Постанова

від 01.12.2008 по справі 2-а-1388-09-1402

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                    Справа

2-а-1388/09/1402.

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ

СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

            02.06.2009 року Баштанський

районний суд Миколаївської області в складі судді Желєзного І.В. при секретарі

Кирпічовій О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Баштанка

справу за позовомОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в Баштанському

районі про зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії особі, що

відноситься до категорії дітей війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в

Баштанському районі Миколаївської області, яким просив зобов'язати Управління

Пенсійного фонду України в Баштанському районі перерахувати та виплатити

підвищення до пенсії в сумі 2733 грн. 30 коп., а саме в розмірі 30 %

мінімальної пенсії за віком, за 2006 - 2007 роки, відповідно до ст. 6 ЗУ „Про

соціальний захист дітей війни”, посилаючись на рішення Конституційного Суду

України № 6-рп/2007 рік від 9 липня 2007 року, оскільки вважає дії відповідача

неправомірними.   

Позивач просив поновити строк для

звернення до суду, оскільки про грубе порушення своїх прав йому стало відомо з

засобів масової інформації після прийняття Конституційним Судом України

відповідного рішення.

В

судове засідання позивач не з'явився, повідомивши суд про слухання справи в

його відсутність і підтримання позовних вимог.

Від

відповідача надійшла заява про слухання справи в відсутність представника

відповідача та заперечення на позов. В запереченні на позов відповідач вказав

на відсутність законодавчого 

врегулювання розміру мінімальної пенсії за віком для обчислення доплати

за статусом діти війни та відсутність бюджетного фінансування на вказані цілі,

оскільки відповідно до норм чинного законодавства виплата подібної доплати до

пенсії здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти

Пенсійного фонду України до Державного бюджету України не включені. При цьому,

відповідач не оспорював факт наявності у позивача статусу дитини війни.

З огляду на те, що в матеріалах

справи є достатньо даних про права та обов'язки сторін, та не має необхідності

в особистих поясненнях сторін, від яких надійшли заяви про слухання справи в їх

відсутність, суд ухвалив про слухання справи в порядку письмового провадження.

    Дослідивши наявні у справі докази, суд

вважає, заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню,

виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до

абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з

яким дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час

закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Статус позивача підтверджується наявною в матеріалах копією пенсійного

посвідчення з відповідною відміткою в ньому.

Згідно ст. 6

Закону України № 2195-ІУ (в редакції до 28 грудня 2007 року)   дітям війни, пенсії або щомісячне довічне

грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість

пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6

Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік

згідно із Законом України від 20 грудня 2005 року "Про Державний бюджет

України на 2006 рік" та відновлено з 02 квітня 2006 року відповідно до

Закону України від 19 січня 2006 року «Про внесення змін до Закону України

"Про Державний бюджет України на 2006 рік" у зв'язку з виключенням

пункту 17 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року "Про Державний

бюджет України на 2006 рік".

Дія

ст. 6 Закону України № 2195-ІУ була призупинена п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону

України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням

Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення Закону

України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії

положення ст. 6 Закону України № 2195-ІУ визнані неконституційними.

Таким

чином, відповідач повинен був здійснити нарахування пенсії позивачу в межах

бюджетного  року  за  

період  з  02  

квітня   2006  року 

до   31   грудня  

2006  року в розмірі,

передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та після

прийняття рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №

6-рп/2007 за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року у розмірі

передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Заперечення

відповідача проти позову, щодо законодавчого не врегулювання розміру

мінімальної пенсії за віком, яка підлягає застосуванню для обчислення розміру

доплати, порядку виплат та джерел фінансування суд визнає невмотивованими,

оскільки відсутність подібного механізму нарахування не може бути підставою для

позбавлення можливості реалізації громадянином прав, що передбачені законами

України.

В

той же час, суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача

виплатити йому недоплачену суму підвищення пенсії в конкретно визначеному

розмірі - 2733 грн. 30   коп. не підлягають задоволенню, оскільки

питання про розрахунок розміру такого роду виплат відносяться до компетенції

Управління Пенсійного фонду.

За

таких обставин, в даному випадку незаконною є бездіяльність відповідача по

неперерахунку та невиплаті передбаченої для позивача законом доплати до пенсії.

При цьому, в позовних вимогах позивач просить суд визнати дії відповідача

незаконними. Подібна позовна вимога не може бути задоволена судом через нечітке

її визначення (в частині визначення позивачем конкретної незаконної дії

відповідача) та через те, що судом не встановлено наявність активних дій

відповідача по порушенню прав позивача. В даному випадку позивач помилився у

визначенні виду поведінки відповідача, яка порушує права позивача, оскільки

порушення відповідача знайшли своє вираження не у вчиненні певних активних дій,

а в бездіяльності - тобто в утриманні від виконання дій по реалізації законних

прав позивача.

Згідно

з вимогами ч.1-2 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в

адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в

наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою

відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд

може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного

захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони

просять.

В зв'язку з цим, для повного захисту

прав та інтересів сторін виникла необхідність вийти за межі позовних вимог в

частині визнання бездіяльності відповідача незаконною, - визнавши незаконною

бездіяльність відповідача по неперерахунку та невиплаті передбаченої для

позивача законом доплати.

З врахуванням похилого віку позивача, його юридичної необізнаності суд

приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку

звернення  до адміністративного суду за

захистом своїх прав, що є підставою для вирішення справи по суті спору.

На

підставі викладеного та керуючись. ст.ст. 

70-72, 86, 122 ч.3 ,138, 158 - 163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов

задовольнити частково.

Визнати

бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі

Миколаївської області щодо не проведення нарахування підвищення до пенсії

ОСОБА_1в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6

Закону України „Про соціальний захист дітей війни” - неправомірною.

Зобов'язати

управління Пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області

провести нарахування та виплатити суму підвищення до пенсії ОСОБА_1у розмірі 30

відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни” з 02 квітня 2006 року до 31 грудня 2006 року та

з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

В частині задоволення інших позовних вимог - відмовити.                                  

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про

апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з

дня її проголошення.  

СУДДЯ: