господарські операції з ПП «Мета - Ком» та ТОВ «Проминтекс» не спричиняють реального настання правових наслідків та є безтоварними.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Надаючи оцінку наявним у справі доказам суд виходить з того, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції. При цьому наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

При цьому суд вважає, що в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Однак, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності господарської операції, за результатом здійснення якої податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення.

Щодо господарських взаємовідносин ФОП ОСОБА_3 та ПП «Мета - Ком» суд зазначає наступне.

31.05.2012 року між позивачем та ПП «Мета - Ком» було укладено договір постачання харчових продуктів на загальну суму 149 749,20 грн. в т.ч. ПДВ 24958,20 грн.

Відповідно до п. 4 даного договору Поставку товару Постачальник здійснює: протягом дії договору за узгодженим графіком поставок товару. Розвантаження товару здійснює Постачальник своїми силами. Постачальник разом з продукцією надає Покупцю накладну на товар, сертифікат та всю супровідну документацію на кожну партію товару згідно вимог діючого законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідно до пп.4.4 п.4 та пп.4.5 п. 4 даного Договору, Поставка повинна виконуватись транспортом, який має санітарний паспорт, водій повинен мати санітарну книжку. Покупець має право та повинен перевіряти наявність санітарного паспорту транспорт та санітарну книжку водія.

Судом було витребувано у позивача докази (товарно - транспортні накладні) транспортування придбаного товару у червні 2012 р. від ПП «Мета - Ком», але зазначені докази суду не надані.

Як вбачається з акту перевірки ФОП ОСОБА_3 (с.акта 17, а.с. 30), аналізом податкових декларацій встановлено, що за період з 01.04.2012 р. по 31.08.2012 р. ПП «Мета - Ком» звітує про відсутність господарської діяльності.

В ході судового розгляду не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю документів.

Крім того, позивачем не надано документів, що засвідчують походження товарів, що реалізуються, що має важливе значення при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи вище наведене позивачем не підтверджено фактичного відвантаження товарів ПП «Мета - Ком».

Щодо господарських взаємовідносин ФОП ОСОБА_3 з ТОВ «Проминтекс» суд зазначає наступне.

Відповідно до Вироку Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.10.2013 р. у справі №1-кп/489/410/13 р. суд визнав винним ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України - фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності та у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України - підроблення документа, який видається чи посвідчується підприємством чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, який надає право або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою.

Як вбачається з даного вироку суду, у вересні 2011 р. ОСОБА_4 не маючи наміру здійснювати та займатись підприємницькою діяльністю у повному розумінні цього поняття, на пропозицію не встановленої в ході досудового розслідування особи, придбав суб'єкт господарювання - ТОВ «Проминтекс» (код ЄДРПОУ 37031296), а саме перереєстрував його на своє ім'я у державних установах з ціллю прикриття незаконної господарської діяльності інших підприємств - контрагентів.

Також, даним вироком затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором прокуратури Ленінського району м. Миколаєва та обвинуваченим ОСОБА_4 від 07.10.2013 р.

Вирок набрав законної сили 08.11.2013 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на викладене, суд вважає підтвердженим висновок податкового органу про те, що фактичного здійснення господарської операції не могло відбутися, відтак відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, збільшення відповідачем податкових зобов'язань є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства.

Відносно твердження позивача щодо наявності у підприємства видаткових і податкових накладних, які є підставою для формування витрат і податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно із пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Пунктом 177.1 статті 177 Податкового кодексу України, встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України).

Суд враховує, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на дані бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Оцінюючи докази у їх взаємозв'язку, а також зважаючи на викладені обставини відсутності дійсного економічного змісту в договорах, укладених між позивачем і ПП «Мета -Ком», ТОВ «Проминтекс», суд дійшов висновку, що внаслідок укладення даних договорів позивач отримав очевидну податкову вигоду.

У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими і такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України, не можуть бути підставами для скасування податкових повідомлень-рішень, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що доводи наведені у позовній заяві є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Законом України від 19.09.2013 року 590-VІІ внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору, зокрема і до Закону України "Про судовий збір". Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Оскільки, позивачем при подачі позовної заяви сплачено 182,70 грн. судового збору, а спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, і доказів понесення ним інших витрат пов'язаних з розглядом справи суду не надано, то з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору 1644,30 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1644,30 грн. ( Одна тисяча шістсот сорок чотири гривні 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 липня 2015 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.3