Рішення

від 23.07.2015 по справі 920/1039/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.07.2015 Справа № 920/1039/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Топекс Україна», м.Бровари, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендо-Плюс», м. Суми

про стягнення 170664,36 грн.

СУДДЯ МОЇСЕЄНКО В.М.

при секретарі судового засідання Сорока Л.М.

Представники:

Від позивача: Мотузко Д.Д.

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: згідно позовної заяви № б/н від 18.06.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю «Топекс Україна» просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендо-Плюс» на свою користь борг за отриманий товар на суму 101602,89 грн., 59767,65 грн. інфляційних збитків, 9293,82 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 5240,29 грн.

Крім того, позивач подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд: накласти арешт на майно та грошові суми, що належать відповідачу; заборонити відповідачу вчиняти відчуження як рухомого так і нерухомого майна, належного йому на праві приватної власності.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином: ухвала про порушення провадження у справі № 920/1039/15, направлена на адресу відповідача (40000, м. Суми, вул. Заливна, 1), повернулась до суду з відміткою пошти: «Нет такой организации».

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

07.09.2012р. між ТОВ «Топекс Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вендо-Плюс» було укладено дистриб'юторський договір № 01/09/12 (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується передавати покупцеві вироби Виробника «Топекс Сп. з о.о» Спулка Командитова за цінами постачальника, що визначаються Прайс-листами, а покупець зобов'язується приймати і сплачувати за товар грошові кошти в порядку та на умовах даного договору.

Згідно п. 3.1. Договору ціни на товар визначаються у прайс-листі, що є додатком до даного договору.

Поставки товару здійснюються на підставі заявок покупця, підтверджених повністю або в частині постачальником. (п. 6.3. договору).

Товар вважається зданим постачальником та прийняти покупцем з моменту оформлення та підписання покупцем (його представником - довіреною особою) видаткової накладної. Разом з видатковою накладною покупцю передається рахунок-фактура для оплати. (п. 78.1. Договору).

Відповідно до п. 5.3., 5.4. Договору розрахунки за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 45 днів з дати поставки товару, якщо сторони не визначать інший термін.

26.09.2012 року позивач, у відповідності до умов Договору, поставив відповідачу за видатковою накладною № 7 товар загальною вартістю 235852,38 грн., в т.ч. ПДВ - 39308,73 грн., що у видатковій накладній засвідчено підписами.

Товар був отриманий керівником відповідача за довіреністю № 39 від 25 вересня 2012р., типова форма № М-2.

Згідно п. 5.4. Договору відповідач повинен був сплатити вартість товару до 10.11.2012р.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, наступним чином: 23.10.2012 - 40000,00 грн., 21.01.2013 - 5000,00 грн., 31.01.2013 - 5000,00 грн., 07.02.2013 - 4000,00 грн., 21.02.2013 - 3000,00 грн.

Оплата підтверджується довідкою від 17.06.2015 з Броварського РВ КРД АТ «Райффайзен Банк Аваль».

27.05.2013р. відповідачем, на підставі накладної на повернення за № 2, було повернуто позивачу частину придбаного товару на суму 77249,49 грн., в т.ч. ПДВ 12874,91 грн.

Сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за Договором, згідно якого станом на 05.08.2013 за відповідачем обліковувалась заборгованість перед позивачем в розмірі 101602,89 грн.

09.09.2013 позивач направив відповідачу листа про дострокове розірвання договору та погашення заборгованості, проте, даний лист відповідачем на поштовому відділенні отриманий не був.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий від позивача товар становить 101602,89 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання, тому борг в розмірі 101602,89 грн. підлягає примусовому стягненню з відповідача відповідно до ст. ст. 509, 525 ЦК України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Позовні вимоги стосовно стягнення 3 % річних за період з 11.11.2012 по 17.06.2015 в розмірі 9293,82 грн. та 59767,65 грн. інфляційних втрат за період з 11.11.2012 по 31.05.2015 є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. (п. 3 Постанови Вищого господарського суду України від 26.11.2011 № 16).

Суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду, як то, відчуження відповідачем свого майна, витрачання коштів чи інше.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір", ст. 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 3413,29 грн. витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вендо-Плюс» (40004, м. Суми, вул. Заливна, 1, код 35742761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Топекс Україна» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 134, код 37721709) 101602,89 грн. боргу за отриманий товар, 9293,82 грн. 3 % річних, 59767,65 грн. інфляційних збитків, а також 3413,29,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 24.07.2015 року.

Суддя В.М. Моїсеєнко