Рішення

від 20.07.2015 по справі 909/616/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2015 р. Справа № 909/616/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Дробярство Опольське" (Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia "Drobiarstwo Opolskie"), вул. Опольська, 39, м. Нємодлін, Польща 49-100

представник позивача: Левандовський Чеслав Чеславович, вул.Алма-Атинська, 4-А, кв.45, м.Київ, 02090

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Ленштен", вул. Сковороди, 5А, с. Велика Кам'янка, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78244

про стягнення 12518,21 євро, що за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення (100 євро - 2397,2051 грн.) - 300061,49 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Левандовський Чеслав Чеславович - представник, (довіреність №б/н від

27.05.15),

від відповідача: представник не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дробярство Опольське" звернулося в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ленштен" про стягнення 12518,21 євро, що за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення (100 євро - 2397,2051 грн.) - 300061,49 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем зобов"язання щодо оплати отриманого товару.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з врахуванням офіційного курсу НБУ на день винесення рішення та просив суд позов задовольнити.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчать відмітка відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі від 08.06.15, ухвали про відкладення розгляду справи від 09.07.15 та Списком поштових відправлень №208 від 10.07.15.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду від 08.06.15 та 09.07.15 надіслані відповідачеві рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві та Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців: вул. Сковороди, 5А, с. Велика Кам'янка, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78244 та відділенням зв"язку суду не повернуто, клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача на адресу суду не надходило.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога про стягнення 12518,21 євро, що за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення (100 євро - 2397,2051 грн.) - 300061,49 грн. заборгованості за отриманий товар згідно міжнародної товарно - транспортної накладної CMR №0031534 від 01.06.11.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач передав відповідачу товар на суму 11180,26 євро. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи фактурою/інвойсом №01/Ua/2011 від 31.05.11 та міжнародною товарно - транспортною накладною CMR №0031534 від 01.06.11, яка підписана та скріплена печаткою відповідача, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні , копії долучено до матеріалів справи.

Статтею 4 ГПК України, встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.8 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, поведiнка сторони тлумачаться згiдно з її намiром, якщо iнша сторона знала або не могла не знати, який був цей намiр.

Відповідно до ст.11 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, не вимагається, щоб договір купівлі-продажу укладався чи підтверджувався в письмовій формі або підпорядковувався іншій вимозі щодо форми. Він може доводитися будь-якими засобами, включаючи свідчення.

Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов"язки виникають, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов"язків , зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України та 174 ГК України).

Отримання відповідачем товару від позивача, шляхом підписання міжнародної товарно- транспортної накладної №0031534 від 01.06.15, свідчить про існування між сторонами зобов"язань з приводу купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 202, 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності із ч.1ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 655 ЦК України ).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що правовідносини між сторонами з приводу купівлі- продажу товару існували на підставі міжнародної товарно- транспортної накладної №0031534 від 01.06.11 та фактури /інвойсу №01/UA/2011 від 31.05.11, в якому встановлено строк оплати до 07.06.11, то зобов"язання по оплаті товару виникло 07.06.11.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем становить 11180,26 євро.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань суду не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання, вимога щодо стягнення з відповідача 11180,26 євро боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховані 3% річних в сумі 1337,95 євро.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, судом перевірено правильність нарахування трьох відсотків річних, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних у сумі 1337,04 євро. В решті суми 3% річних слід відмовити.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 12517, 30 євро, що за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення (100 євро - 2397,2051 грн.) становить 300039,68 грн., з яких 11180,26 євро, що за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення (100 євро - 2397,2051 грн.) становить 267990,83 грн. - основної заборгованості, 1337,04 євро, що за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення (100 євро - 2397,2051 грн.) становить 32048,85 грн. - 3% річних.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст.6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти встановленого Національним банком України на день сплати.

Ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК). При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій провадились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.

Позивачем ціну позову було розраховано відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 02.06.15 (100 євро - 2313,0122 грн.), відповідно сплачено судового збору 5790,95 грн., що підтверджується квитанцією №36041621 від 02 червня 2015 року.

Відповідно до п.14 постанови пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.09 "Про судове рішення у цивільній справі" , у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги офіційний курс НБУ станом на 20.07.15 (100 євро - 2397,2051 грн.) - суд дійшов висновку про необхідність достягнути з позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Дробярство Опольське" в доход Державного бюджету України 210,28 грн. судового збору, який сплачено позивачем, що підтверджується квитанцією № 0.0.413860873.1.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 175, 193 ГК України, ст.ст. 11, 174, 202, 204, 205, 525, 526, 530, 625, 639, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дробярство Опольське" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ленштен" про стягнення 12518,21 євро, що за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення (100 євро - 2397,2051 грн.) - 300061,49 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ленштен", вул.Сковороди, 5А, с.Велика Кам'янка, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78244 (код 37042769) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дробярство Опольське" (Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia "Drobiarstwo Opolskie"), вул.Опольська, 39, м.Нємодлін, Польща, 49-100 (код КРС 0000013142) - 11180,26 (одинадцять тисяч сто вісімдесят євро двадцять шість центів), що за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення (100 євро - 2397,2051 грн.) становить 267990,83 (двісті шістдесят сім тисяч дев"ятсот дев"яносто гривень вісімдесят три копійки) основної заборгованості, 1337,04 ( одну тисячу триста тридцять сім євро чотири центи), що за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення (100 євро - 2397,2051 грн.) становить 32048,85 (тридцять дві тисячі сорок вісім гривень вісімдесят п"ять копійок) - 3 % річних, а також 6000,79 (шість тисяч гривень сімдесят дев"ять копійок) - судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дробярство Опольське"(Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia "Drobiarstwo Opolskie"), вул.Опольська, 39, м.Нємодлін, Польща, 49-100 (код КРС 0000013142) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ)-37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) - 210,28 (двісті десять гривень двадцять вісім копійок ) - судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.07.15

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"