Рішення

від 21.07.2015 по справі 909/686/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 р. Справа № 909/686/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., при секретарі судового засідання Кучма І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "СЕНС", вул.Ковельська,109А, м.Львів, 79056

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СААМ", вул.Бережанська,1, м.Рогатин, Івано-Франківська область, 77000

про стягнення заборгованості 18 753,91 грн.

за участю представників сторін:

Від відповідача: Крук В.М., (посвідчення водія № 178792 від 24.04.2004)-директор

Від позивача представники не з'явилися.

встановив

позивач подав суду позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саам"про стягнення заборгованості 18753,91 грн. Ухвалою суду від 24.06.2015року порушено провадження по справі та призначено заяву до розгляду на 09.07.2015року. В судовому засіданні 09.07.15 розгляд справи було відкладено на 21.07.2015 на підставі ст.77 ГПК України, у зв'язку з нез'явленням повноважних представників відповідача.

Представник позивача, в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, направленою за вказаною в позовні заяві адресою ухвалою суду від 09.07.2015року.

Позовні вимоги, позивач виклав у позовній заяві, вказуючи при цьому на:

- поставку позивачем та отримання відповідачем, накладній № 81 від 12.03.3015року., товару (основа макулатурна ПТМ) в кількості 2.382тон., на загальну суму 12434,04грн.;

- невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті коштів за отриманий товар, внаслідок чого, виникла заборгованість в сумі 10500грн.;

- звернення до відповідача з вимогою №4 від 21.01.2014року, про погашення заборгованості, яка залишились без належного реагування з боку відповідача;

- приписи ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судовому засіданні основний борг визнає, щодо заявлених інфляційних втрат та 3% річних заперечує, мотивуючи тяжким фінансовим становищем.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши представника відповідача, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Сенс" поставлено, а відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Саам" отримано по накладній № 81 від 12.03.3015року, товару (основа макулатурна ПТМ) в кількості 2.382тон., на загальну суму 12434,04грн.

Відповідач частково оплатив отриманий товар 29.04.2013року на суму 434,04грн., 27.06.2014року на суму 1000грн., 03.04.2015року на суму 500грн.

При цьому, взяті на себе зобов"язання по оплаті коштів у повному обсязі за отриманий товар відповідач не виконав належним чином, внаслідок чого, виникла заборгованість в сумі 10500грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №4 від 12.03.2013року , про погашення заборгованості за отриманий товар.

Позивачем доведено перед судом, факт наявності у відповідача боргу за поставлений товар у сумі 10500грн.

Станом на 21.07.2015року в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили сплату відповідачем вище вказаної заборгованості.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України).

Ст. 206 Цивільного кодексу України передбачає можливість здійснення правочинів в усній формі.

Суд вважає, що в даному випадку, між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, підтвердженням чого є належним чином оформлена, підписана та скріплена печатками сторін накладна № 81 від 12.03.2013року.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Таким чином, накладна, за якою позивач поставив, а відповідач отримав товар, є підставою виникнення у відповідача обов"язку здійснити розрахунки за отриманий товар.

Відповідно до п.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, а відповідно до п. 1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Таким чином, з моменту отримання товару, між сторонами укладеній договір купівлі-продажу, строк оплати якого не визначений.

Відповідно до статті 530 ЦК України (строк (термін) виконання зобов'язання) якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу вимогу вих.№4 від 21.01.2014року. Відповідно до ст 530 ЦК України обов"язок сплатити заборгованість настав 29.01.2014року.

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. А відтак, посилання відповідача тяжке фінансове становище не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за отриману продукцію підлягають задоволенню у розмірі 10500,00грн.

Відносно стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого суду розрахунку даних санкцій позивач обрахував відповідачу 7550,55грн. інфляційних збитків та 703,36грн. 3% річних.

З системного аналізу наведеної норми суд дійшов висновку, що проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від винесення рішення про стягнення суми заборгованості, від доведеності вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Нарахування індексу інфляції згідно вищевказаної статті відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому, за весь період прострочення.

Вищевказані санкції позивач нарахував з березня 2013року, проте, вимогу відповідачу направив 21.01.2014року.

Отже, суд провів арифметичний розрахунок річних, який становить :

- з 29.01.2014року по 27.06.2014 року на основний борг в сумі 12000грн. -146,94грн.

- з 28.06.2014року по 03.04.2015року на основний борг 11000грн. - 252,25грн.

- з 04.04.2015року по 05.06.15року на основний борг 10500грн. становить 53,51грн.

Загальна сума 3% річних становить 452,70грн.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, перерахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм закону становить 452,70грн, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині в розмірі 452,70грн...

Крім того, судом проведено розрахунок інфляційних втрат ( розрахунок знаходиться в матеріалах справи) , який сумарно становить 8342,34грн. Проте, приймаючи рішення, суд не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 7550,55грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Отже до стягнення з відповідача належить 10500грн. основного боргу, 7550,55грн. інфляційних втрат та 452,70грн. 3% річних.

Оскільки спір виник в результаті неправомірних дій відповідача, який прострочив грошове зобов'язання, що призвело до необхідності позивачу звертатися за судовим захистом, суд, у відповідності до частини другої статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 610, 612, 626, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "СЕНС", вул.Ковельська,109А, м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю "СААМ", вул.Бережанська,1, м.Рогатин, Івано-Франківська область про стягнення заборгованості 18753,91 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СААМ", вул.Бережанська,1, м.Рогатин, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 36909067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "СЕНС", вул.Ковельська, 109А, м.Львів ( код ЄДРПОУ 25545195) 10500грн.( десять тисяч п"ятсот грн. 00коп) основного боргу, 7550,55грн. ( сім тисяч п"ятсот п"ятдесять грн.55коп.) інфляційних втрат та 452,70 грн. ( чотириста п"ятьдесять дві грн. 70коп.) 3% річних та 1827грн.( одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00коп.) судового збору.

Видати наказ.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СААМ", вул.Бережанська,1, м.Рогатин 250,66грн. 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.07.15

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Бандурка В.Ю. 22.07.15