Рішення

від 23.07.2015 по справі 904/5596/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.15р. Справа № 904/5596/15

За позовом Прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

до Приватної фірми "Меркурій" (м. Запоріжжя);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна реєстраційна компанія" (м. Одеса)

про розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.10.2008 та зобов'язання повернути земельну ділянку позивачу

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від прокуратури: Трубіцин Д.М. - прокурор відділу (посвідчення № 028865 від 17.09.2014)

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (далі - позивач) до Приватної фірми "Меркурій"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна реєстраційна компанія" (далі - третя особа), в якому просить суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 23.10.2008, загальною площею 0,1083 га (кадастровий номер земельної ділянки - 1210100000:03:067:0042), по фактичному розміщенню торгівельного комплексу для продажу продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна. 25-Д, укладений між позивачем та відповідачем, посвідчений 23.10.2008 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального кругу Дніпропетровської області Козіною А.В. за № 3855 та зареєстрований у ДМВ ДРФ ДП "Центр ДЗК" 30.10.2008 за № 040810400350;

- зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку, загальною площею 0,1083 га (кадастровий номер земельної ділянки - 1210100000:03:067:0042), нормативно грошова оцінка якої становить 2 176 374 грн. 06 коп. позивачу, відповідно до умов повернення земельної ділянки орендодавцеві, встановлених пунктами 7.1., 7.8. договору оренди землі від 23.10.2008.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що на зазначеній земельній ділянці знаходиться будівля торгівельного комплексу з продажу продовольчих та непродовольчих товарів літ. А-1, право власності на яку перейшло від Приватної фірми "Меркурій" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна реєстраційна компанія" на підставі договору купівлі-продажу № 267656, № 525674 від 06.03.2012. При цьому, державна реєстрація права власності третьої особи на торгівельний комплекс з продажу продовольчих та непродовольчих товарів по вул. Космічній, 25-Д в м. Дніпропетровську на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2012 проведена 19.05.2012. Так, відповідно до пункту 12.6. договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 23.07.2015.

У судове засідання 23.07.2015 з'явився прокурор, представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засіданні не з'явились, витребувані ухвалою суду від 30.06.2015 документи не надали.

Так, у судовому засіданні 23.07.2015 прокурор виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, витребувані судом документи не надали, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Так, ухвала суду від 30.06.2015 була отримана позивачем завчасно, про що міститься розписка його представника в журналі вихідної кореспонденції господарського суду.

Поштове відправлення з ухвалою суду від 30.06.2015 також було отримане третьою особою, що підтверджується поштовим повідомлення № 4994527001013 (№ 6500505820252), яке повернулося до господарського суду з відповідною відміткою про її отримання 06.07.2015.

Крім того, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.06.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 69035, м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 1-А, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, поштове відправлення на адресу відповідача з ухвалою суду від 30.06.2015 було повернуто за зворотною адресою з довідкою Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 16.07.2015 "за закінченням терміну зберігання".

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 30.06.2015 була надіслана позивачу, відповідачу та третій особі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його юридичною адресою, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його юридичною адресою, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за своєю юридичною адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права прокурора на розумний строк розгляду його справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 30.06.2015 була надіслана на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.06.2015 та не отримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю юридичною адресою.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представників позивача відповідача та третьої особи, оскільки останні про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Суд вважає, що позивач, відповідач та третя особа не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні їх представників.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника прокурора,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 1 згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

У відповідності до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. У вказаній статті також передбачено, що однією із форм представництва прокурором є звернення до суду з позовами (заявами, поданнями).

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з частковою державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; зазначає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Так, відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, які вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах. Отже, органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є орган місцевого самоврядування - Дніпропетровська міська рада, а невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди землі завдає істотної шкоди економічним інтересам держави.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України прокурор є самостійним учасником судового процесу.

Згідно із частинами 1, 5 статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.

Системний правовий аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що прокурор правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права позивача.

У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадження.

Так, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

З приводу позовних вимог прокурора суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 23.10.2008 між Дніпропетровською міською радою (далі - орендодавець, позивач) та Приватною фірмою "Меркурій" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди землі (далі - договір) (а.с.23-26), відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: по вул. Космічній, 25-Д (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:067:0042. Цільове використання земельної ділянки за договором (УКЦВЗ) 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги). Земельна ділянка передається в оренду: по фактичному розміщенню будівлі підприємства торгівлі (пункти 1.1., 1.2. та 5.1. договору).

Відповідно до пункту 1.3. договору підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 06.08.2008 № 172/35 та від 06.08.2008 № 39/35.

У пунктах 2.1., 2.2., 2.3. та 5.2. договору сторони узгодили, що:

- в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1083 га;

- на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки;

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору становить 1 428 340 грн. 60 коп.;

- цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови.

У пункті 3.1. договору сторони визначили, що договір укладено на п'ятнадцять років.

Відповідно до пункту 6.10. договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-денний строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

Так, згідно акту від 23.10.2008 вказана земельна ділянка була передана відповідачу (а.с.28).

У позовні заяві прокурор зазначає, що на зазначеній земельній ділянці знаходиться будівля торгівельного комплексу з продажу продовольчих та непродовольчих товарів літ. А-1, право власності на який перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна реєстраційна компанія" на підставі договору купівлі-продажу № 267656, № 525674 від 06.03.2012, реєстр № 637 від 06.03.2012 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк М.М.

Державна реєстрація права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна реєстраційна компанія" на торгівельний комплекс з продажу продовольчих та непродовольчих товарів по вул. Космічна, 25-Д в м. Дніпропетровську на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2012 проведена 19.05.2012.

У зв'язку з чим, Приватною фірмою "Меркурій", починаючи з 19.05.2012 декларації з плати за землю до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не надавались, орендна плата за договором оренди не сплачувалась.

Відповідно до інформації Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпроперовська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 4169/10/04-63-15-04 від 09.02.2015 за земельну ділянку, яка розташована за адресою: вул. Космічна, 25-Д в м. Дніпропетровську, площею 0,1083 га з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно - 19.05.2012, нараховує та сплачує земельний податок ТОВ "Південна реєстраційна компанія" (ЄДРПОУ 33218474) (а.с.30).

Згідно з наданими податковими деклараціями зі сплати земельного податку, ТОВ "Південна реєстраційна компанія" (ЄДРПОУ 33218474) нараховано земельний податок за вищевказану земельну ділянку у 2012 році на суму 10 793 грн. 87 коп., у 2013 році - 17 425 грн. 08 коп., у 2014 році - 17 425 грн. 04 коп.

Таким чином, з моменту переходу права власності на об'єкт нерухомості, що розташований на відведеній за спірним договором земельній ділянці, відповідач не використовує останню.

Також, станом на 13.02.2015, відповідно до наданої Дніпропетровською міською радою інформації, договір оренди земельної ділянки, укладений 23.10.2008 з Приватною фірмою "Меркурій" (реєстраційний номер - 3855) є чинним, дата закінчення договору оренди - 30.10.2023 (а.с.40-41).

При цьому, відповідно до пункту 12.6. договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Станом на час звернення прокурора з даним позовом до суду, спірний договір між сторонами фактично не розірвано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу. Цією нормою визначено перелік способів судового захисту.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується зі статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Зі статті 13 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній з 10.12.2009) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з абзацом 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" (у редакції чинній з 10.12.2009) договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до статей 598, 653 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема в разі розірвання договору; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Загальні підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтями 651, 652 Цивільного кодексу України.

Стаття 651 Цивільного кодексу України, передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктами "а", "е" статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою, є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Дана норма кореспондується з положеннями наведеної вище статті 31 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

При цьому, у пункті 12.6. договору сторони узгодили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої сторони, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни або розірвання договору.

Верховний суд України у своїй Постанові від 19.06.2012 у справі № 3-30гс12 дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, а позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, законодавством та умовами договору передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Оскільки, фактичне користування земельною ділянкою здійснює новий власник розташованого на ній об'єкта нерухомості, вимоги про розірвання спірного договору в судовому порядку є обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, згідно з пунктом 7.8. договору повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 84 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту рішення господарського суду, а саме: положення про те, що при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказується строк виконання дій, які зобов'язана виконати сторона, суд вважає за необхідне встановити 30-денний строк з дня набрання рішенням законної сили для повернення об'єкту оренди та вважає цей строк достатнім.

Щодо сплати та стягнення судового збору по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 218 грн. 00 коп.).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Так, частиною 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень (пункт 11).

Враховуючи викладене, відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2 436 грн. 00 коп. покладається на відповідача та стягується з останнього в доход Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 2, 4-5, 12, 29, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 23.10.2008, загальною площею 0,1083 га (кадастровий номер земельної ділянки - 1210100000:03:067:0042), по фактичному розміщенню торгівельного комплексу для продажу продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 25-Д, укладений між Дніпропетровською міською радою (ідентифікаційний код 26510514) та Приватною фірмою "Меркурій" (ідентифікаційний код 23946524), посвідчений 23.10.2008 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального кругу Дніпропетровської області Козіною А.В. за № 3855 та зареєстрований у ДМВ ДРФ ДП "Центр ДЗК" 30.10.2008 за № 040810400350

Зобов'язати Приватну фірму "Меркурій" (69035, м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 1-А; ідентифікаційний код 23946524) повернути земельну ділянку , загальною площею 0,1083 га (кадастровий номер земельної ділянки - 1210100000:03:067:0042), нормативно грошова оцінка якої становить 2 176 374 грн. 06 коп. Дніпропетровській міській раді (49000, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 75; ідентифікаційний код 26510514), відповідно до умов повернення земельної ділянки орендодавцеві, встановлених пунктами 7.1., 7.8. договору оренди землі від 23.10.2008 за актом приймання-передачі у тридцятиденний строк з дати набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватної фірми "Меркурій" (69035, м. Запоріжжя, вул. Тамбовська, 1-А; ідентифікаційний код 23946524) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, ідентифікаційний код 37989269, р/р 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код банку за ЄДРПОУ 37988155), МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, КБКД 22030001) судовий збір в розмірі 2 436 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко