Ухвала

від 17.11.2010 по справі 40197/09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2010 р.справа № 2а-4540/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Туркіної Л.П.

          суддів:                     Католікяна М.О. Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання:          Коршунові Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року.

у справі № 2а-4540/09/0870 (категорія статобліку – 2.11.1)

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат ”Запоріжсталь”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкових повідомлень рішень., -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року до суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства „Запорізький металургійний комбінат ”Запоріжсталь” далі (ВАТ „Запоріжсталь”), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі СДПІ) № 0000450801/0 від 03.08.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 340892грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на те, що СДПІ при проведенні перевірки не встановила фактів безтоварних операцій, використання придбаних товарів у неоподаткованих операціях. Також, перевіркою не було виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних.

Отже, податковий кредит сформовано підприємством згідно до вимог закону.

Суд дійшов висновку, що право покупця на формування податкового кредиту та на подальше отримання бюджетного відшкодування не може бути поставлено в залежність від додержання третіми особами-продавцями податкової дисципліни, як то належного подання податкової звітності та сплати податку до бюджету.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем ( у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року по справі № 2а-4540/09/0870. Прийняти нове рішення, яким ВАТ „ЗМК „Запоріжсталь” в позові відмовити.

          В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач мав господарські операції з контрагентом ТОВ „Дельта-Комерц”. За результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПА України за березень 2008 року встановлено розбіжність по платнику податків ТОВ „Дельта- Комерц” в сумі 62894, 00 грн., яка в свою чергу виникла за рахунок не включення ТОВ „Дельта- Комерц” до складу податкових зобов'язань суму ПДВ у розмірі 62894, 00 грн. З метою належного контролю за сплатою податків, зборів, обов'язкових платежів, СДПІ направлено запит до ДПІ у Хортицькому районі на обліку якої і перебуває контрагент позивача - ТОВ „Дельта- Комерц”. За інформацією підрозділів ОДПС встановлено, що контрагент позивача за юридичною адресою не знаходиться, декларація з ПДВ за березень 2008 р. не відповідає статусу документів податкової звітності( не вказаний іпн., відсутні підписи посадових осіб не вказані обов'язкові реквізити, наявні виправлення та ін.), ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя до держреєстратора направлено повідомлення за формою 18-ООП –про відсутність платника за юридичною адресою відсутність.

Відповідач вказує, що правова природа бюджетного відшкодування визначена положеннями п.1.8 ст. 1 Закону « Про податок на додану вартість»( далі закон «Про ПД») за яким –Бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету. Випливає з самої суті поняття податку, його основної функції –формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України), а також правової природи платника податку (п.1.3 ст.1 Закону про податок на додану вартість).

Посилаючись на обставини, встановленні стосовно ТОВ «Дельта-Комерц»та норми п.1.8 ст. 1 Закону «Про ПД», СДПІ зазначає, що позивач необґрунтовано визначив суму бюджетного відшкодування з урахуванням сум, що мали місце під час операцій з названим контрагентом.

Апелянт вказує, що помилковим є доводи позивача стосовно того, що не має взаємозв'язку між фактом до бюджету даного податку та його відшкодування з бюджету. На рівні Конституції України (ст.67) на платників податків покладено обов'язок сплачувати до бюджетів податки та збори, а ст. 14 Закону України „ Про систему оподаткування” визначено, що вказаний платіж відноситься до загальнодержавних.

Стосовно відповідальності покупця за несплату продавцем ПДВ до бюджету слід зазначити, що вказаний аргумент не може стосуватися цього предмету спору, оскільки мова про певну міру відповідальності (кримінальна, адміністративна чи ін.) в межах даної справи не постає. Прийняття СДПІ податкового повідомлення-рішення не є мірою відповідальності платника податків, а є обов'язком контролюючого органу в повідомленні платника про відсутність у нього права на бюджетне відшкодування.

          Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2009 р. без змін, а скаргу без задоволення.

          Позивач вказує, що безпідставним є твердження податкового органу щодо встановлення у Законі про ПДВ прямого взаємозв'язку між фактом сплати контрагентом до бюджету даного податку та його відшкодування з бюджету.

Жодне положення законодавства не передбачає вище визначеної етапності дій при визначені сум бюджетного відшкодування.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі при проведенні перевірки не встановила факту використання придбаних товарів у не оподатковуваних операціях. Також, перевіркою не було виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних.

Отже, податковий кредит сформовано підприємством згідно до вимог закону.

Право Покупця на формування податкового кредиту та на подальше отримання бюджетного відшкодування не може бути поставлено в залежність від додержання третіми особами –продавцями податкової дисципліни, як до належного подання податкової звітності та сплати податку до бюджету.

Діючим законодавством України не передбачено, що Покупець повинен нести відповідальність за не сплату податків продавцями або, в даному випадку, їх постачальниками.

          Позивач також зазначає, що неправомірність висновків податкового органу підтверджується роз'ясненнями, викладеним в довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010року „Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме: „Відповідно до ст.10 Закону України „Про податок на додану вартість” та ст. 1і 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

          Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, а також заслухавши представника відповідача та позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, на підставі направлення №0327 від 28.05.2009 року та №0327/1 від 30.06.2009 року фахівцями СДПІ по роботі з ВПП м. Запоріжжя була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Запоріжсталь»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року. За результатами перевірки складений акт №288/08-01/00191230.

Актом перевірки встановлене порушення вимог п. 1.8, п.1.3 ст. 1 , пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року, п. 8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року №244, п. 5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року, у результаті чого, ВАТ «Запоріжсталь»завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 227 261 грн. 00 коп. та залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів (грудень 2008 року) у сумі –86 911 грн. по господарських операціях з придбання товару від ТОВ «Дельта-Комерц»(код 33754595).

На підставі акту перевірки 03.08.2009 року керівником СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000450801/0, згідно якого ВАТ «Запоріжсталь»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 340 892 грн. 00 коп., у тому числі 227 261 грн. основного платежу та 113 631 грн. фінансових санкцій з цього податку, що застосовано на підставі п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181 –ІІІ від 21.12.2000 року.                                         

Матеріалами справи також встановлено, і сторони не заперечують, що ВАТ «Запоріжсталь»знаходився у договірних відносинах з ТОВ «Дельта-Комерц». Зазначений факт також підтверджується наданими суду копіями договорів, рахунків, податкових накладних, платіжних доручень, товарних накладних, що знаходяться в матеріалах справи.

За результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України за березень 2008 року встановлено розбіжність по ТОВ «Дельта-Комерц»у сумі 62894 грн. , яка виникла за рахунок не включення ТОВ «Дельта Комерц»до складу податкових зобов'язань суму ПДВ 62 894 грн. 00 коп.           

Згідно з відповіддю ДПІ у Хортицькому районі №1743/7/23-011від 07.07.2009 року , ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя, складено акт про незнаходження ТОВ «Дельта-Комерц»за юридичною адресою. Крім того, Декларація з податку на додану вартість за березень 2008 року не відповідаю статусу документів податкової звітності, оскільки відсутні обов'язкові реквізити. Фахівцями ДПІ у Хортицькому районі направлено повідомлення про відсутність платника податків за місцезнаходженням за формою 18-ОПП до державного реєстратора.

Як свідчать матеріали справи між податковим органом та підприємством не існує спору щодо фактичної наявності операцій з товаром та сум фактично сплачених постачальнику за товари, податковою спростовуються лише правові підстави формування платником податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

На думку колегії судів висновки податкової щодо помилкового формування позивачем показників податкового кредиту та бюджетного відшкодування спростовується наступним, статтею 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено у п. 1.8, що Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. У той же час цією статтею також визначено, що Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п. 1.7).

У свою чергу, пп7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону вказує, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

7.4.5. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, за фактичної наявності операції з передачі товарів та надання послуг, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, а саме:

- у разі, якщо суми сплачених податків не стосуються придбання товарів (послуг), що використовуються у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість належними податковими накладними. Про використання товарів у неоподаткованих операціях в акті перевірки не йдеться.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Дельта-Комерц»є юридичною особою, код ЄДРПОУ 33754595, є платником податку на додану вартість, свідоцтво №12085189, видане 20.10.2005 року. Податковим органом не надано жодних доказів того, що свідоцтво є анульованим. Крім того, відповідно до даних довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців 01.10.2009 року внесено запис до ЄДР про підтвердження відомостей про юридичну особу. Також, за офіційним даними сайту ДПА України свідоцтво платника ПДВ –ТОВ «Дельта-Комерц» знаходиться у розділі належних платників. Таким чином, позивач правомірно підтвердив суми податковою податковими накладними названого контрагента.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про ПД»Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, сума бюджетного відшкодування напряму залежить тільки від правильності визначення суми податкових зобов'язань і податкового кредиту та від розміру суми ПДВ, фактично сплаченої постачальникам.

При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб . Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету , то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Відповідно до положень закону «Про ПД»сума ПДВ, що включається до вартості товару є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету. Покладення зазначеного обов'язку на позивача суперечить нормам чинного законодавства.

Отже, колегія суддів вважає, що судом повно та всебічно досліджені матеріали справи, вірно встановлений характер спірних правовідносин і до їх вирішення вірно застосовані норми матеріального права. Порушень норм процесуального закону при цьому колегія суддів не вбачає.

          Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

          Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий:                                                            Л.П. Туркіна

          Суддя:                                                            М.О. Католікян

          Суддя:                                                            А.О. Коршун