Постанова

від 21.07.2015 по справі б15/118-07(б40/29/137/03)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року Справа № Б15/118-07(Б40/29/137/03)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Панової І.Ю. суддів:Коваленка В.М., Погребняка В.Я. розглянув касаційну скаргу Арбітражного керуючого Талана Ростислава Григоровича на ухвалугосподарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2015 року та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року у справі№Б15/118-07(Б40/29/137/03) господарського суду Дніпропетровської області за заявою Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області доВідкритого акціонерного товариства "Синельниківський райагрохім" провизнання банкрутом

за участю представників сторін: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2015 року у справі №Б15/118-07(Б40/29/137/03) (суддя Єременко А.В.) задоволено заяву гр. ОСОБА_5, зобов'язано ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Синельниківський райагрохім" Талан Р.Г. виконати рішення Синельниківського міського суду Дніпропетровської області від 29.09.1998р. по справі №2-1, поновити ОСОБА_5 на роботі у ВАТ "Синельниківський райагрохім".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року ( колегія суддів у складі: головуючий суддя - Білецька Л.М., суддя - Верхогляд Т.А., суддя - Парусніков В.Б.) в задоволенні вимог апеляційної скарги ліквідатора Талан Ростислава Григоровича на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2015 року у справі №Б15/118-07 (Б40/29/137/03) відмовлено. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2015 року у справі №Б15/118-07 (Б40/29/137/03) залишено без змін.

Не погодившись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2015 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року у справі №Б15/118-07 (Б40/29/137/03), Арбітражний керуючий Талан Ростислав Григорович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 в задоволенні заяви про поновлення на роботі.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на те, що до повноважень ліквідатора віднесено здійснення звільнення працівників банкрута, а не прийняття та поновлення на роботі. Крім того, на думку скаржника, в силу вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", перебування банкрута у процедурі ліквідації унеможливлює виконання ухвали від 31.03.2015 року у встановлений спосіб щодо поновлення ОСОБА_5 на роботі, що є підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення згідно ст.373 ЦПК України та ст.240 1 КЗпП України, а обумовлена вимогами спеціального Закону про банкрутство неможливість виконання цього рішення не може бути ототожнена з його протиправним не виконанням.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати Вищого господарського суду України від 20.07.2015 року для розгляду справи №Б15/118-07 (Б40/29/137/03) господарського суду Дніпропетровської області сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий суддя - Панова І.Ю., судді: Коваленко В.М., Погребняк В.Я.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі про банкрутство ВАТ "Синельниківський райагрохім" порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2003 року в порядку ст. ст. 11 - 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство) і здійснюється відповідно до вказаної редакції Закону про банкрутство.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2004 року ВАТ "Синельниківський райагрохім" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Талана Р.Г.

Громадянин ОСОБА_5 звернувся з заявою про поновлення на роботі на підставі виконавчого листа №2-1-1998.

Розглядаючи дану заяву, суди встановили , що рішення Синельниківського міського суду від 29.09.1998 року, яким визнано незаконним звільнення гр. ОСОБА_5 та поновлено останнього на роботі в ВАТ «Синельниківський райагрохім» на посаді інженера з техніки безпеки і безпеки руху, стягнуто грошові кошти, в частині поновлення на роботі залишається невиконаним протягом більш як 15 років, у тому числі більш як 12 років під час перебування підприємства в процедурі банкрутства.

ОСОБА_5 звернувся до ліквідатора ВАТ "Синельниківський райагрохім" Талана Р.Г. із заявами від 02.10.2003 року та від 16.04.2014 року про поновлення його на роботі.

У відповіді ліквідатора зазначено, що останній не надалений повноваженнями щодо поновлення на роботі колишніх працівників банкрута.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2014 року у справі № Б15/118-07(Б40/29/137/03) (суддя - Примак С.А.), зокрема, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Синельниківський райагрохім" (далі - ВАТ "Синельниківський райагрохім") на користь ОСОБА_5 526 518,96 грн. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 про поновлення на роботі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року у справі № Б15/118-07(Б40/29/137/03) (головуючий суддя - Науменко І.М., суддя - Вечірко І.О., суддя - Кузнецов В.О.) апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2014 року у справі № Б15/118-07(Б40/29/137/03) в частині "Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_5 про стягнення з ВАТ "Синельниківський райагрохім" на користь ОСОБА_5 526 518, 96 грн., відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_5 про поновлення на роботі" - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 03.02.2015 року ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року у справі № Б15/118-07 (Б40/29/137/03) в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_5 про поновлення на роботі скасовано та справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

За результатами нового розгляду, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2015 року у справі №Б15/118-07(Б40/29/137/03), яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року, задоволено заяву гр. ОСОБА_5, зобов'язано ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Синельниківський райагрохім" Талан Р.Г. виконати рішення Синельниківського міського суду Дніпропетровської області від 29.09.1998р. по справі №2-1, поновити ОСОБА_5 на роботі у ВАТ "Синельниківський райагрохім".

Приймаючи означені судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з приписів Конституції України, ст.ст. 23, 25 Закону України "про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 03.02.2015 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з оглядом на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПУ України) у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 41, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Згідно зі ст.4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до ст. 1-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011р. положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, в даному випадку, застосуванню підлягають норми Закону в редакції, що діяла до 19.01.2013 року.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, ліквідація - це припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Згідно зі ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; припиняються повноваження органів управління щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, керівник боржника звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства; припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Згідно зі ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого призначення , зокрема, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Як це було встановлено судами попередніх інстанцій рішенням Синельниківського міського суду від 29.09.1998 року по справі №2-1 поновлено ОСОБА_5 на роботі у ВАТ «Синельниківський райагрохім» на посаді інженера з техніки безпеки і безпеки руху. На виконання рішення було видано виконавчий лист.

В частині поновлення на роботі означене рішення залишається невиконаним протягом більш як 15 років, у тому числі більш як 12 років під час перебування підприємства в процедурі банкрутства.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 ст. 67 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ліквідації боржника-юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому Законом порядку. У разі, якщо виконавчий документ надіслано ліквідаційній комісії (ліквідатору), виконавче провадження підлягає закінченню в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.

Відповідно до ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Як встановлено судами попередніх інстанцій, боржник, ВАТ "Синельниківський райагрохім" , не є ліквідованим в розумінні цивільного законодавства. Таким чином, приписи ст.240 1 КЗпП України, на які в якості обґрунтування заперечень посилається скаржник, не можуть бути застосовані, оскільки регулюють порядок вирішення спору про поновлення на роботі на час коли підприємство вже ліквідовано, а не знаходиться в стадії ліквідації.

За приписами ст.25 Закону про банкрутство з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

До повноважень господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, належить розгляд скарг на дії ліквідатора, у тому числі і тих, що стосуються невиконання рішення суду незалежно від того, яким судом прийнято це рішення, адже виконавчі документи після відкриття ліквідаційної процедури передаються ліквідатору.

На підставі вищенаведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 4 3 , 4 7 , 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

Відповідно до статті 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх скасування колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається. Крім того, доводи заявника фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає оскаржені судові акти у даній справі такими, що прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Арбітражного керуючого Талана Ростислава Григоровича залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року у справі №Б15/118-07(Б40/29/137/03) залишити без змін.

Головуючий суддя: І.Ю. Панова Судді: В.М. Коваленко В.Я. Погребняк