Рішення

від 20.07.2015 по справі 916/2317/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" липня 2015 р.Справа № 916/2317/15

За позовом: Приватного акціонерного товариства "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ" (Рівненська обл., м. Костопіль);

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИЛЬ-НОВА" (м.Іллічівськ);

про стягнення 50000,00 грн.

Суддя Волков Р.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 08 червня 2015 року за вх. №2441/15 Приватне акціонерне товариство "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ" (далі - позивач, постачальник) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИЛЬ-НОВА" (далі - відповідач, покупець) про стягнення за договором поставки №21-14 від 24.04.2014р. заборгованості у розмірі 50000,00 грн.

Позивач у судові засідання не з'являвся, однак 16.07.2015р. за вх. ГСОО №18237/5 до канцелярії суду від позивача надійшов лист, у якому він зазначив, що станом на 15.07.2015р. відповідач заборгованість не сплатив.

В обгрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ" у своїй позовній заяві посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки поставки №21-14 від 24.04.2014р., товарно-транспортну накладну №0000877 від 24.04.2014р. від 24.04.2014р., видаткову накладну №РН-0000877 від 24.04.2014р., виписку по рахунку від 13.05.2015р., довідку №065-04/834 від 13.05.2015р., лист-заявку №172 від 23.04.2014р.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином шляхом надсилання ухвали суду на адресу реєстрації, про поважність причин відсутності не повідомив, витребувані документи не надав, у зв'язку з чим, справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними документами.

У судовому засіданні від 20.07.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

24 квітня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТИЛЬ-НОВА" укладено договір поставки №21-14 (далі - Договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець зобов'язався прийняти пляшки скляні в асортименті та сплатити її вартість на умовах даного Договору та додатків до нього.

Відповідно до п.3.1 Договору, ціна за одиницю товару встановлюється постачальником, виходячи з діючих цін постачальника на момент поставки, та вказується в ТТН.

Згідно п.10.1 Договору набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014р., а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язання.

Договір підписаний обома сторонами без зауважень і заперечень та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, у п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Аналогічна норма міститься й у ст. 177 ГК України, відповідно до ч. 1 якої підставою виникнення господарських зобов'язань є договір.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а в силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, вимогами ч.2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу за видатковою накладною №РН-0000877 від 24.04.2014р. (а.с.38) та ТТН №0000877 від 24.04.2014р. товар на суму 100582,18 грн. (а.с.16).

Між тим, на отримання товару відповідачем було надано лист-заявку від 23.04.2015р., а також довіреність №244 від 23.04.2014р. на отримання продукції, виписаної на Шкуріна А.В. (а.с.18-19).

Проте, за поставлений товар відповідач розрахувався частково у розмірі 50582,18 грн., що підтверджується випискою по рахунку позивача (а.с.14) та довідкою №065-04/834 від 13.05.2015р. (а.с.13).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 ЦК України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п. 6.2 Договору у разі здійснення поставки без попередньої оплати, оплата за продукцію, піддони, рамку здійснюється покупцем на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження партії продукції.

16 липня 2015 року за вх. ГСОО №18237/5 позивач звернувся до суду із листом, у якому зазначає, що станом на 15.07.2015р. відповідач заборгованість не сплатив.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені позивачем докази у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИЛЬ-НОВА" про стягнення 50000,00 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТИЛЬ-НОВА" (68093, Одеська обл., м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Заводська, 5, код ЄДРПОУ 36883568) на користь Приватного акціонерного товариства "КОСТОПІЛЬСЬКИЙ ЗАВОД СКЛОВИРОБІВ" (35000, Рівненська обл., м. Костопіль, вул. Гвардійська, 7, код ЄДРПОУ 30923971) заборгованість у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 24 липня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков