Ухвала

від 15.07.2015 по справі 820/16980/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" липня 2015 р. м. Київ К/800/66546/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Ігнатенко І.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014

у справі № 820/16980/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічне підприємство «Котлоенергопром" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Онопрієнко Л.М.,

відповідача - не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 № 0003152201.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що за наявності у позивача належним чином оформлених первинних документів на підтвердження фактичного виконання господарської операції правопорушення, допущені його контрагентом, за недоведеності Інспекцією обізнаності платника щодо таких правопорушень, не можуть слугувати підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що установлені перевіркою обставини укладення та виконання договорів у рамках господарських правовідносин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Мега-Проект» (далі - ТОВ «Мега-Проект») свідчить про номінальний характер цих операцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2013 по 31.05.2014 в розрізі контрагента ТОВ «Мега-Проект» з питання з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Мега-Проект» та подальшої їх реалізації у відповідних податкових періодах.

За наслідками цієї перевірки податковим органом складено акт від 05.09.2014 № 3528/20-30-22-01/35072985 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2014 № 0003152201 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на 722500,50 грн. (у тому числі на 481 667 грн. за основним платежем та на 240 833,50 грн. за штрафними санкціями).

Так, під час цієї перевірки відповідачем було зроблено висновок про номінальне оформлення платником за допомогою штучного документообігу господарських операцій з придбання у названого контрагента підрядних, інженерних, конструкторських робіт, які не опосередковувалися фактичним виконанням.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відтак адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм, а повинен дослідити та оцінити фактичні правовідносини учасників поставок з метою встановлення, що актив був отриманий саме від указаного у первинних документах контрагента.

Слід зазначити, що різновидом нереальної господарської операції є операції, що здійснюються фактично самим платником податків, але документально оформлюються як роботи, послуги, надані сторонньою особою.

У справі, що переглядається, на обґрунтування висновку про безтоварний характер операцій між позивачем та заявленим контрагентом Інспекція посилається на обставини, установлені у рамках проведення заходів із зустрічного податкового контролю щодо контрагента платника (відсутність ТОВ «Мега-Проект» за місцезнаходженням, декларування ним мінімальних сум податків, що підлягають сплаті до бюджету, при мільйонних оборотах грошових коштів по розрахунковому рахунку, відсутність у ТОВ «Мега-Проект» працівників відповідної кваліфікації для виконання конструкторських та інженерних робіт), а також на нетиповість виконання зазначених видів робіт для діяльності названого контрагента, використання за усіма розглядуваними операціями вексельної форми розрахунків.

Наведені доводи Інспекції з урахуванням законодавчо визначених правил формування податкового кредиту вимагали від судів встановлення фактичних виконавців інженерних, конструкторських та підрядних робіт, поставлених позивачеві, та перевірку підстав залучення ТОВ «Мега-Проект» відповідних осіб до виконання розглядуваних робіт (як-от - на умовах трудового договору, найму тощо), з'ясування виробничої необхідності у придбанні розглядуваних робіт у контрагента, у якого відсутні ресурси для їх виконання, за наявності у штаті Товариства працівників необхідного фаху (згідно з актом перевірки чисельність працівників позивача на момент виконання розглядуваних операцій складала 65 осіб), наявність у позивача матеріалізованого результату виконання цих робіт (зокрема, у вигляді ескізів, звітів, креслень тощо), а також ретельну перевірку взаємодії позивача як замовника та ТОВ «Мега-Проект» як виконавця у процесі виконання цих поставок.

Лише за наслідками встановлення цих обставин суди могли б дійти вмотивованого висновку про фактичне виконання ТОВ «Мега-Проект» спірних поставок та спростувати доводи Інспекції про безтоварний характер взаємовідносин позивача із цим контрагентом.

Ухилення судами від перевірки та надання правової оцінки доводам Інспекції, якими вона мотивує порушення Товариством правил оподаткування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, у тому числі з виявленням та витребуванням доказів з власної ініціативи, та вимагає скасування прийнятих у справі судових актів з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 у справі № 820/16980/14 скасувати.

3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько